Холодова травма

Діагностичні критерії

1. При впливі низьких температур на організм дитини можуть виникати місцеві (локальні) ушкодження у вигляді відморожень і/або загального переохолодження організму.

2. З'ясувати час перебування на холоді можливість вживання алкоголю.

3. Враховувати, що в механізмі загального переохолодження ведучу роль має не скільки температура навколишнього середовища, стільки його підвищена вологість.

4. При локальних відмороженнях розрізняють 4 ступені ушкодження тканин:

I ступінь - шкіра бліда, оніміла, задубілі кінцівки;

II ступінь - пухирі із серозно-геморагічним умістом;

III ступінь - повний некроз шкіри;

IV ступінь - некроз сухожиль і м'язів.

5. При загальному переохолодженні розрізняють 4 ступені важкості стану:

• перший ступінь - температура тіла в межах 36 - 37° C за рахунок збільшеної теплопродукції, біль різної інтенсивності, гіпо- або анестезія шкіри;

• другий ступінь - температура знижується до 35 - 34° C, бліда і холодна шкіра, помірна тахікардія, артеріальна гіпертензія, легке психічне порушення;

• третій ступінь - температура тіла знижується до 34 - 30° C, м'язовий тремор переходить у задубіння, зникнення больового відчуття, свідомість плутана, тахікардія змінюється брадикардією і аритмією, артеріальна гіпотензія;

• четвертий ступінь - холодовий шок.

Медична допомога

1. При відмороженнях - зігрівання уражених ділянок грілками, пластиковими мішками з теплою водою; заборонено розтирати снігом або льодом. Помістити потерпілого в тепле приміщення.

2. Накладення на відморожені ділянки сухих асептичних пов'язок.

3. При загальному важкому замерзанні - реанімаційні заходи.

4. При загальному замерзанні - не змінювати різко положення тіла (можливе виникнення фібриляції, а при заледенінні - травми).

5. При виникненні фібриляції - дефібриляція, при відсутності ефекту - продовжити зігрівання і повторна дефібриляція при температурі тіла не менш 35° C.

6. При загрозливих порушеннях дихання - після попередньої премедикації 0,1 % атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл), введення внутрівенно, кетаміну в дозі 5 мг/кг і проведення інтубації трахеї і переведення хворого на ШВЛ теплою киснево-повітряною сумішшю, при неможливості інтубації - крикоконікотомія.

7. При явищах холодового шоку - катетеризація магістральних судин, інфузія теплого (38 - 40° C) ізотонічного розчину натрію хлориду в кількості 10 - 20 мл/кг на годину.

8. Аналгезія: трамадол 1 - 2 мг/кг або ренальган 0,5 - 5,0 мл, або 50 % анальгін 0,3 - 0,5 мг/кг із діазепамом (седуксеном) 0,2 - 0,3 мг/кг внутрім'язово або промедол 0,01 мг/кг внутрівенно з діазепамом.

9. Госпіталізація: при легких ступенях відмороження - доставка до травматологічного пункту, при средньоважких і важких - до опікового відділення; при холодовому, шоці - до ВІТ.

Гостра патологія центральної нервової системи Судомний синдром у педіатрії

Діагностичні критерії

1. При гіпертермії, яка ускладнюється судомами, наявність температури до нападу судом, при централізації кровообігу - виключити інфузійний токсикоз, нейроінфекції.

2. При нормальній температурі тіла з'ясувати причину виникнення судом - виключити отруєння, травми ЦНС, рахіт, спазмофілію, діабет, епілепсію, істерію.

3. Оцінити колір шкіряних покривів - ціаноз, багряно-синюшні, бліді.

4. Порушення подиху - апное, патологічні типи подиху, задишка.

5. Порушення серцевої діяльності - тахі- або брадикардія, розлади гемодінаміки.

6. Менінігеальні симптоми - ригідність м'язів потилиці, позитивні симптоми Керніга, Брудзінського.

7. Вегетативні порушення - розповсюджений дермографізм, анізокорія та інші.

Медична допомога

1. За показниками - реанімаційні заходи.

2. При збереженій свідомості - інсуфляція кисню через носовий катетер; при порушенні свідомості (ступор, сопор, кома I ст.) - інсуфляція кисню через носовий катетер або ларингеальну маску; при комі II - III ст. з порушенням подиху - після попередньої премедикації 0,1 % атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, інкубація трахеї і переведення на ШВЛ.

3. Протисудомна терапія: бензодіазепіни (седуксен, реланіум, діазепам, сибазон) 0,3 - 0,5 мг/кг внутрівенно, при неефективності 1 % гексенал або тіопенгал натрію в дозі 3 - 5 мг/кг внутрівенно.

4. Дегідратаційна терапія: лазікс 2 - 3 мг/кг внутрім'зово або внутрівенно.

5. Госпіталізація до неврологічного відділення, при порушенні вітальних функцій - у ВІТ.