Ушкодження хребта

Діагностичні критерії

1. Ушкодження шийного відділу хребта виникають при різкому перегинанні цього відділу; розрізняють переломи і вивихи шийного відділу без ушкодження спинного мозку із повним анатомічним або фізіологічним ушкодженням.

2. При переломовивихах без ушкодження спинного мозку спостерігаються різкі болі в області шиї, потерпілий нерідко підтримує голову руками, при необхідності подивитися у бік - повертається всім тілом: при пальпації визначається деформація і гостра болісність остистих виростків на рівні ушкодження.

3. При переломовивихах з повним розривом спинного мозку спостерігаються параліч верхніх і нижніх кінцівок з відсутністю рефлексів, усіх видів чутливості, гостра затримка сечі, параліч спочатку млявий через 2 - 3 доби переходить у спастичний.

4. При частковому ушкодженні спинного мозку з'являється відчуття оніміння і м'язова слабкість у кінцівках однієї зі сторін, наявність тетрапарезу або тетраплегії є безперечним свідченням ушкодження спинного мозку.

5. Високі ушкодження шийного відділу спинного мозку приводять до швидкою набряку довгастого мозку з зупинкою подиху і серцевої діяльності на тлі спінального шоку.

6. При ушкодженнях грудного і поперекового відділів хребта клінічна картина і важкість стану потерпілого залежить від локалізації ушкодження, його характеру і ступеню ушкодження спинного мозку.

7. Спостерігається різка болісність в області ушкодження, випинання остистого відростка ("ґудзиковий кіфоз"), нижче якого є западіння м'яких тканин (при відсутності зсуву хребців випадіння немає).

8. Спостерігається також біль при натисненні на остисті відростки в місці ушкодження, біль при осьовому навантаженні на хребет; плегії, паралічі або парестезії порушення функцій внутрішніх і тазових органів при ушкодженні спинного мозку нижче перелому.

9. Може бути напруга м'язів спини і попереку - "симптом віжок".

Медична допомога

1. Іммобілізація на твердих ношах або імпровізованому щиті, накладення коміру Шанца або пневмошинн.

2. При наявності явищ спінального шоку - протишокова терапія.

3. При порушеннях дихання - ШВЛ через лицьову маску або ларингеальну маску, при можливості - після попередньої премедикації 0,1 % атропіну сульфат 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, інтубація трахеї і переведення на ШВЛ.

4. Госпіталізація до нейротравматологічного (травматологічного) відділення.

Травматичний токсикоз

Діагностичні критерії

1. Травматичний токсикоз - синдром тривалого розтрощування тканин - виникає при тривалому стисканні ділянок тіла важкими предметами.

2. Скарги на біль, треба оцінити їх характер і локалізацію: в анамнезі уточнити механізм і час стискання, факт втрати свідомості, чи надавалася допомога, ким і коли.

3. У місці локалізації стискання шкірні покриви багряно-ціанотичні, набряклі, можуть бути петехіальні крововиливи; оцінити наявність або відсутність активних і пасивних рухів кінцівок, цілісність м'яких тканин і кісток.

4. Об'єктивно: оцінити загальний стан, ступінь порушення свідомості, показники дихання і гемодінаміки. Наявність кровотечі, її характер і обсяг; у неврологічному статусі переважають порушення свідомості від сопору до коми.

5. Явища наростаючої інтоксикації.

6. Наявність місцевого паралічу, набряку, місцевої гіпоанестезії, трупного задубіння в деяких місцях.

Медична допомога

1. Кровозупинний джгут на кінцівку вище місця стискання до звільнення від предмета, що давить.

2. Туалет ран, асептичні пов'язки, іммобілізація кінцівки.

3. При локальному стисканні - аналгезія: трамадол 1 - 2 мг/кг або ренальган 0,5 - 5,0 мл, або 50 % анальгін 0,1 - 0,2 мл/10 кг з діазепамом або седуксеном 0,2 - 0,3 мг/кг внутрівенно або промедол 0,1 мг/рік життя внутрім'язово.

4. Катетеризація магістральних судин, інфузія сольових розчинів 20 - 30 мл/кг на годину або 7,5 % розчин натрію хлориду 4 - 6 мл/кг на годину, або препарати ГЕК 8 - 15 мл/кг на години (не вводити препарати, що містять калій!).

5. 1 % натрію гідрокарбонат 2 - 3 мл/кг внутрівенно повільно, кальцію глюконат 10 мг/кг внутрівенно.

6. При наявності ознак шоку - протишокові заходи.

7. Госпіталізація до травматологічного відділення або ВІТ.