35

Модуль 2

Тема 6 Ринкова економіка: суть, функції і структура. Капітал як економічна категорія і фактор виробництва

1. Теоретичні засади становлення ринкових відносин. Об’єктивні передумови виникнення ринку. Типи ринків.

2. Сучасний ринок, його сутність, види і структура.

3. Функції ринку. Ринок як сигнальна кон’юнктурно-економічна система. 

4. Основні суб’єкти ринкової економіки.

5. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу.

6. Торговельний капітал. Витрати обігу. Торговельний прибуток і його норма.

7. Позичковий капітал, позичковий процент.

Теоретичні засади становлення ринкових відносин. Об’єктивні передумови виникнення ринку. Типи ринків.

ринок — це обмін, організований за законами товарного виробництва та обігу;

ринок — це економічний простір (місце, територія, зона), на якому відбувається обмін товарів;

ринок — це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями та покупцями у процесі купівлі продажі товарів і послуг.

Ринок — система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

• Суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації. Спеціалізація визначається порівняльними перевагами або відносно меншою альтернативною вартістю виробництва.

• Економічна відокремленість суб’єктів господарювання зумовлена наявністю різних форм власності (що, скільки і як виробляти, вирішує сам товаровиробник).

• Величина трансакційних витрат визначає умови і межі ділової активності.

• Вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективне господарювання.

Умови виникнення ринку

Етапи формування ринку

Класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася в економіку, виступаючи «нічним вартовим», який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни.

Регульований ринок (середина XIX — 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища.

Соціально орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення.

Є два сектори економіки: ринковий і неринковий (бюджетний).

Сектори економіки

РИНКОВИЙ СЕКТОР -

самовідтворювальний сектор економіки, економічна система, що працює заради прибутку. Хто виробляє, що виробляється, скільки виробляється, вирішує зиск. Працює на задоволення економічного інтересу. Ринковий сектор сам заробляє і сам на свій ризик витрачає.

БЮДЖЕТНИЙ СЕКТОР -

виробляє необхідні для суспільства товари і послуги, головна мета для нього — не прибуток, а задоволення потреб через виробництво суспільних благ.

Не запрограмований на самоокупність та самофінансування і тому потребує існування ринкового сектору. Працює на гроші, виділені з бюджету, витрачає кошти суворо за цільовим призначенням.

Об’єкти ринкових відносин - результати суспільної діяльності - матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги, житло тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила; цінні папери (акції, облігації); валюта, позичкові капітали і т. д.

Для сучасного ринку характерними є: економічна свобода, конкуренція, мобільність ресурсів, автономність дій учасників ринку, вичерпна поінформованість суб’єктів, соціалізація та глобалізація економічних зв’язків.

Поінформованість суб’єктів господарювання

Соціалізація та глобалізація економічних взаємозв’язків

Основні риси сучасної ринкової економіки

Автономність дій учасників ринку

Сучасна ринкова економіка

Конкуренція

Мобільність ресурсів

Економічна свобода

Соціалізація

Автономність дій учасників ринку передбачає вільний вибір ними економічної поведінки і повну відповідальність за наслідки цієї поведінки.

Форми прояву економічної свободи:

- свобода вибору сфери застосування своїх здібностей;

- свобода вибору сфери застосування свого капіталу;

- свобода вибору партнерів;

- свобода ціноутворення;

- свобода обирати міру ризиковості господарської діяльності;

- повна відповідальність за свої рішення, дії та їх наслідки.

Форми конкуренції за різними критеріями:

а) за суб’єктами:

- між виробниками і споживачами;

-- між виробниками однорідної продукції;

- між виробниками різнорідної продукції;

- між власниками капіталу і робочої сили;

- між власниками капіталу;

- між власниками робочої сили;

- між приватними власниками капіталу та державою;

- між монополізованими та немонополізованими секторами;

- між монополіями;

- усередині монополій;

б) за об’єктами:

- за ресурси;

- за ринки збуту;

- за право першочергового володіння інформацією тощо;

в) залежно від ринкових формі

- досконала;

- недосконала;

г) залежно від законності:

- добросовісна;

- недобросовісна;

д) залежно від наслідків:

- вільна;

- олігополістична;

- монополія;

- монополістична конкуренція.

Мобільність ресурсів означає:

- здатність працівників впродовж трудової діяльності кілька разів змінювати сферу застосування їхніх здібностей (територіальні переміщення, виконання нових функцій, зумовлених зміною структури виробництва);

- альтернативність використання таких ресурсів, як земля та капітал, пов’язана зі зміною структури виробництва, потреб та обмеженістю ресурсів;

- розширення сфери вільного руху значної кількості ресурсів, пов’язане з новими транспортними та інформаційними можливостями тощо.