Тема 6 Аудиторський висновок і аудиторський звіт

1. Узагальнення результатів аудиту та результатів надання послуг.

2. Структура аудиторського висновку .

3. Види аудиторських висновків.

4. Аудиторські висновки спеціального призначення.

1. Узагальнення результатів аудиту та результатів надання послуг.

По закінченню аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкових документи:

• звіт про результати аудиторської перевірки;

• аудиторський висновок.

Аудиторський звіт – це узагальнюючий документ, адресований керівництву, власнику, загальним зборам акціонерів господарюючого суб’єкта, що містить детальні відомості про хід аудиторської перевірки, виявлені відхилення від встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, порушення у фінансовій звітності, а також іншу інформацію, отриману в результаті проведеного огляду документів та вивчення операцій і є підставою для складання аудиторського висновку.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку.

Виконання завдань з підготовки фінансової інформації, на­приклад, складання фінансової звітності або податкової декларації на підставі бухгалтерського обліку клієнта, - не передбачають, що аудитор буде висловлювати свою думку стосовно них. У зв'язку з цим МССП 4400 «Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації» описує підсумкові до­кументи щодо виконання цих завдань, як складання Звітів.

Додаткова підсумкова документація не є обов'язковою і надається замовникові тільки в тому випадку, коли аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено в договорі чи додатковій угоді між аудитором та клієнтом.

Додаткова документація оформлюється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ. Як додаток до аудиторського висновку додаткова підсумкова документація оформлюється, якщо аудитор у висновку посилається на неї. В іншому випадку до­даткова підсумкова документація є самостійним документом. Ауди­тор може не посилатися у висновку на додаткову документацію втому разі, якщо викладене в ній не настільки істотне, щоб вплинути на зміст аудиторського висновку. Зміст та форми додатко­вої підсумкової документації аудиту визначає сам аудитор.

Додаткова підсумкова документація аудиту може оформлюватися під одною з таких назв: "Аудиторський звіт", "Звіт про проведення аудиту", "Звіт про результати проведення аудиту", "Звіт про експрес-огляд", "Експертний огляд", "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки", "Лист-інформування клієнта" тощо.

Після завершення аудиту один примірник підсумкової документації (аудиторський висновок та додаткова документація) залишається в аудитора (аудиторській фірмі). З урахуванням забезпечення зберігання та конфіденційності аудиторська фірма (аудитор) встановлює порядок зберігання підсумкової документації. Заборонено її вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми), за винятком випадків, передбачених законодавством

Метою підготовки аудиторського звіту є доведення до керівництва клієнта даних про недоліки в бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у фінансовій звітності, а також в порядку внесення конструктивних пропозицій про вдосконалення систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю економічного суб'єкта.

Характеристика аудиторського звіту:

- вказує на виявлені помилки і перекручення в системі бухгалтерського обліку клієнта, що суттєво впливають на достовірність його звітності. Аудитор може надати у звіті будь-яку інформацію стосовно проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єкта, яку буде вважати за доцільну;

- складають у довільній формі. Його розділи, зміст, кількість додатків не регламентують - кожна аудиторська фірма (аудитор) вибирає зручні для себе і клієнта форми подання інформації;

- за змістом звіт про аудиторську перевірку — це систематизовані підсумки аудиторського дослідження. Він містить детальну інформацію про виявлені недоліки, помилки та неточності, а також, рекомендації щодо їх виправлення та запобігання повторному виникненню;

- за обсягом звіт про аудиторську перевірку може бути досить великим — до декількох десятків аркушів. Стиль подання детальної інформації в акті має відповідати вимогам ділової мови документа. Звіт про аудиторську перевірку (або інші форми звіту аудитора перед замовниками) призначений тільки для клієнта і не може бути розголошений без його згоди.

Внутрішньофірмові форми звіту повинні бути затверджені корівником аудиторської організації, і в обов'язковому порядку їх треба дотримуватися. Аудитори, котрі здійснюють свою діяльність самостійно, зобов'язані розробляти (або прийняти з урахуванням кваліфікаційних рекомендацій) однотипну форму надання письмової інформації, яку в подальшому можуть застосовувати постійно.

В аудиторському звіті обов’язково повинні міститись такі відомості:

• реквізити аудиторської фірми (офіційна назва і юридична адреса; номер і дата реєстраційного посвідчення; номер і дата видачі ліцензії на провадження аудиторської діяльності);

• реквізити суб’єкта, що перевіряється (офіційна назва і юридична адреса підприємства; номер і дата реєстраційного посвідчення; перелік посадових осіб, відповідальних за складання бухгалтерської звітності юридичної особи);

• зазначення періоду часу, до якого належить документація підприємства, перевірена в ході аудиту, дата підписання письмової інформації аудитора;

• виявлені в ході аудиту суттєві порушення встановленого законодавством України порядку ведення бухгалтерського обліку і складання бухгалтерської звітності, які впливають або можуть вплинути на її достовірність;

• результати перевірки організації і ведення бухгалтерського обліку, складання відповідної звітності та функціонування системи внутрішнього контролю.

Залежно від обсягу, масштабів і специфіки аудиторської перевірки, розмірів і особливостей економічного суб'єкта, слід включити у звіт аудитора такі додаткові відомості:

• особливості виконання аудиторської перевірки, передбачені договором (контрактом, листом-зобов'язанням) між аудиторською організацією і економічним суб'єктом, а також особливості виконання роботи, які стали відомі в ході перевірки;

• дані про кількісний склад працівників, які здійснюють бухгалтерський облік, про структуру бухгалтерії і про особливості системи бухгалтерського обліку, яка застосовується;

• свідчення про методику аудиторської перевірки, підтвердження того, що аудиторська перевірка відповідала в роботі стандартам аудиторської діяльності, вказівки на те, які розділи бухгалтерської документації були перевірені суцільним способом, а які - вибірковим і на основі яких принципів здійснювалася аудиторська вибірка;

• перелік зауважень, вказівок на недоліки і надання рекомендацій;

• оцінку (за можливістю) кількісних розбіжностей звітних і (або) податкових показників за даними економічного суб'єкта і тих, які прогнозуються за результатами перевірки аудиторської фірми;

• у разі перевірки великих економічних суб'єктів зі складною організаційною структурою - свідчення про здійснення перевірок філій, підрозділів і дочірніх підприємств такого економічного суб'єкта, викладення загальних результатів таких перевірок і аналіз впливу цих окремих результатів на підсумки аудиторської перевірки всього економічного суб'єкта в цілому;

• при наступних аудиторських перевірках — оцінку й аналіз виконання або виправлення економічним суб'єктом зауважень запропонованих попереднім аудитором; у разі відхилення від вимог стандартів аудиторської діяльності (при проведенні аудиту, який не передбачає підготовки за його результатами офіційного аудиторського висновку, а також при наданні супутніх аудиту послуг) - сам факт і причини такого відхилення.

Свідчення, які містяться аудиторському звіті, повинні бути чіткими та змістовними. За необхідності можуть міститись обґрунтування кількісних розрахунків і оцінок, посилань на положення чинного законодавства.

У письмовій інформації аудитора обов'язково повинно бути вказано, які із зроблених зауважень є суттєвими, а які ні, чи впливають або не впливають (чи можуть впливати) перераховані зауваження та недоліки на висновки, зроблені аудитором. У разі підготовки аудиторською організацією умовно-позитивного висновку, негативного висновку або відмови від висловлення думки у звіті аудитора повинна міститись розгорнута аргументація причин, які призвели аудитора до такої думки.

Отже, на відміну від аудиторського висновку, акт аудиторської перевірки не подається державним органам, не має офіційного правового статусу і може розглядатися тільки як конфіденційний документ внутрішнього використання.