Дослід 1. Кольорова реакція на пірол

У пробірку наливають 2–3 мл піролу, стільки ж води і кип'я­тять. Соснову скалку змочують концентрованою хлороводневою кислотою і тримають у парах киплячої рідини. Вона забарвлюєть­ся в інтенсивний червоний колір. Цю реакцію дають також усі похідні піролу як у пароподібному, так і в розчинному станах.

Дослід 2. Кольорова реакція на фурфурол

Реакція з аніліном. 0,5 мл аніліну розчиняють у 20–30 % розчині оцтової кислоти і змішують з 0,5 мл свіжо приготовленого фурфуролу. На холоді під час збовтування з'являється харак­терне червоно-фіолетове забарвлення.

Реакція із флороглюцином. 0,2 г флороглюцину розчиня­ють в 4–5 мл 20 % розчину хлороводневої кислоти. До роз­чину добавляють близько 0,3 г свіжо перегнаного фурфуролу. Під час кипіння реакційна суміш забарвлюється у вишнево-чер­воний колір.

Дослід 3. ВИЯВЛЕННЯ ТІОФЕНУ В КОКСОХІМІЧНОМУ БЕНЗЕНІ

(індофенінова реакція)

В одну пробірку наливають 2–3 мл коксохімічного бензену, у другу — таку саму кількість очищеного бензену. В кожну пробірку наливають по 2–3 мл концентрованої сульфатної кислоти. Пробірки закривають притертими пробками та енергійно збов­тують. За наявності тіофену в коксохімічному бензені суміш забарв­люється в синій колір. Чистий бензен такої реакції не дає.

Дослід 4. СТІЙКІСТЬ ПІРИДИНУ ДО ОКИСЛЕННЯ

До 0,5–1,0 мл 1 %-ного розчину піридину приливають 2–3 мл 0,5 % розчину калій перманганату і перемішують. Знебарв­лення калій перманганату не спостерігається, що вказує на міц­ність зв'язків у піридиновому кільці.

Дослід 5. ВЗАЄМОДІЯ ПІРИДИНУ ІЗ ХЛОРИДОМ ФЕРУМУ (IІІ)

Наявність у водному розчині гідроксиду піридину дово­диться утворенням гідроксидів важких металів під дією піри­дину на їх солі.

До 2–3 мл 1 % водного розчину піридину добавляють 0,5–1,0 мл 2 % розчину хлориду феруму (ІII). Випа­дає осад гідроксиду феруму (ІІІ), що вказує на основний харак­тер піридину:

Замість хлориду феруму (III) можна використати сульфат купруму. Тоді до 2–3 мл 5 % розчину сульфату купруму додають кілька крапель піридину. Утворюється гідроксид куп­руму. Якщо добавити надлишок піридину, то гідроксид купру­му розчиняється, і розчин забарвлюється в синій колір. Іон Купруму дає розчину комплексну сполуку з піридином, подібно до комплексної сполуки купруму з амоніаком.

Дослід 6. Добування пікрату піридину

До 0,5–1,0 мл 1 % водного розчину піридину додають 2–3 мл насиченого розчину пікринової кислоти і збовтують. Утво­рюються жовті голкоподібні кристали важкорозчинного пікрату піридину, які у відбитому світлі мають жовтувато-зелене забарв­лення. За надлишку піридину кристали пікрату розчиняються.

Дослід 7. Відношення індиго до розчинників

У чотири пробірки вносять по кілька кристалів попередньо розтертого на порошок індиго. В одну пробірку добавляють 5 мл води, у другу — стільки ж 1 % розчину гідроксиду натрію, у третю — 5 мл 1 % розчину хлороводневої або сульфатної кислоти, у четверту — 2–3 мл аніліну.

Вміст усіх пробірок нагрівають на киплячій водяній бані. У перших трьох пробірках змін не спостерігається. В четвертій утворюється розчин темно-синього кольору, що засвідчує нероз­чинність індиго у воді, розбавлених кислотах і лугах, проте роз­чинність у органічних розчинниках (аніліні, нітробензені та ін.) з утворенням розчинів синього кольору.