Дослід 2. Виявлення крохмалю в картоплі та зерні

Картоплю розрізають на дві частини і змочують розрізані частини розчином йоду в йодиді калію. Роблять теж саме із зер­нами кукурудзи та пшениці. З'являється синє забарвлення, що свідчить про наявність крохмалю.

Дослід 3. Розчинення клітковини у купрум-амоніачному розчині (реактив Швейцера)

У пробірку з 4–5 мл прозорого водного розчину купрум-амоніачного комплексу [Cu(NH₃)₄]OH (реактив Швейцера) зану­рюють смужку фільтрувального паперу або шматочок вати. Вміст пробірки перемішують скляною паличкою. При цьо­му волокна клітковини швидко роз'єднуються і майже повніс­тю розчиняються, утворюючи в'язкий розчин. Реактив Швейцера розчиняє клітковину, взаємодіє з нею й утворює комплек­сну сполуку типу гліцератів купруму.

Частину добутого розчину виливають у склянку з 10 мл 20 % розчину хлороводневої кислоти і добре перемішують. Суміш майже знебарвлюється, і вільна клітковина знову виді­ляється у вигляді білої маси.

Дослід 4. Розчинення клітковини в сульфатній кислоті

У склянку наливають 10 мл 80 % розчину сульфат­ної кислоти і занурюють шматочок вати. У процесі перемішу­вання суміші скляною паличкою вата розчиняється.

Частину цього розчину обережно виливають у воду. Виді­ляється клітковина у вільному стані.

Дослід 5. Добування рослинного пергаменту (частковий гідроліз клітковини)

У фарфорову чашку наливають охолоджений 80 % розчин сульфатної кислоти і занурюють у нього на кілька се­кунд смужку фільтрувального паперу. Після цього папір швид­ко ретельно промивають водопровідною водою до зникнення кислоти в промивній воді (проба на лакмус), а потім — водою з амоніаком і висушують. Після сушіння папір набуває глянсо­вого блиску, особливої прозорості і міцності, характерних для пергаментного паперу у зв'язку з тим, що амілоїд (продукт част­кового, гідролізу клітковини), утворений на його поверхні, склеює волокна паперу, і перетворює його на суцільну масу, яка не пропускає воду. Водночас під час занурення такого паперу у воду він стає м'яким і набуває здатності забарвлюватися з йодом у синій колір. Це і є рослинний пергамент.

На межу, що розділяє оброблену й необроблену поверхню паперу, наносять краплю розчину йоду. Оброблена частина у резуль­таті гідролізу клітковини до амілоїду, що своїми властивостя­ми нагадує крохмаль, забарвлюється йодом у блакитний колір. Необроблена частина стає бурою.

Дослід 6. Кислотний гідроліз пентозанів

Пентозани — це полісахариди, які містяться у багатьох рослинах і рослинних камедях. Під час нагрівання з кислотами пентозани гідролізують з утворенням відповідних пентоз, які під дією гарячої хлороводневої кислоти легко виділяють воду й утворюють фурфурол:

У пробірку з газовідвідною трубкою насипають 3–4 г висі­вок, деревних ошурок або вишневого клею і добавляють 4–5 мл 20 % розчину хлороводневої кислоти. Пробірку закрива­ють пробкою із зігнутою під прямим кутом газовідвідною труб­кою, закріплюють на штативі та обережно нагрівають на полум'ї пальника. При цьому відбуваються гідроліз пентозанів і утво­рення фурфуролу.

Шматочок фільтрувального паперу змочують свіжоприготовленим розчином ацетату аніліну і тримають біля отвору газовідвідної трубки. Виділюваний з парами води фурфурол реагує з ацетатом аніліну і зумовлює яскраво-червоне забарвлення фільтрувального паперу, що вказує на наявність у вихідних продуктах пентоз.

Після цього продовжують нагрівання, відганяють небагато рідини в пробірку. Дистилят має запах фурфуролу. Відгін підкис­люють трьома-п'ятьма краплями хлороводпевої кислоти і добав­ляють два-три кристалики флороглюцину. Під час нагрі­вання суміш забарвлюється в зелений колір. За розбавлення водою випадає темно-зелений осад, мало розчинний у воді. Ця реакція використовується для кількісного визначення фурфуролу.