5.3. Методика визначення аудиторського ризику.
Дуже важливим фактором є методика визначення розміру аудиторського ризику. Єдиної такої методики поки що немає, відсутні навіть науково обґрунтовані підходи до оцінювання як загального аудиторського ризику, так і основних його компонентів. Проте існують найзагальніші моделі розрахунку аудиторського ризику.
Аудиторський ризик можна розрахувати за такою факторною моделлю (5.1).
AR = IR*СК*DR, (5.1)
де AR – загальний аудиторський ризик (величина не може бути вища за допустиму в межах суттєвості (1-5%), отже, закладається наперед);
IR – властивий ризик (визначається внаслідок оцінки діяльності підприємства);
СК – ризик системи контролю та бухгалтерського обліку (визначається внаслідок оцінки аудитором систем контролю і обліку);
DR – ризик невиявлення (невідомий).
DR=AR/(IR*CR) (5.2)
Послідовність обчислення ризику наведена на рис.5.3
Рис.5.3. Послідовність обчислення ризику в аудиті
Аудиторський ризик виявляється у зв'язку з тим, що дії аудитора відносно перевірки звітності суб'єктивні. Чим нижчий рівень бажаного ризику для аудитора, тим більше він повинен бути впевненим у тому, що звітність не містить матеріальних помилок пропусків. Нульовий ризик означає впевненість у достовірності інформації. На практиці аудитор не може бути повністю впевненим у достовірності звітності, тому аудиторський ризик завжди перебуває між 0 і 1 (або 0 та 100%). При цьому:
аудитор не може повністю довіряти системі обліку і внутрішньому контролю підприємства;
аудитор не може дозволити собі встановлювати високий рівень невиявлення помилок (наприклад, понад 50%) при високих ризиках системи обліку і внутрішнього контролю. У цьому випадку загальний аудиторський ризик буде також: дуже високим, чого допускати не можна, оскільки перевірка вважатиметься такою, що проведена не належним чином;
• аудиторська перевірка буде вважатися незадовільною, якщо аудитор встановить низький ризик виявлення за повної недовіри до системи обліку і внутрішнього контролю підприємства. Багато фірм взагалі не роблять спроб застосовувати числові значення для визначення рівнів ризику і просто визначають їх як "високий ", "середній ", "низький " тощо.
5.4. Вибір методів і прийомів аудиторської перевірки
Мета аудиту — це формування професійної думки аудитора щодо достовірності первинних даних про факти господарського життя, повноти та своєчасності відображення цих даних в обліку, правильність ведення обліку відповідно до вимог бухгалтерських стандартів та складання на основі цих даних фінансової звітності, узагальнення інформації щодо дій і подій господарюючого суб'єкта. Взагалі мету аудиту можна сформулювати як вирішення конкретних завдань, які визначаються законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, а також договірними зобов'язаннями аудитора та клієнта.
Завдання аудиту - збирання достовірної вихідної інформації про фінансово - господарську діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан
Усі методи і прийоми (рис.5.4, 5.5) широко апробовані в практиці проведення ревізії, контролю, а також аудиторськими фірмами згруповані за певними признаками.
У світовій та національній аудиторській практиці знаходять широке застосування наступні методи і прийоми.
Метод опитування передбачає отримання письмової або усної інформації з питань аудиторської перевірки від працівників господарюючого суб'єкта - його керівника, управлінців, менеджерів, головного бухгалтера та інших відповідальних осіб. Отримані відповіді входять до складу аудиторських доказів.
Метод інспекції передбачає перевірку фізичної наявності матеріальних активів, необхідність їх для господарської діяльності, а також перевірку відповідних облікових записів, розрахунків тощо.
Письмове запитання може надсилатися до третіх осіб (банку, дебіторів, кредиторів) з проханням відповісти на запит аудитора.
Метод аналітичного огляду, за допомогою якого аудитор визначає тенденції та перспективи діяльності господарюючого суб'єкта не лише за даними його фінансового становища, а й за результатами роботи інших споріднених підприємств цієї галузі, конкурентів тощо.
Рис.5.4. Органолептичні методи контролю
Аналітична перевірка фінансової інформації здійснюється для визначення тенденції процесів виробництва, взаємозв'язку економічних показників і виявлення незвичайних відхилень, розрахунків і економічних коефіцієнтів для оцінювання фінансового стану і підготовки огляду фінансової інформації, аналітичні процедури визначають аналіз показників у динаміці порівняно з планом, з аналітичними показниками іншого підприємства, яке функціонує в подібних умовах.
Вибіркове обстеження, тобто проведення самостійних аудиторських процедур, здійснюється для одержання в достатньому обсязі аудиторських свідчень, на підприємстві яких складається аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності.
Огляд фінансової інформації здійснюється на загальній стадії аудиту за всіма зібраними фактами і матеріалами аудиторських обстежень.
Всеохоплюючий огляд дає можливість визначити, виходячи з принципу суттєвості, чи складена фінансова звітність відповідно до діючого порядку, чи відповідає вона фактичному стану справ на підприємстві, чи розкриті всі питання належним чином, чи відповідає фінансова звітність вимогам закону та іншим нормативним актам.
Прийом анкетування - це один із прийомів опитування. Він полягає в отриманні від працівників та третіх осіб відповідей на заздалегідь сформульовані запитання.
Прийом тестування, завдяки якому аудитор сам відповідає на певний перелік питань на кожному етапі аудиторської перевірки або по кожному об'єкту аудиту.
У практичній діяльності аудит повинен вирішувати самостійно, які конкретно способи і прийоми доцільно застосовувати для оцінювання фінансової звітності за певними ознаками. Подальший вибір способів і прийомів аудиторської перевірки відповідно до ознак є проблемою окремих етапів проведення аудиту.
Вибір процедури перевірки, методів і рівня їх використання покладається на професійний досвід аудитора.
Рис.5.5. Документальні методи контролю