1.2.1 Класифікація причин травматизму та професійних захворювань

В енергетичній промисловості причини травматизму та професійних захворювань можна поділити на три групи:

Організаційні: неправильна організація праці, незадовільна організація робочого місця; недоліки в організації та засобах сигналізації про наближення та настання небезпеки; недоліки в навчанні та інструктажі працюючих безпечним методам праці; невідповідність працюючих виконуваній роботі; невідповідність або відсутність індивідуальних захисних засобів; порушення трудової дисципліни.

Санітарно-гігієнічні: значні (зверх нормативні) виділення шкідливих речовин, ненормальні метеорологічні умови; зверх нормативний шум та вібрація, неправильне або недостатнє освітлення, недостатній обмін повітря та об’єм виробничих приміщень, відсутність або незадовільний стан побутових приміщень.

Технічні: недосконалість технологічного процесу та обладнання; ненадійність конструкції запобіжних та блокувальних пристроїв; незадовільний стан технологічного обладнання , засобів КВП , пристосувань та інструменту.

1.2.2 Методи аналізу виробничого травматизму

Статистичний метод. Передбачає узагальнення фактично наявного матеріалу про травматизм шляхом поєднання в групи за різними ознаками. При цьому для оцінки виробничого травматизму використовують відносні показники (показник частоти травматизму та важкості травматизму).

Показник частоти травматизму Кч – середня кількість випадків травматизму на 1000 людей

Кч = 1000(Н/С),

де Н – кількість нещасних випадків з втратою працездатності на три та більше днів за певний проміжок часу (квартал, півріччя, рік)

С – середньоспискова кількість працюючих.

Показник важкості травматизму Кв – це середня тривалість непрацездатності, що припадає на один нещасний випадок за певний календарний період:

Кв = Д/Н,

де Д – кількість днів непрацездатності всіх потерпілих за певний проміжок часу (квартал, півріччя, рік).

Монографічний метод. Полягає у вивченні причин нещасних випадків, що мали місце при певному технологічному процесі або операції.

Топографічний метод. Полягає у вивченні причин нещасних випадків за місцем їх виникнення. Всі нещасні випадки фіксують на карті (схемі). За густиною умовних позначень на карті встановлюють найбільш небезпечні місця робіт та приймають заходи для усунення на них причин травматизму.

Груповий метод аналізу травматизму полягає у вивченні причин нещасних випадків, об’єднаних за певною подібною ознакою.

Комплексний метод аналізу травматизму враховує особисті характеристики потерпілого, часу та місця виникнення нещасного випадку, його природи, наслідків, санітарно-гігієнічних умов, характеру і структури практичної діяльності та інше.

1.2.3 Розслідування та облік нещасних випадків

Основна мета розслідування та обліку нещасних випадків – виявлення недоліків, усунення яких веде до більш повної безпеки на наших підприємствах. Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що виникають на території організації або за її межами при виконанні роботи за її завданням, а також на транспорті, наданому організацією для перевезення працюючих на робоче місце. Розслідуванню підлягають всі нещасні випадки, що мали місце як на протязі робочого часу, так і перед початком та після закінчення роботи. Всі легкі нещасні випадки, пов’язані з втратою працездатності на 1 або більше днів розслідуються на протязі 24 годин особисто начальником цеху спільно з старшим суспільним інспектором з охорони праці цеха та інженером з техніки безпеки. В цьому випадку комісія складає акт про нещасний випадок за формою Н-1 у 4-х примірниках та передає його головному інженеру, який на протязі доби розглядає та затверджує акт, який направляє в службу охорони праці, профспілковому комітету, технічному інспектору праці ЦК профспілки, потерпілому.

Керівники робіт зобов’язані до прибуття комісії забезпечити зберігання предметів та обладнання на місті нещасного випадку. Спеціальне розслідування групових, важких та смертельних нещасних випадків проводиться комісією у складі технічного інспектора праці ЦК профспілки, представника вищої господарської організації. У випадку особливо важких наслідків (5 та більше загиблих) комісія призначається міністром (КМ).

Основний найбільш поширений метод розслідування нещасних випадків – це розслідування на місці події. Вихідний документ для аналізу травматизму – це акт про нещасний випадок, в якому вказують вік, професію, місце роботи потерпілого, стан роботи та обставини нещасного випадку. Причина нещасного випадку повинна виходити з обставин та конкретно вказувати які порушення норм та правил техніки безпеки були допущені. Заключний етап розслідування – визначення профілактичних заходів для усунення причин нещасного випадку. Після припинення тимчасової непрацездатності потерпілого керівник робіт заповнює пункт акта про наслідки нещасного випадку.

Якщо нещасний випадок виник внаслідок аварії на об’єкті, то в акт включають його характеристику, категорію та характер аварії, збитки і т.д.

На основі актів розслідувань нещасних випадків визначають оплату лікарняних листів потерпілому, та розмір відшкодування підприємством збитків. Акт є основним документом для притягнення винуватих у нещасному випадку до відповідальності. Акт за формою Н-1 зберігається 45 років, що дозволяє за необхідності врахувати наслідки: пізня інвалідність, втрата працездатності.