82.Види вуличної соціальної роботи.

Вулична соціальна робота — інноваційний метод соціальної ро­боти, суть якого полягає в наданні соціальними службами послуг своїм клієнтам на вулиці. У вуличній роботі виділяють два напрями: «аутріч-робота» (англ. оиігеасп \гогк — робота, що досягає, дотягується), яка спрямована на залучення пред­ставників цільової групи з вулиці до соціального закладу, де їм нададуть соціальні послуги і допомогу. Цей різновид роботи найчастіше застосовують щодо безпритульних і бездомних дітей; «детач-робота» (англ. сіе^асп чтогк — окрема, само­стійна робота), яка покликана надавати соціальну підтрим­ку безпосередньо і тільки на вулиці, в середовищі життєді­яльності певної соціальної групи. Вона доцільна для соці­альної роботи з такими цільовими групами, які достатньо адаптовані до проживання на вулиці, для яких таке се­редовище є більш-менш прийнятним. Зокрема, кочові родини і народності (наприклад, роми), або люди старші 18 років, для яких вулиця — постійне місце заробітку (часто кримінального) або місце розваг. Робота з такими цільовими групами спрямована не стільки на припинення такого способу життя, як на максимальне зниження пов'язаного з ними ризику. Обидві групи методів застосовують залежно від особли­востей цільової групи, традицій та ідеології суспільства, можливостей соціальних служб тощо.

83.Особистісне сприйняття соціальним працівником вуличної соціальної роботи.

В Україні вулична робота зде­більшого здійснюється епізодично за визначеними в соці­альному паспорті району маршрутами (спільні рейди з представниками правоохоронних органів, виїзні консуль­тативні пункти тощо). Українські фахівці до вуличної соціальної роботи відносять не лише індивідуаль­ну, ай групову роботу, вважаючи її своєрідними формами ігротеки, дискотеки, вуличного театру тощо, акцентуючи на ігровому і профілактичному її аспектах. Першим етапом вуличної роботи з будь-якою групою клієнтів є проведення дослідження поведінки осіб обраної групи, їх очікувань та життєвих потреб, що дасть змогу визначити пріоритети й спрямування соціальної роботи. Ефективнiсть соцiальноi роботи Загалом соціальна робота на вулиці має сенс тоді, коли вона здійснюється регулярно впродовж тривалого часу. Важливо, щоб хтось із працівників постійно перебував на вулиці. До відчутних переваг вуличної соціальної роботи нале­жать: можливість налагодити довірливі стосунки з клієн­том на «його» території; наснаження клієнта у процесі робо­ти, наслідком чого здебільшого буває усвідомлення власної корисності, підвищення самооцінки; можливість соціаль­ного працівника побачити реальні результати своєї роботи. Критеріями її ефективності можуть бути добровільне повторне звертання клієнтів по допомогу, намагання всту­пити в офіційні відносини із соціальними службами, повер­нення з вулиці додому, зміна поведінки. Працюючи на ву­лиці, фахівці мають вести зошит (щоденник) спостережень за клієнтами, їхньою поведінкою, ставленням до фахівця та оточення, а також вести облік виконаної роботи

.