Тема 13: Особливості провадження у справах про банкрутство

1. Учасники провадження у справах про банкрутство

Учасники провадження у справах про банкрутство – це особи, які здійснюють при вирішенні справи про визнання боржника банкрутом господарським судом передбачені законом процесуальні дії.

Учасниками провадження є такі учасники господарського про­цесу, які мають юридичний інтерес у справі та внаслідок цього наді­лені правом впливати на рух господарського процесу. Їх інтерес до процесу може бути спрямований на захист своїх прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Інтерес у процесі можна поділити на два види:

1. матеріально-правовий інтерес існує об'єктивно і озна­чає можливість впливу судового рішення на права, обов'язки осо­би, які беруть участь у справі;

2. інтерес суспільний (державний, службовий, функціональний).

Інтерес кожної особи, яка бере участь у справі, є юридичним, тоб­то таким, що є підставою для участі у справі та водночас відрізняється від інтересів інших осіб, що приймають участь у справі, що перед­бачає наділення особи специфічним комплексом процесуальних прав та обов'язків.

Склад учасників процесу банкрутства закріплений ГПК України, а також у Законі України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом».

До учасників процедури банкрутства законодавством віднесені:

1. кре­дитори;

2. боржники;

3. арбітражний керуючий – це фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухва­ли господарського суду:

3.1. розпорядник майна – це фізична особа, на яку у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку докладаються повноважен­ня щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку;

Розпорядник майна має право:

- скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

- аналізувати фінансове становище боржника та рекоменду­вати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоров­лення боржника;

- звертатися до господарського суду;

- одержувати винагороду;

- залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника;

- подавати в господарський суд заяву про дострокове припи­нення своїх обов'язків.

Розпорядник майна зобов'язаний:

- розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду внаслідок порушення справи про банкрутство;

- вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

- повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

- вживати заходів для захисту майна боржника;

- аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяль­ність боржника, його становище на товарних ринках;

- виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

- скликати збори кредиторів;

- надавати державному органу з питань банкрутства відо­мості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підпри­ємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

- надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність.

При здійснені своїх повноважень розпорядник майна зобов'я­заний діяти добросовісно, розумно, ураховувати інтереси боржни­ка та його кредиторів. Він несе відповідальність за неналежне ви­конання своїх повноважень відповідно до законодавства. Повно­важення розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого са­нацією або призначення ліквідатора.

3.2. ке­руючий санацією – це фізична особа, яка відповідно до рішен­ня господарського суду організовує здійснення санації боржни­ка.

Керуючий санацією має право:

- розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень;

- укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-пра­вові, трудові та інші угоди;

- подавати заяви про визнання угод, укладених боржником недійсними.

Керуючий санацією зобов'язаний:

- прийняти в господарське відання майно боржника та організовувати проведення його інвентаризації;

- відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

- розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника;

- організувати ведення бухгалтерського і статистичного об­ліку та фінансової звітності;

- здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгова­ності перед боржником;

- від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або дого­вору субсидіарну чи солідарну відповідальність;

- розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство;

- заявляти в установленому порядку заперечення щодо заяв­лених до боржника вимог кредиторів;

- звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реа­лізації плану санації;

- повідомляти в десятиденний строк з дня винесення госпо­дарським судом відповідної ухвали державний орган з пи­тань банкрутства про своє призначення, затвердження ми­рової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнен­ня від обов'язків;

- забезпечувати визначення початкової вартості майна шля­хом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна в процедурі санації.

3.3. ліквідатор – це фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визна­них судом вимог кредиторів у встановленому законом порядку.

До повноважень ліквідатора відносяться:

- приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном бан­крута;

- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

- аналізує фінансове становище банкрута;

- виконує повноваження керівника бан­крута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебітор­ської заборгованості банкруту;

- має право отримувати кредит для виплати вихідної допомо­ги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації бан­крута;

- заявляє в установленому порядку заперечення за заявлени­ми до боржника вимогами поточних кредиторів за зобов'я­заннями, які виникли під час провадження у справі про бан­крутство, і є неоплаченими;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та по­вернення майна банкрута, що знаходиться в третіх осіб;

- реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включе­них до реєстру вимог кредиторів;

- повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішен­ня господарським судом та надає державному органу з пи­тань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази да­них щодо підприємств-банкрутів.

4. власник майна (орган, уповнова­жений управляти майном) боржника;

5. Фонд державного майна Украї­ни;

6. державний орган з питань банкрутства;

7. представник органу місцевого самоврядування;

8. представник працівників боржника тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суб'єкт банкрутст­ва (банкрут) – це боржник, неспроможність якого виконати свої гро­шові зобов'язання встановлена господарським судом.

До суб'єктів банкрутства віднесені юридичні особи:

1. суб'єкти підприємницької діяльності;

2. банки;

3. споживчі товариства, благодійні чи інші фонди;

4. юридичні особи — підприємства, що є об'єктами права дер­жавної власності, які не підлягають приватизації, у частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів;

5. гірничі підприємства – створені в процесі приватизації та корпоратизації, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався;

6. юридичні особи - підприємства, що є об'єктами права кому­нальної власності, якщо стосовно них виключно на пленар­ному засіданні відповідної ради органів місцевого самовря­дування не прийняте рішення щодо незастосування проце­дури банкрутства.

Не можуть бути суб'єктами банкрутства:

1. відокремлені структурні підрозділи юридичної особи - філії, представництва, відділення;

2. казенні підприємства;

3. юридичні особи - під­приємства, що є об'єктами права комунальної власності, якщо сто­совна них на пленарному засіданні відповідної ради органів місце­вого самоврядування прийняте рішення щодо обмеження сфери застосування процедури банкрутства.

Сторонами в процедурі банкрутства є:

1. боржник – суб'єкт підприємницької діяльності, не спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Після встановлення неплатоспроможності боржника він постановою суду визнається банкрутом.

2. кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановле­ному порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробіт­ної плати працівникам боржника, а також органи державної подат­кової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів:

2.1. ініціюючий кредитор – це кредитор, з ініціативи якого порушена справа про банкрутство;

2.2. вимушені кредитори – це кредитори, що звертаються до господарського суду після публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або при ви­знання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

2.3.заставні кредитори – це кредитори, чиї вимоги повністю забезпечені заставою;

2.4. поточні кредитори – кредитори завимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

2.5. привілейовані кредитори – це кредитори, чиї вимоги не потребують визнання господарським судом і погашаються протягом усієї процедури банкрутства;

2.6. конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які з'явилися до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника;

2.7. кредитори погашеної заборгованості – це такі кредитори, чиї вимога погашені на підставі строку, встановленого спеціальними нормами закону.