102.Типи грошових систем та їх еволюція.

Грошова система - це законодавче встановлена форма організації грошового обороту в країні. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою.

Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи.

Як елемент господарського механізму країни грошова система відображає властиву йому сукупність економічних відносин, в зв'язку з чим набуває характеру системи ринкового чи неринкового типу.

Неринкову грошову систему відрізняє наявність значних обмежень щодо функціонування грошей, використання адміністративних методів регулювання грошового обігу, заборони певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операціями юридичних осіб та громадян тощо.

Грошову систему ринкового типу характеризує вільне функціонування грошей. Зберігаються лише певні обмеження проведення грошових операцій на рівні банків як елементу грошової системи країни. При цьому регулювання грошового обігу проводиться шляхом використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку та структуру грошової маси.

Відповідно до механізму регулювання валютних відносин виділяють грошові системи відкритого та закритого типу. У відкритій грошовій системі відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами. Режим регулювання валютних відносин та визначення валютного курсу забезпечують органічне включення національної економіки в світову. Грошова система закритою типу передбачає використання валютних обмежень, які зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової.

Відповідно до загальних законів функціонування грошей виділяють саморегулюючі та регульовані грошові системи. Саморегулюючими були системи обігу металевих грошових знаків (монет). Основою саморегулювання виступала рівність вартості, яку виражали монети в обігу, і вартості металу, що містився в них. В обігу (функція грошей як засобу обігу) знаходилася кількість монет, необхідна для реалізації товарів згідно з законом грошового обігу. При розширенні виробництва і товарного обігу монети, що становили скарб, надходили в обіг. Через функцію грошей як засобу утворення скарбу здійснювалось стихійне регулювання грошової маси, завдяки якому кількість грошових знаків в обігу підтримувалась на рівні потреби обігу в грошах.

Еволюція

Історично системи металевого обігу реалізувались у формі біметалізму та монометалізму. На ранніх етапах розвитку капіталістичного виробництва грошова система базувалась на біметалізмі.

Біметалізм - грошова система, при якій роль загального еквівалента закріплена за двома металами - сріблом і золотом. При цьому передбачено вільне карбування монет із двох металів і їхній необмежений обіг. На ринку встановлювалося 2 ціни на один і той самий товар. Існувала в країнах Західної Європи в XIX століття.

При бімет. роль загального еквіваленту законодавче закріплювалась за двома металами, - золотом і сріблом. Відповідно до принципів регулювання співвідношення між золотими і срібними монетами виділяють три різновиди біметалізму:

- система паралельної валюти, за якої вище зазначене співвідношення встановлюється стихійно, на ринковій основі;

- система подвійної валюти, коли таке співвідношення визначається державою;

- система "кульгаючої" валюти, за якої один з видів монет карбується в закритому порядку.

Найпослідовнішою формою біметалізму була система паралельної валюти.

Наприкінці XIX століття в більшості розвитих країн біметалізм і срібний монометалізм змінився золотим монометалізмом. У Росії золотий обіг став діяти з 1897 року.

Монометалізм виступав як грошова система відкритого типу.

Розрізняють 3 різновиди золотого монометалізму:

1. Золотомонетний.

2. Золотозливковий.

3. Золотодевізний.

1. Золотомонетний стандарт - відповідає періоду вільної конкуренції, розвитку виробництва, кредитної системи і торгівлі. Золотомонетний стандарт характеризувався золотим обігом, вільним карбуванням монет, безперешкодним обміном монет на золото і вільним рухом золота між країнами. Закон грошового обігу діяв автоматично.

Золотомонетний стандарт являє собою найбільш стабільну, саморегульовану грошову систему. Саморегулювання виходило з адекватності вартості, яку виражали вказані гроші в обігу, вартості металу, який містився в монетах і міг бути одержаний в обмін на банкноти.

Однак золотомонетний стандарт мав основний недолік - функціонування його вимагало наявності золотих запасів у центральних емісійних банках, які слугували резервним фондом внутрішнього обігу, забезпечували розмін банкнот на золото, були резервом світових грошей. Таким чином витрати держави на забезпечення обігу золотою монетою були значними, тому все більше емітувалися банкноти.

Перша світова війна, що зажадала великих військових витрат, викликала зростання дефіциту воюючих країн і тому привела до скасування золотого стандарту в більшості держав. Після закінчення 1-й Світової війни вводяться урізані форми золотого монометалізму: золотозливковий стандарт (Великобританія, Франція) при якому банкноти обмінювалися на золоті злитки.

2. Після війни деякі країни, які володіли запасами золота - Англія, Франція, Японія, - запропонували золотозливковий стандарт. Вільного карбування монет не існувало, розмір банкнот на золото було обмежено вартістю зливків. В Англії, наприклад, зливок важив 12,4 кг. Для того, щоб його отримати, необхідно було мати 1700 фунтів стерлінгів. У Франції злиток золота важив 12,7 кг, на нього можна було обміняти 215 тис. франків.

3. У країнах які не володіли великими запаси золота (Австралія, Німеччина, Данія, Норвегія та ін.), запровадили систему золотодевізного стандарту, при якому банкноти обмінювалися на девізи, розмінні на золото (платіжні засоби в іноземній валюті). Таким чином виникла валютна залежність одних країн від інших. Світова економічна криза 1929-1933 pp. призвела до того, що перестали існувати всі форми золотого монометалізму.

З 30-х років розпочалася епоха регульованих грошових систем.

З переходом до обігу паперових і металевих грошових знаків, звільнених від власної вартості, припинив свою дію механізм приведення кількості грошей у обороті до величини потреби обороту в грошах. У таких умовах регулювання грошового обігу перетворилося в окремий елемент грошової системи. Відповідно до змісту механізму даного регулювання виділяється система паперово-грошового і кредитного обігу.

Для системи паперово-грошового обігу характерна паперова емісія, що може виступати в двох формах: випуск грошових білетів державною скарбницею і другою формою - перерозподіл паперового дефіциту.

В обох випадках випуск грошей визначається не потребами обороту, а величиною бюджетного дефіциту, що, відповідно до закону грошового обігу, викликає постійне знецінення грошей. Тому, регулювання грошового обігу в цих умовах вимагає проведення мір, спрямованих на оздоровлення фінансів і збалансування бюджету.

Система кредитного обігу - це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Кредитна емісія забезпечує еластичність грошового обігу і дозволяє, на відміну від бюджетної емісії, легко збільшувати або зменшувати кількість грошей у звертанні. Тому, відповідно до загальних законів обороту грошей, кредитна грошова система близька до металевого. Органами регулювання грошової системи є банки. Проведені банками кредитні операції відповідно реальній динаміці економічних процесів і руху матеріальних цінностей виступають передумовою балансу товарних і грошових мас у обороті.

У 1946 році міжнародна грошова система капіталізму сформувалася в рамках світової валютної системи на валютно-фінансовій конференції ООН у Бретон-Вуддсі (Сполучені Штати Америки). За формою ця валютна (грошова) система являла собою своєрідний міждержавний золотодевізний стандарт. Головні її положення:

1. Золото виконувало функцію світових грошей. Воно виступало засобом остаточних розрахунків між країнами і загальним утіленням суспільного багатства.

2. Крім золота, у міждержавному обороті використовувався долар США й англійський фунт стерлінгів, але з більш вузькою сферою дії.

3. Долар США обмінювався на золото в казначействі США по офіційно встановленій угоді, а з 1954 року - Центробанками й Урядами установчих країн МВФ. При цьому ціна золота на вільних ринках складалася на базі офіційної ціни США і до 1968 року не відхилялася від її.

4. Національні грошові одиниці вільно обмінювалися на долари через центральні банки і між собою. Обмін вироблявся по твердо встановленим МВФ співвідношеннях.

Таким чином, всі оборотні грошові національні одиниці через долар могли перетворюватися в золото, що забезпечувало багатобічні розрахунки між країнами.

У результаті скорочення золотих запасів США і, отже, ослаблення і позицій на зовнішньому ринку, міжнародна грошова система, заснована на широкому використанні долара в 1971-1973 роках потерпіла банкрутство: долар перестає бути єдиною світовою резервною валютою. Роль резервних валют стали також виконувати: марки ФРН, японська ієна, СДР і екю.

З 1.08.1971 року був припинений обмін долара на золото і скасована офіційна доларова ціна золота.

На зміну Бретон-Вудській грошовій системі прийшла Ямайська (грошова) валютна система. Ця система була оформлена угодою країн-членів МВФ у місті Кінгстоні на острові Ямайка в 1976 році. Після ратифікації угоди цими країнами в квітні 1978 року були внесені зміни в статут МВФ.

Основні риси Ямайської грошової системи:

1. Світовими грішми є спеціальні права запозичення в МВФ - СДР, вони ставали міжнародною рахунковою одиницею.

2. Долар США зберігав важливе місце в міжнародних розрахунках, валютних резервах інших країн і відігравав важливу роль при розрахунках вартості СДР.

3. Юридичні була довершена демонетизація золота, тобто  золото втратило грошові функції і відбулося скасування його офіційної ціни. Однак золото залишилося резервом держави і використовується для придбання ключових грошовий одиниць інших країн.