Запас харчів

У сховищах передбачається запас на 2 доби, виходячи з норми:

- сухарі - 300 г; консерви - 170 г (м’ясні), або 200 г (м’ясо-рослинні), або 250 г (рибні); цукор - 50 г.

Для розміщення продуктів обладнується приміщення S = 5 м² у захисних спорудах до 150 осіб, плюс 3 м² на кожні послідуючі 150 осіб. На 600 осіб передбачається одне приміщення.

За призначенням у сховищах передбачаються основні та допоміжні приміщення.

До основних приміщень належать:

• приміщення для осіб, що укриваються; пункти управління ( ПУ ); медичний пункт; операційно-перев’язочні, передопераційно-стерилізаційні (у лікувальних установах).

До допоміжних приміщень належать:

• тамбур – шлюзи (тамбури); фільтровентиляційні приміщення; санітарні вузли; захищені ДЕС.; електрощитові; приміщення для зберігання продовольства; приміщення для ємностей запасу питної води; приміщення артезіанської свердловини; дренажні станції перекачування; балонні приміщення; приміщення для дозиметричного контролю, роздягальні, приміщення для брудного одягу, душові (тільки для сховищ АЕС).

Приміщення основного призначення.

Нормативна площі (S) підлоги на 1 особу, що укривається, становить 0,5 м² - при 2-ярусному і 0,4 м² - при 3-х ярусному розміщенні нар; норма внутрішнього V приміщення на 1 особу, що укривається, від 1,5 м³ і більше.

S основних приміщень, яка зайнята обладнанням, що не використовується для потреб сховища, у норму S на 1 особу, що укривається , не входить.

При h приміщень 2,15 – 2,9 м передбачається 2 – ярусне розміщення нар, а при h 2,91 м й більше – 3-ярусне. У сховищах установ охорони здоров’я при h приміщення 2,15 м й більше приймається 2 – ярусне розміщення нар (ліжок для нетранспортабельних хворих) .

Місця для сидіння у приміщеннях передбачають розміром 0,45 x 0,45 м на людину, а місця для лежання – 0,55 x 1,8 м. h нар 1-го ярусу повинна бути 0,45 м,2-го ярусу – 1,4 м, 3-го ярусу – 2,5 м від підлоги. Відстань від верхнього ярусу до перекриття (виступаючих конструкцій) повинна бути 0,75 м та більше.

Кількість місць для лежання приймається :

• 20 % місткості сховища – при 2 – ярусному розміщенні нар;

• 30 % місткості сховища – при 3 – ярусному розміщенні нар.

S приміщень, ширина проходів та коридорів визначаються проектом за таблицями №№1, 2 ДБН В.2.2.5 – 97.

Місткість сховищ для нетранспортабельних хворих визначається за додатком № 2 ДБН В.2.2.5 – 97.

На ОГД з найбільшою працюючою зміною (НПЗ) в 601 особу та більше в одному із сховищ передбачаються приміщення для ПУ або замість нього обладнується телефонна й радіотрансляційна точки для забезпечення зв’язку. Робочу кімнату та кімнату зв’язку ПУ розміщують поблизу 1-го із входів й відокремлюють від приміщень для осіб, що укриваються, перегородками із негорючих матеріалів.

Загальну кількість працівників, які перебувають в ПУ, необхідно приймати до 10 осіб, норму S на 1 особу – 2 м². На окремих великих ОГД число працівників, які будуть перебувати на ПУ, допускається збільшувати до 25 осіб.

В кожному сховищі(ПРУ) повинен бути телефонний зв’язок з ПУ та гучномовець, який під’єднується до об’єктової радіотрансляційної мережі.

У сховищі на кожні 500 осіб, що укриваються, необхідно передбачити санітарний пост S = 2 м², але не менше ніж 1 пост на сховище.

У сховищах місткістю 900 – 1200 осіб, крім санітарних постів, необхідно передбачити медичний пункт S = 9 м²; при цьому на кожні 100 додаткових осіб, що укриваються ( від 1201 осіб), S збільшується на 1 м².

Приміщення допоміжного призначення.

S цих приміщень приймаються відповідно до додатку № 3 ДБН В.2.2.5 – 97 Тамбур – шлюзи (тамбури).

Для забезпечення безупинного заповнення сховища й одночасного захисту від проникання ударної хвилі облаштовані входи спеціальної конструкції з одно- та 2–камерними тамбур – шлюзами. Чередуючи послідовні заповнення та розвантаження тамбурів, можна майже безупинно заповнювати сховище, не порушуючи його захисних властивостей.

За захисними властивостями тамбур-шлюзи (тамбури) поділяються на:

• захисні ( від дії ударної хвилі);

• захисно-герметичні (від дії ударної хвилі й для забезпечення герметизації, вхідні двері);

• герметичні ( для забезпечення герметизації, внутрішні двері).

Двері тамбур-шлюзів відчиняються назовні. Розміри тамбурів розраховані на те, щоб при відчинених дверях пропускна здатність входів не знижувалась. У тамбурах можуть установлюватись дерев’яні двері або двері із сталевих грат для провітрювання замкнутої споруди. Якщо на ОГД вбудовані сховища використовуються у мирний час під складські приміщення, то вони повинні мати не менш 1-го входу з території ОГД.

Аварійний вихід для вбудованих ЗС обладнується підземною галереєю (0,5 х 1,3 м), яка виходить на територію, що не завалюється уламками будівель (L = 0,5 h _буд.+ 3 м) та обладнується оголовком.

Фільтровентиляційні приміщення.

Фільтровентиляційне обладнання сховища необхідно розміщувати у фільтровентиляційних приміщеннях, розташованих біля зовнішніх стін. Протипилові фільтри у системах вентиляції з електроручними вентиляторами повинні мати захисний екран, що виключає можливість прямого опромінювання обслуговуючого персоналу. Товщина захисних екранів та стін фільтровентиляційних приміщень, суміжних із внутрішніми приміщеннями сховищ, повинна бути не менше величин, зазначених у таблиці № 3 ДБН В 2.2.5 - 97.

Система вентиляції сховищ працює у 2-х режимах:

• чистої вентиляції ( режим І) ;

• фільтровентиляції (режим ІІ).

У режимі І подача у сховище очищеного від пилу зовнішнього повітря повинна забезпечувати необхідний обмін повітря та видалення з приміщень тепловиділень й вологи. При цьому кількість повітря, що подається у сховища, приймається Q=8-13м³/год./люд. (в залежності від кліматичної зони). Для лікувальних установ кількість повітря збільшується у 1.5 рази.

У режимі ІІ зовнішнє повітря, що подається у сховища, повинне очищатися від НХР, аерозолів й пилу. При цьому кількість повітря , що подається у сховища, приймається для:

- тих, хто укриваються , Q = 2 м³/год./люд.;

- ПУ Q = 5 м³ /год./люд.;

- нетранспортабельних хворих та працюючих у фільтровентиляційній камері з електроручними вентиляторами Q = 10 м³/год./люд.

Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати надійну її роботу у режимах:

- чистої вентиляції - протягом 48 год.;

- фільтровентиляції - протягом 12 год.;

- регенерації - протягом 6 год.

Санітарні вузли.

Як санітарні прилади поряд з унітазами допускається застосовувати підлогові чаші та унітази вагонного типу. У приміщенні санвузла необхідно передбачати аварійний резервуар для збору стоків з можливістю його очищення (промивання) у мережу каналізації. У перекритті резервуара необхідно улаштувати отвори, які використовуються як унітази й закриваються кришками. Об’єм резервуара необхідно визначати з розрахунку 2 л /люд./добу. Аварійні резервуари для збору фекалій повинні бути закриті; користуватися ними у мирний час забороняється. При застосуванні унітазів вагонного типу отвори у перекритті не передбачаються. Для збору сухих відходів необхідно передбачати місця для розміщення паперових мішків або пакетів з розрахунку 1 л /люд./доба. Пакети із сухими відходами слід зберігати у приміщеннях з витяжною вентиляцією, розташованих біля санвузлів. У санвузлі сховищ, що розташовані у неканалізованих районах, допускається передбачати пристрій пудр-клозету або резервуарів – вигребів з можливістю видалення нечистот асенізаційним транспортом.

В усіх випадках засмічення та утворення підпору у зовнішній каналізаційній мережі слід негайно закрити засувки та припинити користуватись санприладами.

Електрощитові.

Двері в електрощитову повинні бути протипожежні, з межею вогнестійкості 30 хв. та прорізом розміром 0,8 x 1,8 м, відчинятися назовні та мати замки, що самі замикаються та відмикаються без ключа, зсередини приміщення.

Приміщення для зберігання продовольства.

При чисельності до 150 осіб, що укриваються, приміщення слід приймати S=5м², а на кожні наступні 150 осіб S збільшується на 3 м². Кількість таких приміщень необхідно приймати з розрахунку одне на 600 осіб. Їх слід розміщувати у різних місцях сховища. Не допускається розміщувати це приміщення поруч із санвузлами та медкімнатами. Приміщення обладнується стелажами заводського або індивідуального виготовлення. h стелажів до виступаючих частин перекриття слід передбачати від 0,5 м та більше. Вхідні двері приміщення повинні бути суцільними, без порожнин, оббиті покрівельною оцинкованою сталлю на h 0,5 м, на дверях установлюються замки. Запас продуктів передбачається на  2 доби.

Приміщення для ємностей запасу питної води.

Водопостачання сховищ здійснюється від зовнішньої локальної водонапірної мережі або заводської (об’єктової) мережі з улаштуванням на вводі всередині сховища запірної арматури та зворотного клапану. Запас питної води у ємностях повинен бути з розрахунку 3л /люд./доба. У сховищах лікувальних заходів для нетранспортабельних хворих запас питної води приймається з розрахунку 20 л /люд./доба на кожного хворого і 3 л./люд./доба на кожного медичного працівника.

У сховищах АЕС потрібно передбачати для санпропускників запас води з розрахунку 45л на одне миття 20% осіб, що укриваються. Ємності запасу питної води повинні бути проточними, із забезпеченням повного обміну води протягом 2-х діб.

Протирадіаційні укриття в основному забезпечують захист людей від радіоактивного зараження, світлового опромінення, а також зменшують дію ударної хвилі і проникаючої радіації. Крім того вони захищають від крапельно-рідинних отруйних речовин і частково від хімічних і біологічних аерозолів.

ПРУ облаштовуються у зонах (крім зони можливих сильних руйнувань):

• можливого небезпечного радіоактивного забруднення;

• можливого сильного радіоактивного забруднення;

• на ОГД 1-ї та 2-ї категорій з ЦЗ;

• заміській.

ПРУ повинні бути розраховані на надлишковий тиск 20 кПа (0,2кгс/см²).

У залежності від місця розташування, ПРУ повинні мати ступінь послаблення (А) радіації зовнішнього випромінювання - коефіцієнт захисту (Кз), який =:

а) на об’єктах 1- ї та 2-ї категорій з ЦЗ, розміщених поза зонами можливих сильних руйнувань, для працюючих змін ОГД, - 200;

б) у зонах можливого небезпечного радіоактивного забруднення за межею зон можливих сильних руйнувань;

- Кз = 200 – для працюючих змін некатегорованих об’єктів , формувань ЦЗ та лікувальних установ, які розгортаються в особливий період ;

- Кз = 100 – для населення некатегорованих міст, селищ, сіл та евакуйованого населення;

в) у зонах можливого сильного радіоактивного забруднення:

- Кз = 100 – для працюючих змін, некатегорованих та лікувальних установ, які розгортаються в особливий період;

- Кз = 50 – для населення некатегорованих міст, селищ, сіл та евакуйованого населення;

г) за межами зон можливого сильного радіоактивного забруднення:

- Кз = 20 - для працюючих змін, некатегорованих та лікувальних установ, які розгортаються в особливий період;

- Кз = 10 - для населення некатегорованих міст, селищ, сіл та евакуйованого населення.

ПРУ допускають безперервне перебування у них розрахункової кількості осіб до 2-х діб. Їх місткість не перевищує 1000 чол. і повинна бути:

• 5-50 чол. – в залежності від S приміщень укриття, що обладнуються в існуючих будинках (спорудах);

• 51-1000 – в будинках (спорудах) з укриттями, що будуються.

ПРУ будуються:

• заглибленими (h гр. ≤ 1,2 м зверху) ;

• напівзаглибленими (верх даху на рівні ґрунту);

• наземними (майже вся споруда знаходиться на поверхні. Кз від проникаючої радіації значно менший, ніж у перших двох).

До складу ПРУ входять основні та допоміжні приміщення.

До основних належать приміщення для розміщення осіб, що укриваються.

До допоміжних приміщень належать :

• санітарні вузли; вентиляційні приміщення; приміщення для зберігання забрудненого верхнього одягу.

Найпростіші укриття зменшують радіуси враження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань та враження світловим опроміненням.