12.Індивідуальна психологія а.Адлера.

Основні принципи індивідуальної психології - цілісність психічного життя особистості, прагнення до переваги як основна мотиваційна сила в житті особистості, а також соціальна приналежність людини. Згідно Адлера, люди намагаються компенсувати почуття власної. недостатності, виробляючи свій унікальний стиль життя, в рамках якого вони прагнуть до досягнення фіктивних цілей, орієнтованих на перевагу чи досконалість. Стиль життя особистості складається у дитини в перші чотири-п'ять років життя і найбільш чітко проявляється в її установках і поведінці, направленому на рішення трьох основних життєвих завдань: професійної, співробітництва і любові. Несприятливі ситуації дитинства, серед яких Адлер особливо виділяє неповноцінність органів, надмірну опіку і заперечення з боку батьків, сприяють переростання почуття недостатності в комплекс неповноцінності -- перебільшення власної. слабкості і неспроможності. Другий рушійною силою розвитку особистості є соціальний інтерес, який визначається як Адлером прагнення до співпраці з іншими людьми для досягнення спільних цілей. Соціальний інтерес має вроджені задатки, але остаточно формується в ході виховання. З т. з. Адлера, ступінь виразності соціального інтересу є показником психічного здоров'я, його недорозвинення може стати причиною неврозів, наркоманії, злочинності та ін соціальних і психопатологічних відхилень.

13.Гуманістична психологія е.Фромма.

Найбільш "соціалізованим" ученням неофрейдизму визнається теорія відчуження Еріка Фромма (1900-1980), який стверджував, що проблема відчуження, яку висунув К. Маркс у суспільно-економічному аспекті, слід поширити й на психічну діяльність людини. В умовах науково-технічного поступу людина втрачає зв'язки зі світом таз іншими людьми. Виникає відчуження людини, яке Б. Фромм називає"негативною свободою". Людина стає "вільною від усього* і тому відчуженою. Цей стан пригнічує людину і породжує неврози. Людина потерпає під тягарем свободи, вона не хоче бути "вільною"" вона прагне мати певні стосунки з іншими людьми, спілкуватися з ними, але навколишній світ не дає їй такої можливості. Внаслідок чого людина стає самотньою.Для Б. Фромма відчуження є фатальною основою людських взаємин. Нестерпність тягаря відчуження може перерости в почуття агресії і виявлятися або в реакціях садизму та мазохізму, або в протилежному стилі поведінки - конформізмі, коли люди, що не витримують самотності, пристосовуються одне до одного, рятуючись від відчуження.Е. Фромм підкреслював двоїсту природу людини. З одного боку, вона тягнеться до незалежності, а з іншого - хоче позбавитися цієї незалежності, яка призводить до відчуження. Для подолання відчуженості Е. Фромм пропонує прищеплювати людям гуманістичні засади, в основі яких лежить почуття любові. 

14.Механізми психологічного захисту, їх різновиди.

Психологічний захист - нормальний, постійно працюючий механізм людської свідомості. Основне в дії механізму психологічного захисту: перебудова системи установок, що спрямована на зниження емоційного напруження та недопущення психічної травми. Виникає новий порядок емоційних переживань. Наприклад, відчуття приниженості у студента, який не здав іспит знижується, якщо «знецінюється» особистість вимогливого викладача. Різновиди психологічного захисту. Витіснення. Один із найрозповсюдженіших різновидів. Протікає у формі «стирання» зі свідомості будь-яких негативних думок, почуттів, вражень які б загрожували цілісності «Я». Заперечення реальності. Це захист від неприємної дійсності шляхом відмови від її сприймання. Деперсоналізація. Відбувається позбавлення індивідуальності інших людей. Вони розглядаються лише як носії соціальної ролі: батьки, викладачі, декан, начальник. Раціоналізація. Цей різновид захисту проявляється в спробах довести, що будь які вчинки суб'єкта є єдино вірними, а тому - критиці не підлягають. Як правило, раціоналізацію використовують, щоб пояснити свої дії, що вже відбулися і які були негативно сприйняті оточенням. Проекція. Цей варіант захисту проявляється в приписуванні іншім власних моральних якостей і потреб. З точки зору австрійського психолога 3. Фрейда механізм проекції принципово неусвідомлюваний і саме тому людина прагне приписати іншім ті негативні риси, в наявності яких у себе не хоче зізнатися. Ідентифікація. Ця форма захисту протилежна проекції. Під ідентифікацією розуміють неусвідомлений перенос суб'єктом на себе рис характеру та поведінки іншої людини, що є взірцем для неї. Компенсація. Прикриття власних недоліків підкресленням неіснуючих, але бажаних рис або ж показом іншої сфери власної діяльності. Сублімація. Пригнічення бажань, що не реалізуються, часто сексуально забарвлених, за допомогою іншої діяльності: політика, мистецтво, наука. Регресія. Як механізм психологічного захисту є поверненням особистості на більш низький рівень розвитку, зниження рівня домагань, примітивізація потреб. Часто проявляється у підкреслено брутальних формах поведінки. Механізм психологічного захисту формується позадосвідним шляхом і спрацьовує поза сферою свідомості. В основі його формування лежить потреба індивіда в самоствердженні за будь-яку ціну. Психолохічиий захист порушує раціональність та послідовність поведінки суб'єкта, посилюючи протиріччя в стосунках між ним та соціальною групою в яку він входить.