- •31. Класифікація інструментів грошового ринку
- •3Ри процедури:
- •32. Класифікація міжбанк.Обєднань.
- •33. Класифікація форм держ.Кредиту.
- •34. Конвертованість валют.
- •35. Кредитна система
- •36. Макро- та мікроекономічні фактори впливу на рівень процентної ставки.
- •37. Маса грошей в обігу
- •38. Межі кредиту
- •39. Механізм здійснення процентної політики
- •40 . Мотиви попиту на гроші
- •41.Ознаки платіжності банкнот і розмінних монет
- •42. Ознаки структуризації грошової маси
- •43. Описання адм.. Заходів гкп (тупо ніхуя нема – так шо розвивайте мислю:-)))
- •44 .Основні елементи грошової системи: визначення, значення.
- •45. Основні концепції побудови грошових агрегатів
- •46 Осн.Операції вал.Ринку.
- •47. Основні положення Бреттон-Вудської валютної конференції.
- •48.Осн.Положення номіналізму
- •49.Осн.Положення теорії грошей клас.Політекономії.
- •50.Основні положення трудової теорії вартості на предмет суті і значення грошей.
- •51. Основні положення Ямайської валютної конференції.
- •52. Основні принципи кредитування.
- •53. Інструменти валютної політики
- •54. Основні теорії інфляції.
- •55. Форми комерційного кредиту:
- •56. Особливості мвф
- •57. Особливості міжнародного співробітництва...
- •58. Особливості нарахування простих та складних відсотків.
- •59. Переваги та недоліки використання норми обов’язкового резервування як інструмента гкп.
- •60. Переваги та недоліки використання операцій на відкритому ринку
- •62. Переваги та недоліки універсальних банків
- •63. Позитивна і негативна роль кредиту в економіці
- •64. Порівняльна характеристика банку та промислового підприємства
- •65. Порівняльна характеристика кембріджського рівняння та рівняння Фішера
- •66. Порівняльна характеристика особливостей споживчого кредитування
- •67.Особливості функціонування грошового та товарного ринків.
- •68. Порівняльна характеристика діяльності кредитних товариств та кредитних спілок
- •69. Гроші знаки вартості
- •74. Природа позичкового проценту. Визначення норми позичкового проценту.
- •75. Прихована інфляція
- •76. Грошові реформи формального типу
- •77. Реалізація цб ф-ії «банку банків».
- •78. Реалізація цб ф-ії банкіра уряду.
- •79. Ринок грошей: визначення, значення і специфічні риси.
- •80. Різновиди біметалізму.
- •81. Роль золота:)
- •82.Місце, роль і значення грошей в моделі ринкової економіки.
- •83. Роль купівельної спроможності у визначенні вартості грошей
- •84. Соціально–економічні прояви галопуючої інфляції
- •85.Спз: визначення, значення, структура.
- •86. Стабілізаційні заходи як інструменти проведення грош.Реформ.
- •87. Структура крошово-кредитного мультиплікатора
- •88. Структура гкп
- •89. Структура та особливості діяльності Світового банку
- •90. Структура та функції валютного ринку.
- •91. Структура та характеристика пенсійної системи
- •92. Суб’єкти валютної політики в Україні
- •93. Сутність закону Грешема-Коперника
- •95. Сутність капіталу та його функціональні форми
- •96. Суть та характеристика діяльності лізингових компаній
- •97. Суть та характеристика діяльності ломбардів
- •98. Суть та характеристика діяльності факторингової компанії
- •99. Суть та характеристика діяльності фінансової компанії
- •100. Сучасний монетаризм: представники, зміст, значення
- •101. Теорія грошей як складова частина економічної теорії: основні положення, підходи, еволюція поглядів.
- •102.Типи грошових систем та їх еволюція.
- •103. Фактори та етапи розвитку інфляційних процесів в Україні.
- •104. Фінансова діяльність регіональних міжнародних кредитно-фінансових організацій
- •105.Форми і види кредиту :ознаки класифікації ,значення.
- •106. Функції банківської системи:
- •107.Функції та роль кредиту.
- •108. Грошовий оборот. Рівняння Фішера
- •109. Характеристика ісі
- •110. Характеристика структури та особливостей монетарного таргетування.
- •111.Характеристика сучасних грошей з погляду суті і форм прояву
- •112. Характеристика факторів та етапів демонетизації золота
- •113. Характеристика фін. – ек. Та політичного статусу ц. Банків.
- •114. Характерні ознаки асоціативних міжбанк.Обєднань.
- •115. Характерні ознаки корпоративних міжбанк. Об’єднань
- •116. Характерні особливості категорії грошей
- •117. Характерні риси банку як специфічного фінансового підприємства
- •118. Чинники впливу на грошовий попит
- •119. Чинники впливу на пропозицію грошей
- •120. Якісні властивості грошей
103. Фактори та етапи розвитку інфляційних процесів в Україні.
Проблема інфляції має для України не стільки теоретичне, скільки суто практичне значення. Уже в 1991 р. - році проголошення курсу на незалежність - Україну охопила глибока інфляція (390% за рік), з якої вона остаточно не вийшла і в 2000 р.
В 1992-1993 pp. інфляція в Україні досягла гіпервисокого рівня, що є найбільш вражаючою особливістю інфляційного процесу в Україні. Такої високої інфляції не зазнавала жодна з країн за мирних умов. Таку надто високу гіперінфляцію в Україні можна пояснити двома групами причин:
1) обвалом "інфляційного навісу", одержаного Україною в спадок з радянських часів унаслідок лібералізації цін в 1991-1992 pp., що спровокувало зростання платоспроможного попиту і цін за цей період більше ніж у 2 рази. Під впливом цього чинника роздрібні ціни зростали значно швидше, ніж зростала грошова масса
2) надто ліберальною монетарною політикою, яку проводили уряд та центральний банк України. В 1991 р. великий дефіцит державного бюджету, у 1992 р. він зріс у двічі. Органи монетарної політики, насамперед НБУ, без особливого супротиву монетизували цей величезний дефіцит шляхом прямого кредитування бюджетних потреб, оскільки ніякі інші джерела коштів у ті роки були для нього ще недоступними. Не хотіли йти на скорочення бюджетних витрат. Більше того, Уряд, Президент та Верховна Рада поперемінне приймали протягом 1992-1993 pp. додаткові рішення щодо істотного підвищення цін та проведення непланових фінансових витрат, мотивуючи їх гострою економічною чи соціальною необхідністю. Пов'язані з цим додаткові потреби в грошах догідливе задовольнялися НБУ за рахунок нарощування емісії грошей. НБУ, по суті, повністю втратив у ці роки статус самостійного, незалежного органу монетарної політики і слухняно проводив інфляційну політику, що диктувалася владними структурами переважно з політичних міркувань.
Другою особливістю Інфляційного процесу в Україні була чітка, однозначна реакція динаміки цін на ужорсточення монетарної політики, переорієнтацію її на антиінфляційну ціль з другої половини 1993 р. Уже в 1994 р. темп інфляції знизився порівняно з 1993 р. Третьою особливістю інфляційного процесу в Україні було те, що форсоване нарощування маси грошей та пов'язане з ним ще більше зростання рівня цін не тільки не сприяли економічному зростанню, а навпаки, поглиблювали економічний спад та зростання безробіття. Четверта особливість інфляційного процесу в Україні полягає в тому, що досить успішне приборкання інфляції в 1996 р. і виведення її на прийнятний рівень навіть з позицій розвинутих країн не дало так давно очікуваного пожвавлення виробництва, яке продовжувало скорочуватися.
П'ята особливість проявилася уже на стадії проведення антиінфляційної політики і полягає в тому, що в умовах хронічного дефіциту державного бюджету і вкрай повільних темпів ринкової реструктуризації виробництва різко погасити інфляцію не вдається. З одного боку, високі темпи інфляції після 1994 р. є свідченням того, що економіка України все ще залишається високозатра-тною, малоефективною і потребує істотної фінансової підтримки з боку держави, що неминуче штовхає вверх попит і ціни на товарних ринках. А з іншого боку, така тривала потреба економіки в інфляційній підтримці з боку держави свідчить про неспроможність існуючого виробничого потенціалу до функціонування на ринкових засадах самофінансування і вимагає додаткових фінансових вливань ззовні. Це пояснюється значною застарілістю основного капіталу, втратою внаслідок гіперінфляції обігового капіталу та неадекватністю ринковим умовам самої структури виробництва.
Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою ринковою економікою проводиться за кількома напрямами - дефляційної політики (урегулювання попиту), політики доходів чи за одним і другим напрямами одночасно.
Дефляційна політика включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізм. Для того щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати державного бюджету, передусім на субсидії підприємствам, соціальні потреби, інфраструктуру, на потреби військово-промислового комплексу. З метою вилучення з обігу зайвих грошей, які надійшли туди раніше, широко використовується посилення податкового тиску на доходи. Проте мобілізовані в бюджет через податки кошти можуть знову надходити в обіг у вигляді державних витрат. Щоб цього не сталося, необхідно реально зменшувати бюджетні витрати, насамперед невиробничого призначення.
Важливим інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикція та пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг. Підвищуючи дисконтну ставку центрального банку, регулюючи процентні ставки за пасивними й активними операціями комерційних банків, збільшуючи норму обов'язкових резервів та іншими методами, держава скорочує банківське кредитування економіки і цим стримує зростання грошової маси та платоспроможного попиту. Практикується пряме державне лімітування зростання кредитних вкладень та готівкової грошової маси в обігу.
Політика дефляції при послідовному і жорсткому її проведенні може дати бажаний антиінфляційний ефект, проте реалізація її пов'язана з певними труднощами, оскільки посилює соціальне напруження в суспільстві, викликає загрозу економічних спадів, зменшення зайнятості. Тому урядам нерідко доводиться маневрувати, оперативно змінюючи дефляційні методи інфляційними.
Другий напрям антиінфляційної політики - політика доходів - передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами. Такий контроль може зводитися до фіксації зарплати і цін на певному рівні , або встановлення темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів приросту продуктивності праці або до того й іншого водночас. (Радянський Союз). Першим негативним наслідком цього є поява товарного дефіциту. Заморожування ж зарплати ставить у скрутне становище трудящих, викликає їх незадоволення урядовою політикою, посилює соціальне напруження.
Більшість країн відмовилася від прямого втручання в ціни і зарплату і спрямувала свої антиінфляційні заходи на створення сприятливих умов для дії законів ринку. Це проведення жорсткої антимонопольної політики, заохочення ринкової конкуренції, скорочення державної підтримки малорентабельних і слабоконкурентних підприємств і галузей, введення гнучкої податкової політики, стимулюючої підприємницьку активність і зростання грошових заощаджень населення.