4.3. Поняття та склад робочих документів аудитора
Суть документування процесу аудиту, зміст робочих документів, володіння та порядок зберігання викладені в МСА 230 “Документація”
Термін «документація» означає матеріали (робочі документи), які підготовлені аудитором (і для аудитора) або одержані ним у зв'язку з проведенням аудиторської перевірки, та зберігаються в нього.
Робочі документи можуть бути у формі даних на плівці, на паперових, електронних чи інших носіях.
Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.
Аудитор зобов'язаний вести документацію, яка стосується прийнятих рішень за результатами аудиторської перевірки і буде покладена в основу аудиторського висновку.
Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки. У ній міститься інформація, яка, на думку аудитора, є важливою і повинна підтвердити положення та пропозиції аудиторського висновку.
Робочі документи: допомагають планувати і проводити аудиторську перевірку; допомагають здійснювати нагляд і перевірку аудиторської роботи; містять аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудиторської роботи, на підтримку думки аудитора.
Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.
Склад і кількість аудиторських документів визначає аудитор у кожному конкретному випадку. Аудиторські документи повинні відповідати таким вимогам:
містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не брав участі в перевірці, мав змогу скласти чітке уявлення про виконану роботу і підтвердити висновки цієї перевірки;
при складанні робочих документів аудитор повинен враховувати не лише інформацію, що стосується звітного періоду, а й дані минулих періодів (наприклад, сальдо за рахунками на кінець попереднього періоду), а також інформацію, отриману після складання бухгалтерської звітності, про події, що сталися після завершення звітного періоду і можуть істотно вплинути на діяльність або фінансовий стан підприємства;
документи повинні відображати найбільш істотні моменти, стосовно яких аудитор повинен висловлювати свою думку, охоплювати найважливіші напрями перевірки та завдання, поставлені й вирішені аудитором;
дозволяти оцінити фінансову звітність згідно зі встановленими критеріями містити інформацію, необхідну або корисну для наступних аудиторських перевірок;
відображати стан та оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві та ступінь довіри до неї;
фіксувати проведені аудитором процедури з перевірки та оцінювання системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої (встановленої) облікової політики та відповідність бухгалтерського обліку на підприємстві встановленим принципам, стандартам, вимогам та законам;
повинні бути складені чітко та розбірливо;
скорочення та умовні позначення повинні бути пояснені на початку папки робочих документів;
необхідно обов'язково вказувати місце та дату складання документа, прізвище аудитора та його підпис, номер документа, порядковий номер сторінки в робочій документації;
повинні бути вказані джерела інформації та дані про походження наведених документів, що фіксують фінансово-господарську діяльність підприємства, а також про виконані аудиторські процедури.
Форма та зміст робочих документів
Аудитор повинен складати робочі документи, достатньо повні й докладні для відображення всіх процедур аудиторської перевірки.
У них слід подавати інформацію про:
- планування аудиторської роботи;
- характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур;
- їх результати, а також висновки з отриманих аудиторських доказів.
Робочі документи мають містити пояснення щодо всіх важливих питань, а також висновки аудитора.
Якщо однозначно висловити судження не можна, то в робочі документи треба вносити відповідні факти, відомі аудиторові на час формулювання висновків.
