33. Класифікація форм держ.Кредиту.

1) залежно від того, хто є позичальником (центральні чи місцеві органи влади):

• централізовані (позичальником є уряд або вповноважене ним міністерство фінансів);

• децентралізовані (позичальниками є місцеві органи влади);

2) залежно від місця одержання кредиту:

• внутрішні (розміщуються в середині країни);

• зовнішні (надаються МВФ, МБРР та іншими міжнародними і державними кредитними установами США, Німеччини, Канади та інших країн);

3) залежно від строку погашення:

• короткострокові (до одного року);

• середньострокові (від 1 до 5 років);

• довгострокові (понад 5 років)

4) залежно від порядку оформлення кредитних відносин:

• облігаційні (передбачають розміщення державних облігацій);

• безоблігаційні (розміщуються під скарбницькі зобов'язання або передбачають пряме кредитування центральним банком державного бюджету).

5) За видами доходності:

• відсоткові позики - власники державних цінних паперів отримують доход з розрахунку фіксованих відсотків річних;

• безвідсоткові (дисконтні) позики - державні цінні папери реалізуються за ціною, нижчою від їх номінальної вартості;

• виграшні позики - включення даного номера облігації у виграшний тираж погашення

6)за правом випуску:державні, місцеві(муніципальні)

7)за формою випуску: готівкові ,безготівкові

8)за власниками, серед яких розповсюджуються позики:розміщенні серед юрид.осіб, розміщенні серед нас-ня, серед юр. і фіз.осіб

9)за методами розміщення:добровільні, примусові

10)за виплатою доходу:процентні, виграшні, виграшно-процентні, безпрограшні, безпроцентні(цільові)

11)за характером обігу: ринкові, неринкові

12)за способом погашення:серійні, ординарні, з достроковим погашенням.

ДК реалізується через такі форми як: 1.позика, шляхом продажу держ.ЦП. Згідно існуючим в У. законодавством існують 2 види ЦП, якими може оформлятися позика:1)ОВДП, 2)Казначейські забов'язання. 2.Запозичення Мін. Фінансів грошей із загально держ.фонду позичкового капіталу. 3.Організація грошово-речових лотерей.

34. Конвертованість валют.

Конвертованість або обіг національної грошової одиниці – це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати її на іноземні валюти. Ступінь конвертованості обернено пропорційний обсягу та жорсткості валютних обмежень, що практикується в державі. Обіг може бути зовнішній та внутрішній. Обіг національної грошової одиниці забезпечує країні наступні довготермінові вигоди додаткової участі в багатосторонній світовій системі торгівлі та розрахунків:

• вільний вибір виробниками та споживачами найбільш вигідних ринків збуту та закупок всередині країни та за кордоном в кожний момент;

• розширення можливостей залучення іноземних інвестицій та здійснення інвестицій за кордоном;

• "підтягування" національного виробництва до міжнародних стандартів по цінах, витратах, якості;

• можливість здійснення міжнародних розрахунків в національній валюті.

За ступенем конвертованості розрізняють валюти:

• вільно конвертовані (резервні);

• частково конвертовані;

• замкнуті (неконвертовані);

• клірингових розрахунків.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) – валюта, яка вільно та необмежене обмінюється на інші іноземні валюти (повна зовнішня та внутрішня Конвертованість). ВКВ називають резервною валютою, так як у такій валюті центральні банки інших країн накопичують та зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків (долар, фунт стерлінгів, швейцарські франки, єни, євро).

Частково конвертована валюта – національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій. Розрізняють такі основні сфери валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та неторгові угоди); обмежений продаж іноземної валюти, заборона продажу товарів за кордоном за національну валюту, регулювання строку платежів, експорту та імпорту. Основна причина валютних обмежень – нестача валюти, тиск зовнішньої заборгованості, розлад платіжних балансів.

Замкнута (неконвертована) валюта – національна валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на інші іноземні валюти.

Клірингові валюти – це розрахункові валютні одиниці, що функціонують на основі клірингових угод. Клірингові угоди укладаються для вирівнювання платіжного балансу без витрат валютних резервів: 1) при необхідності отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний баланс; 2) в якості заходу у відповідь на дискримінаційні дії іншої держави.

На відміну від золотого стандарту, конвертованість в умовах кредитно-паперових грошей визначається інституційними нормами, які включають важливі ланки валютної політики кожної країни, а також загальні вимоги, визначені Міжнародним валютним фондом (МВФ).

Таким чином, конвертованість валюти є необхідною для забезпечення процесу демонополізації економіки, її структурної перебудови, подолання кризи платіжного балансу, інтеграції у світове господарство.