Надшлуночкова тахікардія

Діагностичні критерії

1. В анамнезі: вроджені і набуті пороки, інші захворювання серця.

2. Клінічні дані: раптовий початок приступу, йому передують неприємні відчуття "перебоїв", "завмирання" серця; при аускультації - часті ритмічні тони, достатньої звучності, ЧСС перевищує нормальний ритм у 2 - 3 рази.

3. На ЕКГ - незмінений шлуночковий комплекс.

Медична допомога

1. Напівсидяче положення.

2. Респіраторна терапія:

• при збереженій прохідності дихальних шляхів, помірковано вираженій задишці й акроціанозі - інгаляція 100 % киснем з темпом 10 - 12 л/хв.;

• при різко вираженій задишці і ціанозі, відсутності або патологічних типах подиху - після попередньої премедикації 0,1 % метацину 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, кетаміну в дозі 5 мг/кг внутрівенно - інтубація трахеї, ШВЛ.

3. Механічне підвищення тонусу блукаючого нерву:

• рефлекс Ашнера - рівномірне натиснення двома пальцями на очні яблука при закритих очах у лежачому положенні протягом 30 - 40 сек., через 1 - 2 хв. - можна повторити;

• масаж правого каротидного синусу;

• проба Вальсальві - натуження на максимальному вдосі при затримці дихання.

4. При нестабільній тахіаритмії: якщо дитина у свідомості - седативні препарати: бензодіазепіни (реланіум, сибазон, седуксен, діазепам) 0,2 - 0,3 мг/кг або 0,1 мл/рік життя внутрім'зово.

5. Катетеризація магістральних вен.

6. Внутрівенно 0,25 % розчин ізоптіну (верапамілу) без розведення протягом 20 - 30 сек. у дозах: немовлятам - 0,3 - 0,4 мл; дітям до 1 року - 0,4 - 0,8 мл; дітям 1 - 5 років - 0,8 - 1,2 мл; дітям 6 - 10 років - 1,2 - 1,6 мл; дітям 11 - 14 років - 1,6 - 2,0 мл.

7. При відсутності ефекту протягом 3 - 5 хв. повторюють рефлекторні проби і при неефективності через 5 - 10 хв. повторно вводять ізоптін у тих же дозах, при неефективності - внутрівенно 10 % розчин новокаїнаміду в дозі 0,15 - 0,2 мл/кг (але не більш 10 мл).

8. При неефективній антиаритмічній терапії і розвитку шоку - після попередньої премедикації 0,1 % метацину 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, кетаміну в дозі 5 мг/кг внутрівенно проводять інкубацію трахеї і переводять хворого на ШВЛ.

9. Кардіоверсія 0,5 Дж/кг, якщо немає ефекту - повторна кардіоверсія 1,0 Дж/кг.

10. Термінова госпіталізація до спеціалізованого відділення або ВІТ.

Шлуночкова тахікардія

Діагностичні критерії

1. В анамнезі - вроджені або набуті захворювання серця.

2. Клінічні симптоми: занепокоєння, почуття страху, запаморочення; блідість шкірного покриву, артеріальна гіпотензія, пульсація вен на шиї, відчуття серцебиття, почуття стиснення за грудиною; тони серця ослаблені, різна звучність 1-го тону, неправильність тонів, частота серцевих скорочень у 2 - 3 рази перевищує нормальний ритм.

3. На ЕКГ: шлуночковий комплекс різко деформований, тривалість його більш 0,12 сек., початкова і кінцева частини комплексу Q-T діскордантни.

Медична допомога

1. Напівсидяче положення.

2. Респіраторна терапія: при помірній задишці, незначному ціанозі - інгаляція 100 % киснем в кількості 10 - 12 л/хв.; при вираженій задишці й акроціанозі, відсутності або патологічних типах подиху - після попередньої премедикації 0,1 % атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно, кетаміну в дозі 5 мг/кг внутрівенно - проводять інтубацію трахеї і переведення на ШВЛ.

3. Катетеризація магістральних судин.

4. При стабільній шлуночковій тахікардії: внутрішньовенно введення лідокаїну в дозі 1 мг/кг протягом 5 хв., при недостатньому ефекті - повторне введення 0,5 мг/кг, максимальна доза - 3 мг/кг; при погіршенні стану - інфузія 120 мг лідокаїну в 100 мл, ізотонічного розчину натрію хлориду зі швидкістю 20 мг/кг/хв.; при відсутності ефекту - проведення синхронної кардіоверсії (див. нестабільна шлуночкова тахікардія).

5. При нестабільній шлуночковій тахікардії: якщо дитина у свідомості - вводять бензодіазепіни в дозі 0,2 - 0,3 мг/кг або 0,1 мл/рік життя внутрім'язово; синхронна кардіоверсія 0,5 Дж/кг; лідокаїн 1 мг/кг протягом 5 хв., максимальна доза - 3 мг/кг; синхронна кардіоверсія 1 Дж/кг; лідокаїн 0,5 мг/кг; синхронна кардіоверсія 2,0 Дж/кг; при погіршенні стану - інфузія 120 мг лідокаїну в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду зі швидкістю 20 - 50 мкг/кг/хв.

6. Термінова госпіталізація до спеціалізованого відділення або ВІТ.