Організація радіаційно-хімічного спостереження. Ведення радіаційної, хімічної та біологічної розвідки.

До основних чинників радіаційної небезпеки в Україні відносяться об’єкти атомної енергетики, об’єкти урановидобувної та переробної промисловості, джерела іонізаційного випромінювання, що використовуються у виробництві, науково-дослідній роботі і медицині, та радіаційно небезпечні об’єкти на територіях сусідніх країн.

Стосовно АЄС, як найбільш небезпечних об’єктів розрізняють наступні системи небезпеки:

• захисні: для попередження пошкоджень ядерного палива, оболонок тепловидільних елементів. До захисту відносяться система аварійного захисту реактора, та аварійного охолодження;

• локалізуючи системи безпеки, які призначені для автоматичного включення захисних та локалізуючи систем безпеки;

• системи, призначені для постачання всіх систем безпеки енергією та створенням необхідних умов для їх функціонування.

Завчасні заходи по захисту населення і територій від наслідків аварій на АЕС складаються з:

• інженерно-технічних заходів по удосконаленню безпечних технічних характеристик реакторів;

• підготовки фонду захисту споруд для персоналу та населення;

• планування захисту персоналу АЄС та населення при аваріях;

• підтримання в постійній готовності сил та засобів ліквідації аварії;

• забезпечення персоналу АЄС і населення (30 км зона) засобами індивідуального захисту;

• контролю радіаційної обстановки;

• створення оперативної локальної системи оповіщення, підготовки персоналу і населення до дій в умовах радіоактивного захисту;

• створення навколо АЄС санітарно-захисної зони;

• здійснення регулярного дозиметричного контролю населення.

Головними шляхами забезпечення радіаційної безпеки АЄС, об’єктів мають бути:

• надійний контроль за станом ядерної та радіаційної безпеки АЄС, об’єктів поводження з радіоактивними відходами;

• стабілізація стану об’єкту “Укриття”, підтримання достатнього рівня його безпеки та перетворення в екологічну систему, недопущення поширення радіонуклідів за межі зони відчуження;

• аналіз та переоцінка діючих енергоблоків з урахуванням комплексного інженерно-радіаційного обстеження;

• створення інформаційно-аналітичної системи про поточний стан безпеки радіаційних об’єктів, визначення методів та засобів діагностики стану устаткування і систем змін їх характеристик та спроможності до виконання функцій;

• створення нових технологій, матеріалів з поліпшенням властивостей щодо процесів, які зменшують ресурс устаткування;

• розроблення еколого-гігієнічних нормативів якості навколишнього природного середовища з урахуванням впливу іонізуючих та хімічних речовин.

Чинниками хімічної небезпеки є:

- заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, в тому числі і окремі установки та агрегати, які виробляють небезпечні хімічні речовини (НХР);

- заводи з переробки нафтопродуктів;

- підприємства які мають холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди (хлор, аміак);

- залізничні станції і порти де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади;

- транспортні засоби, контейнерні і паливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери для перевезення хімічних продуктів;

- склади та бази з запасами речовин для дезинфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

- склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Головними причинами кризового стану у сфері поводження з відходами залишаються:

- застаріла і недосконала технологія виробництва, що призводить до накопичення значних обсягів відходів;

- низька екологічна свідомість населення;

- недосконала нормативно-правова база галузі;

- слабкість економічного механізму, який стимулював би створення інфраструктури поводження з відходами.

Санітарно-епідеміологічна розвідка займається: оперативним збором відомостей про стан санітарно-гігієнічну і епідемічну обстановку в осередку ураження. Аналіз динаміки і структури інфекційної захворюваності. Санітарно-гігієнічним і лабораторним обстеженням довкілля, житлових і комунальних об’єктів.

Радіологічна розвідка займається: оперативним збором, даних про радіаційну обстановку для отримання попередньої інформації про радіаційне забруднення оточуючого довкілля з метою прийняття рішення щодо організації відповідних заходів.

Санітарно-хімічна розвідка займається: збором відомостей про якісний і кількісний склад небезпечних хімічних речовин, визначає вражаючу дію хімічних речовин на населення, масштаби і характер зараження території та об’єктів, рекомендує міри захисту.

Біологічна (бактеріологічна) розвідка: виявляє факт забруднення довкілля біологічними агентами, збирає проби з об’єктів та довкілля, визначає коли і куди їх відправляти, якими силами, в якому режимі і чим вести спостереження.

Результатом будь-якого виду розвідок є отримання даних, на основі яких проводиться оперативний аналіз, розробляється прогноз розвитку епідемічної ситуації і визначаються заходи щодо їх ліквідації.

Таким чином, спостереження і контроль за станом навколишнього природного середовища здійснюється у державній системі моніторингу довкілля, яка створена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 391 "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля". Це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень по запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Стан систем аналізу і прогнозування, органів спостереження і контролю за радіаційним, хімічним та бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу як ніколи актуальний для нашого сьогодення.