- •Чернівці - 2010 рік
- •Загальна характеристика навчального модулю
- •Тема 3.1. Основні принципи організації захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
- •Концепція та закон про захист населення і територій
- •Основні заходи у сфері захисту населення і територій.
- •3.Укриття в захисних спорудах.
- •5. Інженерний захист
- •6. Медичний захист
- •8. Радіаційний і хімічний
- •10. Психологічний захист
- •Тема 3.2. Організація зв’язку та оповіщення при виникненні
- •Організація зв’язку у нс. Характеристика засобів зв’язку, які можливо використовувати при ліквідації нс.
- •Інформування населення про загрозу та виникнення нс.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 3.3. Організація спостереження та контролю за довкіллям, продуктами харчування та водою. Вступ.
- •Створення загальнодержавної і територіальної системи спостереження та контролю.
- •Організація радіаційно-хімічного спостереження. Ведення радіаційної, хімічної та біологічної розвідки.
- •Чинниками хімічної небезпеки є:
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 3.4. Укриття населення в захисних спорудах.
- •Захисні споруди. Призначення та їх класифікація.
- •Запас харчів
- •Утримання та використання зс, приведення їх до готовності .
- •Питання для самоконтролю
- •Організація проведення евакозаходів, та їх забезпечення.
- •Особливості проведення евакуації в різних нс.
- •Заняття 2: Евакуаційні органи, їх завдання та функції. Планування і організація проведення евакозаходів та порядок розробки документації.
- •Основні документи, які розробляються в евакуаційній комісії
- •Питання для самоконтролю
- •Тема3.6. Інженерний захист територій при надзвичайних ситуаціях.
- •Підприємства і інженерні системи (загальні вказівки).
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3.7. Медичний та біологічний захист населення.
- •Організація лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів. Карантин та обсервація.
- •Тема 3.8. Радіаційний і хімічний захист. Основні заходи з захисту населення від небезпечних хімічних та радіоактивних речовин.
- •Пункти видачі зіз. Захист від нхр.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема3. 9. Організація і порядок проведення спеціальної обробки.
- •Тема 3.10. Підготовка населення до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження.
- •Порядок створення комплексу навчально – математичної бази з підготовки населення до дій у нс.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3.11. Морально-психологічна підготовка населення до дій в надзвичайних ситуаціях.
- •Основні напрями морально-психологічної підготовки особового складу формувань цз та населення.
- •Моральний фактор і його значення в екстремальних умовах. Виховання моральних принципів поведінки, методи психологічного загартування.
- •Форми і методи пропаганди серед населення знань щодо захисту в умовах надзвичайних ситуацій.
- •Основні види і форми пропаганди:
- •Шляхи підвищення ефективності пропаганди цз:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3.12. Захист населення під час дій в умовах надзвичайних ситуацій, що пов’язані з можливими терористичними проявами.
- •Аналіз терористичних загроз. Терористичні прояви – як загроза для населення.
- •Організаційні основи боротьби з тероризмом, проведення антитерористичних операцій.
- •Тероризм і цивільний захист. Правила поведінки та захист під час можливих терористичних актів.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3.13. Системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виявлення.
- •Правила улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення нс.
- •Оповіщення людей у разі виявлення надзвичайних ситуацій.
- •Питання для самоконтролю.
- •Для нотаток
- •Рекомендована література
Тема 3.12. Захист населення під час дій в умовах надзвичайних ситуацій, що пов’язані з можливими терористичними проявами.
Минуле століття увійшло в історію людства не тільки своїми науково-технічними відкриттями, а й як століття, що вписало в цю історію низку чорних сторінок, серед яких і одне з найбільш потворних і трагічних суспільно-соціальних явищ – тероризм.
Наприкінці XX століття проблема тероризму набула особливого значення. Тероризм став багатоликим за своїм характером. Він здійснюється не тільки екстремістськими організаціями і злочинцями – одинаками, а й у ряді тоталітарних держав – їхніми спецслужбами. Найзагрозливіший міжнародний тероризм, стрімке зростання якого завдало страждань, призвело до загибелі багатьох тисяч людей. Практично всі збройні конфлікти, які виникали за останні роки в Африці, Азії, на Ближньому Сході, на території СНД, супроводжувались хвилею диверсійно-терористичної діяльності, внаслідок якої передовсім страждало мирне населення. Соціальна нерівність у суспільстві, національно-конфесійні суперечності і відсутність ефективного правового регулювання громадської і релігійної діяльності сприяли утворенню значної кількості екстремістських націоналістичних організацій і фанатичних релігійних сект, які мають воєнізовані формування і визнають тероризм як основний спосіб боротьби із своїми супротивниками.
До найвідоміших міжнародних терористичних організацій слід віднести “Ірландську республіканську армію”, “Червоні бригади”, “Аум Сінріке”, “Хамас”, а також “Світовий фронт джихаду, створений Бен Ладеном.
Світовий досвід свідчить, що організатори терористичних акцій мають на меті: сіяти страх серед населення; викликати протести проти політики урядів; завдавати економічних збитків державі або приватним фірмам; проводити потаємні терористичні акти проти своїх супротивників або правоохоронних органів.
Слід відмітити, що наприкінці ХХ столітті поняття тероризм і катастрофи зійшлися, як ніколи близько. Особливо якщо мати на увазі прояви тероризму із застосуванням засобів масового ураження. Саме такий тероризм може призвести суспільство до катастрофи.
Найбільш поширеною в Україні мотивацією скоєння терактів виступає:
а) кримінальна діяльність, особливо її транснаціональні форми і пов’язана із нею легальна торгівля зброєю, радіоактивними матеріалами;
б) намагання перешкодити громадській, політичній або економічній діяльності;
в) створення ускладнень або напруження у міждержавних відносинах.
У цілому ж, підбиваючи підсумки сказаного, слід відзначити, що боротьба з тероризмом у ХХІ столітті матиме складний, багатоплановий характер і вимагатиме значних зусиль держави і суспільства.
Аналіз терористичних загроз. Терористичні прояви – як загроза для населення.
Згідно зі статтею 3 Конституції України життя та здоров’я людини, її безпека є найвищими соціальними цінностями, за забезпечення яких держава відповідає перед нею. Безпека людини і навколишнього середовища, її захищеність від впливу шкідливих техногенних, природних, екологічних і соціальних факторів є неодмінною умовою сталого розвитку суспільства.
Закон України “ Про боротьбу з тероризмом ” з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов’язки органів виконавчої влади, об’єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв’язку із участю у боротьбі з тероризмом.
Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.
Технологічний тероризм – злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру.
Боротьба з тероризмом включає в себе діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності. Терористичну діяльність можна охарактеризувати як таку, що включає організацію, планування, підготовку та реалізацію терористичної акції; підбиття до терористичних дій та насильницьких вчинків над окремими особами, організаціями, матеріальними об’єктами, спорудами, цінностями; організацію незаконного збройного формування, злочинної організації для проведення терористичних дій, участь у таких діях чи угрупованнях, вербування, озброєння, навчання та використання терористів, фінансування організацій та угруповань, терористична спрямованість яких відома заздалегідь, а також інші форми сприяння таким особам, угрупованням чи організаціям.
Можливі кілька принципів класифікації проявів сучасного тероризму, зокрема за цілями, що переслідують терористи:
фізичне усунення політичних опонентів;
залякування цивільного населення;
будь-які акції “відплати”;
дестабілізація діяльності правоохоронних органів та збройних сил;
вплив на легітимні органи влади;
загострення міжнаціональних, міждержавних та міжконфесійних відносин;
провокації військових дій;
диверсії.
Причини виникнення тероризму, як явища, мають соціальний характер і пов’язані з існуванням занадто великих відмінностей між умовами життя людей, а також дотриманням прав і свобод особистості у різних країнах світу. За причинами виникнення тероризм поділяється на види:
Соціальний (ідеологічний) тероризм, який має на меті корінну або часткову зміну економічного або політичного устрою власної країни.
2) Національний тероризм, який здійснюється за етнічною ознакою та включає організації етносепаратистського плану, які мають на меті боротьбу проти економічного та політичного диктату національних держав і монополій.
Релігійний тероризм, який виникає у випадках, коли релігійна самосвідомість стає визначальною в політичному протистоянні. Релігійний тероризм поділяється на фундаменталістський (ісламський) та сектантський.
Світоглядний тероризм, мотивом якого є принципова незгода з панівними нормами та стосунками у суспільстві (наприклад, з будівництвом ядерних об’єктів, вбивством тварин, забрудненням навколишнього середовища, явищами глобалізації).
Кримінальний тероризм, який має особливий вплив під час проведення суспільно-економічних перетворень, змінах у законодавстві.
Небезпека, пов’язана з цими видами насильства, зростає у випадку проявів міжнародного тероризму, який здійснюється проти окремих громадян чи об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного права – вбивства голів іноземних держав і урядів, їх дипломатичних представників, вибухи в приміщеннях посольств і місій, представництв організацій, штаб-квартирах міжнародних організацій, а також вибухи в громадських місцях на вулицях, в аеропортах і вокзалах. Найвідомішим фактором міжнародного тероризму є те, що він фінансується за рахунок тіньової економіки, незаконних видів бізнесу та пов’язаний зі злочинними угрупованнями.
Вплив тероризму (в першу чергу міжнародного) на рівень техногенної безпеки обумовлюється такими його особливостями:
по-перше, тим, що першопричина явища пов’язана з соціальними проблемами: національними, релігійними, політичними (в першу чергу реалізацією громадянських прав);
по-друге, тим, що терористичний акт, крім основної мети – дестабілізації суспільства, має як правило, декілька різних цілей: вбивство політичних лідерів, мирного населення, отримання надприбутків, руйнування певних об’єктів (заводів, приміщень посольств (консульств), транспортних засобів тощо), привернення уваги до певних політичних угруповань чи проблем;
по-третє, використання людей, об’єктів економіки для досягнення цілей, що не мають до них відношення, тому терористичні акти можуть мати ряд додаткових ефектів (наслідків), в тому числі екологічного характеру.
Проведення об’єктивної оцінки імовірності здійснення на території України масштабних терористичних актів передбачає: по-перше, виявлення причин загострення проблеми тероризму, і по-друге, оцінку захищеності об’єктів економіки, що можуть стати метою терористів. Факторами, що впливають на підвищення імовірності реалізації терористичних актів, на даний момент є:
Зростання кількості проявів тероризму у світі взагалі.
Утвердження України як незалежної держави, що сприяло перетворення її у відкрите і незахищене від проявів негативних чинників суспільство.
Збільшення фінансування сучасної терористичної діяльності, посилення її технічного та матеріального оснащення, що супроводжуються “професіоналізацією” терористів, високий рівень організації терористичних угруповань.
Вплив цих факторів призводить до того, що потенційно небезпечні об’єкти техносфери стають більш вразливими до проявів тероризму. Особливо це стосується об’єктів військово-промислового комплексу, радіаційно-небезпечних об’єктів, хімічно-небезпечних об’єктів та тих з них, де зберігаються небезпечні речовини, вихід яких у навколишнє середовище може призвести до його забруднення та масового ураження населення. На основні аналізу 200 випадків хіміко-біологічного тероризму встановлено, що найбільш розповсюдженими і доступними хімічними речовинами для проведення терактів є:
а) токсичні гербіциди і інсектициди;
б) аварійно хімічно небезпечні речовини: хлор, синильна кислота, фосген та інші;
в) отруйні речовини: зарин, зоман, ві-ікс, іприт, люїзит;
г) психогенні і наркотичні речовини;
д) збудники небезпечних інфекцій: сибірської виразки, віспи, туляремії та інших;
е) природні отрути і токсини: стрихнін, рицин, бутулотоксин, нейротоксини, тощо.
Найбільша імовірність реалізації терористичних актів існує на потенційно небезпечних об’єктах, на яких є можливість швидко та порівняно просто ініціювати надзвичайні ситуації, що супроводжуються значними наслідками (як людськими жертвами, так і матеріальними збитками, екологічними наслідками). В Україні до таких об’єктів відносяться: атомні електростанції; транспортні вузли (в тому числі аеропорти, залізничні станції); магістральні трубопроводи; військові склади і арсенали, де зберігається хімічна зброя; промислові підприємства, склади, установи, організації, які виробляють, зберігають, продають біологічні препарати, високотоксичні і отруйні речовини.