69. Гроші знаки вартості

Гроші — це товар що має власну внутрішню вартість на етапі зародження і становлення ринкових відносин. Завдяки цьому гроші:

• виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента;

• будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, — розглядались як знаки вартості монетарного товару;

• розмінні паперові гроші, які не мали власної внутрішньої вартості представляли в обігу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державою масштабу цін вагової частки золота.

Сучасні готівкові гроші (банкноти або чекові депозити) мають — відносну вартість.

Завдяки цьому:

• гроші функціонують в обігу як законний платіжний засіб тому, що вони є грішми, декларованими державою;

• їх вартість формується під впливом ринкових сил — стихійно.

70. Гроші – мова ринку.

Гроші виконують інформативну функцію і самі є інформацією (електронні гроші, депозитні гроші).

Усе на ринку вимірюється в грошах.

71. Гроші – товар товарів.

Із товарів – по виникненню товар

Над товаром – володіє такими якостями, яких у інших немає

Серед товарів – універсальний посередник

72. Поясніть вислів: «гроші мають абс.ліквідність».

Грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна ліквідність. Ліквідність визначається як:

1. можливість використання певного активу в ролі засобу платежу;

2. здатність даного активу зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Абсолютна ліквідність — здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага.

73. Принципи банківської діяльності

Банківська справа, як правило, є досить вигідним бізнесом, що керується певними принципами:

1. Правовий режим здійснення банківської діяльності. Вузлові параметри організації та функціонування національних банків повинні наближатися до загально прийнятих стандартів і норм. Нині використовуються стандарти і норми, рекомендовані Базельським комітетом із питань банківського нагляду (Швейцарія).

2. Прибутковість. Прибуток – це те, без чого банк не може існувати, без чого втрачається зміст його економічного обслуговування. Але отримати якомога більший прибуток банк зможе лише тоді, коли він найкраще задовольнить потреби свого клієнта, якщо клієнт, отримавши банківську послугу, в свою чергу теж отримає прибуток. Отже, і для клієнта, і для банку існує спільна мета їх діяльності – прибуток.

3. Договірний характер відносин між банком та клієнтами. Клієнти самостійно вибирають банки для кредитно-розрахункового та касового обслуговування, можуть обслуговуватися по всіх видах банківських операцій в одному чи кількох банках.

4. Принцип “дешевше купити – дорожче продати”. Стратегія банку полягає в найбільш дешевому придбанні ресурсів і продажі їх по найбільш високій ціні, крім того, необхідно враховувати фактори зниження ризику втрат (шляхом підбору надійних клієнтів, отримання гарантій, диверсифікації капіталу в освоєнні різних ринків позичкового капіталу).

5. Основне (незмінне) правило: “все для клієнтів, для їх безпеки на підставі партнерських відносин, на принципі взаємної зацікавленості”. Цей принцип діяльності ґрунтується на тому, що комерційні банки - ризикові підприємства, але ризикувати вони можуть лише розміром свого капіталу.