1.Роль грошей у ринковій економіці України.Роль грошей –  це результат функціонування та впливу грошей на різні сторони дії в розвиток суспільства.

Гроші є важливим елементом в ринковій економіці. Завдяки ним обмін між виробниками набув зручної і ефективної форми купівлі-продажу, перетво-рився в ринок, а ринок в загальну форму відносин. Не випадково гроші називають ''мовою ринку'', а грошові потоки кровоносною системою ринку.Гроші - специфічний товар, який виконує роль загального еквіваленту. Гроші з'явилися як результат стихійного розвитку товарного обміну. Якщо функції грошей-це їх певна робота, то якщо говорять про роль грошей мається на увазі кінцевий результат цієї роботи. Роль грошей підвищується в міру розвитку товарного виробництва і навпаки. У ранніх економічних формаціях роль грошей не була значною. Вона зводилася до опосередковування товарного обороту та обліку панівних процесів. Разом з тим прийнятність використання грошей в ролі міри вартості, засобу обігу і особливо засобу накопичення залежить від стійкості грошей. Під час інфляції роль грошей знижувалась. Вони замінюються різноманітними суроготами, Бартером або більш сильними грошовими одиницями.

У міру поглиблення ринкової трансформацїї економіки України помітно зростає роль грошей в її розвитку. Поступово українська гривня перетворилась на справді загальний еквівалент. Будь-який, хто має гроші, може вільно купувати який потрібен товар на внутрішньому ринку.Впровадження часткової конвертованості гривні істотно підвищило роль грошей у розвитку зовнішньо - економічних відносин, в інтеграції економіки України в світовій економіці. Динаміка цін постійно чутливо реагує на регулюючі заходи НБУ в грошовій сфері.Тим не менше ці позитивні зрушення в підвищенні ролі грошей поки що не дали відчутних результатів у розвитку суспільного виробництва яке близько 10 років перебуває в стані хронічної кризи. Це обумовлено насамперед уповільненістю, непослідовністю переведення економіки на ринкові засади, адміністративним втручанням держави в економічне життя, а також слабкістю самого грошового механізму, зокрема банківської системи, все ще високою інфляцією.Для поліпшення даної ситуації потрібно: 1) максимально перевести на ринкові засади всі сфери економічних відносин; 2) переорієнтація цілей економічної, у тому числі грошової, політики із забезпечення інтересів центру на інтереси безпосереднього виробника;3) забезпечення вільної, гарантованої капіталізації грошових доходів усіх суб'єктів економічних відносин усіма методами, спільними з нашими соціальними пріоритетами; 4) оздоровлення грошового обігу, забезпечення високої постійної вартості грошової одиниці.

2.Маса грошей,що обслуговує грошовий оборот поняття,склад та фактори,що визначають її зміну. Показники грошової маси.

Сукупність грошей у всіх іх формах, що перебувають у суб'єктів економіки складають грошову масу. Вона має складну структуру та динаміку руху.У структурному напрямку грошову масу поділяють на 4 напрями:

1. за ступенем ліквідності

2. за формою грошей

3. за розміщенням у конкретних суб'єктів ринку

4. за територіальним розміщенням.

Чим менша грошова маса тим легше державі керувати грошовими потоками. Грошовою базою в економіці називають найбільш ліквідні кошти у суб'єктів ринку. Грошові агрегати поділяють масу грошей на такі складоіві:

М0 - готівка і банківські вклади до запитання.

М1 - це М0 + строкові вклади, заощадження в банках, і взаємні фонди грошового ринку.

М2 - це М1 + строкові депозити в національній та іноземній валюті

М3-це М2+ кошти клієнтів за трестовими операціями.

Агрегати відрізняються не тільки кількістю але й якістю, наприклад М0 - це кошти в обігу.М1-тісно пов'язане з товарною масою, що сплачується в кредит. М2 та М3 враховують заощадження, тобто якісно новий елемент грошової маси. Градація грошової маси за ступенем ліквідності пояснює на скільки гроші готові до обороту.Швидкість обороту також характеризує грошову масу і має назад пропорційну зв'язок з нею.

Грошова маса в обігу-це загальний запас грош. коштів у будь-яких формах, які є в економ. суб'єктів. Грошова маса-це поняття запасу, у т.ч., як грошовий обіг-поняття руху. У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями: 1) за ступенем "готовності" окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності.2) за формою грошових засобів (готівка, депозитні) .3) за розміщенням у суб'єктів грош. оборота.4) за територіальним розміщенням.

3.Валютний курс: сутність, основи формування та чинники впливу.

У процесі конвертування продають одну валюту та купують іншу, при цьому відносна кількість цих валют визначається їх обмінним, або валютним, курсом.Обмін, або конвертування, валют здійснюється на валютному ринку.Валютний, або обмінний, курс — це ціна однієї валюти, яка виражена в одиницях іншої.Докладніше щодо конвертування валют та операцій на валютному ринку йдеться в темі «Валютні ринки та валютні операції».На обмінні курси впливають чинники, які поділяються на економічні, політичні та соціальні.Економічні чинники виявляють свій вплив через такі показники:відносні процентні ставки. Зіставлення відносних процентних ставок — це процес порівняння ставок процента в різних валютах. На практиці валюти з вищим значенням процентної ставки зростають у ціні відносно інших валют як результат підвищеного попиту з боку інвесторів, що бажають отримати тільки високі доходи;паритет купівельної спроможності (Power Purchasing parity — PPP) — це показник відносної купівельної спроможності різних валют. Він визначається шляхом зіставлення цін на певний товар у різних країнах у перерахунку (через обмінний курс) на «базову валюту», як правило, на американський долар. Значення цього показника розкриває такий приклад. Якщо товар в одній країні коштує дешевше, ніж в іншій, то є сенс експортувати його туди, де він коштує дорожче. Так, певний автомобіль може коштувати 20 тис. дол. у США та 2 млн 400 тис. єн в Японії. Коли обмінний курс долара до єни становить 100 одиниць, то автомобіль в Японії буде коштувати американському покупцеві в 24 тис. дол. США. Отже, такий автомобіль американцю вигідніше купити в Америці. Звідси можна зробити висновок: якщо в кожній державі на еквівалентну кількість валюти можна було купити одну й ту саму кількість товару, то міжнародна торгівля не давала би прибутку;економічні умови, які характеризуються такими показниками, як платіжний баланс, економічне зростання, рівень інфляції, пропозиція грошей, безробіття, ставки податків;попит на капітал та його пропозиція. Кожна зміна попиту на клієнтському ринку впливає на зміни ставок міжбанківського ринку, що, у свою чергу, впливає на ставки обмінного курсу.Політичні чинники, а саме: характер економічної політики, ступінь нестабільності політичної ситуації та політика центрального банку.Соціальні чинники, або «настрій ринку».Короткострокові зміни обмінних курсів досить часто зумовлені тим, що учасники ринку називають «настроєм ринку», — це погляди трейдерів ринку на короткострокові перспективи руху валюти. «Настрій ринку» може бути позитивний або негативний. У першому випадку валюта зміцнюється, а в другому — слабшає.Серед перелічених чинників на увагу заслуговує співвідношення інфляції та валютного курсу. Річ у тім, що прискорене зростання грошової маси як у готівковій, так і в безготівковій формі сприяє зниженню курсу грошової одиниці. Збільшення грошової маси в обігу в умовах реального спаду виробництва призводить до зростання цін та сприяє підвищенню валютної ефективності імпорту й, відповідно, розширенню попиту на валюту і падінню її курсу. Інфляційні очікування також виступають утворювальним чинником для валютного курсу. Так, в очікуванні змін курсу валюти інвестори можуть приймати непередбачені рішення, результатом яких може бути як збільшення попиту на валюту, так і його зниження. Зрештою, це може викликати зростання валютного курсу або до його падіння.Валютний курс виконує основну функцію і додаткову.Основна функція валютного курсу — це оцінювання порівняльної вартості валюти.Додаткова функція валютного курсу полягає в тому, що формування на постійній основі звітних даних щодо валютного курсу дає уявлення про співвідношення попиту та пропозиції на валюту (якщо курс формується на ринкових засадах) на валютному ринку.Валютний курс виступає інструментом аналізу й прогнозу, але тоді, коли існує певний набір історичних даних.

4.Міжнародний валютний фонд і організація та фун-не призначення. Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи Організації Об'єднаних Націй. МВФ розпочав свою діяльність з березня 1947 р. Місце перебування — Вашингтон.

Згідно із Статутом метою створення МВФ було сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримання рівноваги платіжних балансів країн — членів Фонду, здійснення системи заходів, спрямованих на регулю­вання валютних курсів, підвищення ступеня конвертованості валют, надання короткострокових кредитів країнам — членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.Тільки в 1991—1992 рр. членами Фонду виявили бажання стати понад 20 країн світу, в тому числі країни — колишні республіки СРСР. Всього на сьогодні членами МВФ є 181 країна. Україна разом з іншими державами, що входили до складу колишнього СРСР, була прийнята до МВФ у 1992 р. У 1947 р. членами МВФ було 49 країн світу, а його основний капітал становив 7,7 млрд. дол. США. Найбільші розміри квот належали Сполученим Штатам Америки, Великої Британії, Франції, Китаю та Індії. Сьогодні оплачений капітал сягає 297 млрд. дол. США. Із цієї суми 2/3 належить промислово розвинутим країнам і лише 1/3 — країнам, що розвиваються, які складають 4/5 членів ФондуПісля проголошення незалежності Україна почала відчувати гостру потребу в кредитах і була дуже зацікавлена стати членом МВФ. Для цього Кабінетом Міністрів була розроблена й затверджена "Програма економічних реформ і політики України" спеціально для подання Міжнародному валютному фонду. Україна пройшла етапи, необхідні для вступу до МВФ і 27 квітня 1992 р. стала повноправним членом цієї впливової міжнародної організації. У 1995 р. між країнами — членами МВФ була досягнута домовленість про створення механізму термінової фінансової допомоги окремим країнам на випадок фінансових криз, включаючи створення валютних стабілізаційних фондів. Така допомога реалізується через політику траншів та механізм розширеного фінансування.Завдяки рішенню Міжнародного валютного фонду збільшити загальний обсяг внесків країн-членів з 66,4 млрд. СДР (близько 93 млрд. дол. США) до 212 млрд. СДР (близько 297 млрд. дол. США) квота України завдяки цьому зросте з 997,3 млн. СДР до 1372 млн. СДР (1921 млн. дол. США).Збільшення сумарних ресурсів МВФ і квоти України дасть змогу розраховувати на відповідне збільшення фінансової допомоги з боку МВФ, оскільки загальний обсяг кредитів Фонду прямо прив'язаний до розміру квоти країни — пози­чальника МВФ. І хоча частка квоти України в сумарному обсязі квот Фонду дещо зменшиться у відсотковому значенні (з 0,690 до 0,647%), все-таки в кількісному вираженні вона зросте (з 997,3 млн. СДР до 1372 млн. СДР)\і буде на 0,001%о більшою за квоту Польщі (0,646%).