Гроші та кредит

Тема: “Грошова система, як складова частина функціонування і регулювання економіки країни”

План:

1. Сутність грошової системи та основні її елементи.

2. Структура грошової системи.

3. Види грошових систем та їх еволюція.

Ключові поняття: грошова система, грошова одиниця, масштаб цін, валютний курс, емісійна система, біметалізм, монометалізм, готівкові розрахунки, безготівкові розрахунки, види грошових систем.

Рекомендована література:

1. Демківський А.В. Гроші та кредит. Навчальний посібник – К.: Дакор, 2005. – 528 с. (ст.155-175)

2. Гроші та кредит: Підручник. – 5-те вид., без змін / М.І. Савлук, А.М. Мороз, І.М. Лазепко та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2008 – 744. (ст. 145-192);

3. Гроші, банки та кредит у схемах та коментарях. Навч. посіб /За ред. Б.Л. Луціва – 2-ге видан. – Тернопіль: Карі-бланш. 2000. (ст. 114-128);

4. Михайлівська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит практикум: Навч. посібник – Львів: “Новий Світ - 2000”, 2008. – 312 с. (ст. 80-99);

1. Грошова система сформувалась в Європі в XVI – XVII ст., хоч її елементами (наприклад види грошових систем) існували й раніше. Таким чином, національна грошова система складається історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни.

Вона регламентується законами держави та іншими юридичними актами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб’єктами грошового обороту.

Грошова система – це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні.

Е

Встановлений у законодавчому порядку грошовий знак. Вона служить для вимірювання цін товарів та послуг. Грошова одиниця встановлюється законодавством країни з урахуванням соціально-економічних та історичних закономірностей її розвитку

лементи грошової системи

Грошова одиниця

Законодавча фіксація вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею

Масштаб цін

Установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії. Регулюється емісія внутрішнім законодавством країни з урахуванням економічного і валютного стану.

Емісійна система

Види грошових знаків

Визначає вищий законодавчий орган, який надає грошовим знакам статусу законодавчо платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення

Грошова одиниця встановлюється законодавством країни, виходячи із соціально-економічних та історичних закономірностей її розвитку. Нині у світі налічується понад 300 найменувань національних грошових одиниць. У Конституції України зазначається, що грошовою одиницею України є гривня. Розмінною грошовою одиницею є копійка. Забезпечення стабільності гривні – основна функція центрального банку нашої держави – Національного банку України.

Види грошових знаків, що використовуються у національній системі країни, визначаються відповідними юридичними актами. У сучасних умовах в Україні у грошовому обороті використовуються банківські білети (банкноти) і розмінні монета.

Крім видів грошових знаків, законодавство держави визначає також і їх купюрність. Грошова одиниця, як правило, ділиться на дрібні, пропорційні частки. У більшості країн світу в сучасних умовах діє десятинна система ділення. В Україні після грошової реформи 1996р. в обіг випускаються банківські білети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 гривень, а також розмінна монета 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок, 1 гривня.

Масштаб цін – це засіб вираження вартості в грошових одиницях.

У металевому обігу, коли грошовий товар – метали (золото або срібло) – виконував усі функції грошей, масштаб цін являв собою валовий вміст грошового металу, прийнятого у країні в ролі грошової одиниці. Масштаб цін встановлюється й змірюється у законодавчому порядку.

Регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями – надзвичайно важливий і ефективний елемент грошової системи. В усіх країнах він активно використовується для захисту і забезпечення сталості національної валюти. Потреба встановлення і регулювання валютного курсу випливає з особливостей виконання грішми функцій світових грошей. Українська гривня, як і будь-яка інша національна грошова одиниця, є законним купівельним та платіжним засобом тільки на території України.

За межами України гривня має бути обмінена на ту валюту, яка є законною для певної країни.

Емісійна система – законодавчо встановлений порядок випуску і обігу нерозмінних на золото кредитних і паперових грошових знаків.

Різні економічні та історичні передумови виникнення і використання кредитних і паперових грошей визначили різний порядок їх емісії.

Емісійні операції (операції по випуску та вилученню грошей із обігу) в державах історично виконують:

• центральний (емісійний) банк, який користується монопольним правом випуску банківських білетів (банкнот), які складають найбільшу частку готівкового грошового обігу;

• в окремих випадках емісія грошових знаків може доручатися Міністерству фінансів (його скарбниці).

2. Кожна країна формує власну грошову систему, прагнучи надати їй повну незалежність і визначається її внутрішнім законодавством, тобто є явищем суто національним. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

Усі сучасні грошові системи мають майже однакову структуру і складаються з таких основних підсистем.

Кожна із вказаних підсистем має свій особливий об’єкт регулятивного впливу, який обмежується певною формою чи сферою грошового обороту.

Безготівковий грошовий обіг – це грошовий обіг, за якого рух грошей здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах або зарахуванням взаємних вимог.

Безготівкові розрахунки – розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто у сфері грошового обігу.

Від організації безготівкових розрахунків у господарському обороті залежить ефективність функціонування економіки в цілому і кожного суб’єкта підприємницької діяльності зокрема.

Головне завдання безготівкового обороту – забезпечити своєчасне отримання кожною господарською організацією коштів за поставлену продукцію та надані послуги, тобто в кінцевому результаті сприяти прискоренню обігу коштів у розрахунках.

Обсяг безготівкового обороту в державі залежить від багатьох чинників, а саме: розміру ВВП держави, податкової політики, інфляційних процесів, структури виробництва, банківських процентних ставок за кредитами і депозитами, цінової політики, стану банківської платіжної системи.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установі банку такі документи:

• заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;

• копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

• копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить запис про відкриття рахунка на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

• картку із зразками підписів, яким надано право розпоряджання рахунком та підписання розрахункових документів із зразком відбитки печатки підприємства;

• копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Принципи організації безготівкових розрахунків

1. Підприємства та установи обов'язково зберігають грошові кошти на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі).

2. Підприємства мають право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів за згодою банку.

3. Підприємства самостійно (без участі банку) вибирають форми розрахунків (установи банків можуть лише пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, враховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків).

4. Кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Враховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб'єкт підприємницької діяльності визначає один із рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

5. Поточні рахунки підприємствам – суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

7. Платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

8. Розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник – отримувач коштів – суму отриманої готівки повинен провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. (Використання готівки, пов’язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов’язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.).

Безготівкові розрахунки поділяються за різними ознаками: