15.Роль психологічного захисту у вирішенні проблем та адаптації особистості.

Подолання внутрішньоособистісних протиріч безпосередньо пов'язане із перебудовою так званих «механізмів психологічного захисту». В більшості літературних джерел основна функція «психологічного захисту» описується як низка специфічних прийомів які використовує особистість для того, щоб знизити рівень неприємних переживань. Психологічний захист розглядається як крайній засіб збереження суб'єктом душевної рівноваги. В цьому разі відбувається протиріччя між усвідомленням людиною що в її житті відбулося щось ганебне, принизливе і її підсвідомим бажанням «відмінити» те, що сталося, або хоча б висвітлити всі події в більш сприятливому для себе світі. Тобто, найголовнішим в дії психологічного захисту є зниження суб'єктивної значущості травмуючого факту. Психологічний захист у вузькому тлумаченні (див. 8,9) негативно впливає на самоорієнтацію людини, оскільки викривляє інформацію стосовно власної поведінки, намірів, віддалених та близьких наслідків такої поведінки. В цьому разі психологічний захист невиправдано ускладнює процес порівняння та співставлення власної самооцінки та оцінки партнерів по спілкуванню. Приклад: вплив статевого деморфізму на об'єктивність оцінки партнера (за дослідженням Т.М. Домнич). Жінка дає чоловікові об'єктивну характеристику лише при умові, що вона ставиться до нього або добре, або нейтрально. Чоловік же здатний на об'єктивну характеристику жінки лише тоді, коли він ставиться до неї негатино, або нейтрально. При тому обидві половини людства переконані у власній об'єктивності та неупередженості. Кінцевою метою психологічного захисту є, як вже відзначалось, зниження рівня негативного емоційного напруження у структурі психіки суб'єкта спілкування. Але всі проблеми виникають як наслідок тих засобів, що використовувались для цього. А саме: засоби, що спрямовані на викривлення інформації, з тим, щоб суб'єкт зберіг у себе відчуття послідовності та логічності власної поведінки та позитивної оцінки його оточенням. Загальними наслідками подібного психологічного захисту є упередженість в оцінках, ігнорування нового досвіду, патологічне бажання нав'язати свою точку зору (як зазначає Т. Шибутані). При всіх цих симптомах людина переконана у своїй об'єктивності і неупередженості.

16.Біхевіористична модель соціальної роботи, загальна характеристика.

Біхевіористична модель. Якщо психодинамічна модель нагадує парову машину, то біхевіористична схожа на роботу конвеєра. Для прихильників біхевіоризму мають значення такі психічні феномени, як ак­тивність, зрілі події (вчинки), процеси, які можна вирахувати та "інвентаризувати". Вони шукають дані, які об'єктивно спостерігаються та дають специфічні й точні реакції на подразнення; їх можна точно виміряти і поставити одне до одного у прості відношення. Згідно з біхевіористичним поглядом, основоположення реальності мають місце лише в об'єктивному, матеріальному світлі фізичних процесів. Біхевіоризм його прихильники шукають в уже відомих залежностях між специфічними реакціями та умовами навколишнього світу; вони бачать мало сенсу в тому, щоб розкрити первинні причини, які лежать усередині особистості, якщо ці внутрішні процеси не можуть бути поставлені у зв'язок із зовнішнім світом. Деякі біхевіористи навіть стверджують, що відкриття внутрішніх процесів було б лише грою психологів, які не можуть ні пізнати факти поведінки, ні дізнатись, як людина до них приходить. Якщо по­ведінка, а не внутрішня природа особистості, є вихідним пунктом психо­логії, то мають бути пояснені саме зовнішні повсдінкові феномени. Взагалі прийнято вважати, що внутрішній стан є чисто похідним продук­том, що людські дії продукуються подіями навколишнього світу і контро­люються наслідками, які є результатами дії зовнішнього світу. Ця позиція визначається як S-R-теорія (теорія стимулу та реакції). Ми утримуємо за допомогою поведінки те, що є приємним, і відкидаємо те, що має неприємні наслідки.