3. Відстрочка або розстрочка виконання судового рішення. Зупинення виконання судового рішення. Поворот виконання рішення, постанови

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника й у надзвичайних випадках, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухва­ли, постанови, змінити спосіб і порядок їх виконання.

Відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішен­ня на новий строк, який визначається господарським судом.

Роз­строчка – це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, із певним інтервалом у часі.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розумі­ти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в порядку й у спосіб, раніше встановлений.

Згоди сторін щодо відстрочки чи розстрочки виконання рішення ГПК України не передбачає. Господарський суд законодавче не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстро­чки виконання рішення.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміни способу й по­рядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК Укра­їни. Заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви та доказів на її обґрунтування. Сторони мають бути по­відомлені про час і місце розгляду заяви.

Відстрочку, розстрочку або заміну способу та порядку виконання господарський суд за вла­сною ініціативою чи за заявою сторони повинен здійснювати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів про те, що у сторін з поваж­них причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом, але, перш за все, повинен урахо­вувати такі самі наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ух­вала, яка може бути оскаржена.

Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної чи касаційної інстанції вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до вине­сення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції.

Мирова угода, укладена сторонами в процесі виконання судово­го рішення, затверджується виключно господарським судом пер­шої інстанції шляхом винесення відповідної ухвали. Ця ухвала не може бути оскаржена у встановленому для інших ухвал порядку.

Суд касаційної інстанції на підставі ст. 121-1 ГПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою має право зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідна за­ява чи подання розглядаються колегією суддів без повідомлення сторін та прокурора, що беруть участь у справі. Про зупинення вико­нання судового рішення виноситься ухвала.

Питання про поновлення виконання судового рішення роз­глядається судом касаційної інстанції під час прийняття постано­ви, про що зазначається в постанові касаційної інстанції. Ухвалу про поновлення виконання судового рішення може бути винесено після закінчення перегляду оскарженого судового рішення й ухва­лення судом касаційної інстанції постанови.

Гарантією захисту майнових прав суб'єктів господарювання є передбачений ст. 122 ГПК України поворот виконання рішення, постанови господарського суду, що включає підстави та поря­док повернення майна, грошових сум та інших предметів, одержа­них стягувачем при скасуванні чи зміні рішення, згідно з яким вони були передані стягувачеві.

Рішенню про повернення майна та інших предметів передує перегляд судового рішення в апеляційному чи ка­саційному порядку або перегляд справи за нововиявленими обстави­нами.

Повернення майна та інших предметів як наслідок перегляду справи можуть мати місце у разі:

1. постановлення нового рішення про повну чи часткову відмову у задоволенні позову;

2. припинення про­вадження у справі;

3. залишення позову без розгляду.

В основу повороту виконання покладено загальне положення цивільного права: особа, яка одержала майно за рахунок іншої осо­би з підстав, що згодом відпали, зобов'язана повернути його.

Пово­рот виконання спрямований на відновлення прав боржника, що порушені виконанням рішення.

Апеляційна чи касаційна інстанція в резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції ви­дати відповідний наказ, зокрема, про поворот виконання рішення.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою бор­жника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступ­ником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучене державним виконавцем.

При повороті виконання позивач зобов'язаний повернути відповідачеві гроші чи те майно, яке від нього одержав за скасованим рішенням. Якщо повернення в натурі неможливі, наказ суду повинен передбачати відшкодування вартості цього майна.