Ю.А.Левада. Homo sovieticus

Кожній цивілізації властивий свій соціокультурний тип людини – характерний набір установок і ціннісних орієнтації, пізнавальних і поведінкових меж особистості як виразника певної системи соціальних інститутів.

Homo Sovietieus, або людина радянська, - продукт нестійкої політичної системи, якій не вдалося сформувати особливу цивілізацію. Примусова цивілізація трьох поколінь людей в умовах інформаційної блокади суспільства й твердого контролю за механізмами вертикальної мобільності, плюс постійний пропагандистський тиск, викликали особливий соціальний тип особистості.

Соціологи із Всеросійського центра вивчення суспільної думки (ВЦИОМ) в період з 1989 по 1992 рр. провели низку великомасштабних досліджень по репрезентативній вибірці й встановили найбільш важливі риси соціального портрету Номо Sovieticus. Узагальнено він виглядає так: масовий («як всі»), деіндивідуалізований, протиставлений всьому елітарному й своєрідному, «прозорий» (тобто доступний для контролю зверху), примітивний у запитах (рівень виживання), створений раз і назавжди, далі незмінний, легко керований. Це типові характеристики одночасно і особистості, і поведінкових структур суспільства.

Перша фундаментальна риса Homo Sovieticus – уявлення про власну винятковість. В 30- 40-ті рр. ХХ ст. воно виражалося в перевазі соціалізму над капіталізмом, в 90-ті - у прихильності «власному шляху» Росії. В опитуванні 1992 р. 48% росіян висловилися за нього й лише 16% надали перевагу «шляху країн Заходу» (для порівняння; на Україні - 27%, в Естонії 45%).

Інша фундаментальна риса радянської людини - державна орієнтація. Її формула: «турбота» з боку верхів повинна зустрічати «подяку» з боку низів. Від начальства підлеглі чекають турботи про людей (47%), від держави - турботи про народ (36%). Економічно ми всі залежимо від держбюджету, дотацій, допомоги. Тому понад 60% росіян в 1992 р. не могли «прожити без постійної турботи, опіки з боку держави».

Наступна риса нашого світовідчування - ієрархізованість: чиношанування, усвідомлення свого місця в житті, тобто статусу й ролі в соціальній піраміді, міфологізація ролі вождя, а пізніше «мафії», у якій сьогодні шукають причину всіх нещасть народу.

Їй протистоїть і одночасно дивним чином переплітається ще одна риса - егалітаризм, прагнення всіх вирівняти. Вона проявляється в боротьбі з «нетрудовими доходами», «незаслуженими привілеями», «підпільними мільйонерами», кооператорами, приватниками.

Остання риса - імперський характер свідомості. Спочатку він виражався в ідеології соціалістичного націоналізму, нової спільності «радянський народ», пізніше - у небажанні розпаду СРСР.

Ю.А.Левада Homo sovieticus // Советский простой человек. – М., 1994.

Запитання для роздумів

1. Яку роль відіграє такий соціальний інститут як держава у формуванні особистості?

2. Які риси були притаманні Homo Sovieticus?

3. З чим пов’язана була необхідність виховувати певний тип радянської людини?

Завдання 8.

Прочитайте фрагмент тексту та дайте відповідь на запитання для роздумів.

Ч.Х.Кулі Теорія «Дзеркального Я»

Людина має стільки «соціальних Я», скільки існує осіб і груп, про думку яких він піклується. «Дзеркальне Я» (looking-glass self) - це суспільство, що виконує роль своєрідного дзеркала. У такому дзеркалі ми можемо бачити реакції інших людей на нашу власну поведінку. Наше поняття про самих себе бере початок саме з такої рефлексії. Спостерігаючи відповіді інших людей - або уявляючи, якими вони повинні бути, тобто як повинні були б реагувати оточуючі на ту чи іншу нашу дію, - ми тільки й здатні оцінювати самих себе й власні дії.

Якщо образ, що ми бачимо в дзеркалі, або тільки уявляємо, що бачимо, сприятливий, наша Я-концепція одержує підкріплення, а дії повторюються. А якщо несприятливий, наша Я-концепція переглядається, а поведінка змінюється. Ми визначені іншими людьми й керуємося у своїй поведінці й сприйнятті подібним визначенням. Одержуючи підтвердження нашому уявленню про самих себе раз за разом, ми зміцняємося в собі, здобуваючи поступово цілісність самого себе. Засвоювані людиною уявлення про власне «Я», що виникають у свідомості інших людей, Кулі називає «уявленнями уявлень».

Я-концепція, формується, уточнюється й зміцняється з кожним днем у взаємодії людей один з одним. Тому, з того, як ставляться до особи інші, вона може робити висновок, до якого типу людей він належить. Думка кожного про свої інтелектуальні можливості, моральні якості й фізичні здатності, про те, які вчинки від нього очікують, виникає в ході взаємодії в організованих групах (первинних і вторинних). Тому Кулі розглядає почуття власної самовизначеності як «дзеркальне Я».

Процес соціалізації починається з того, що дитина навчається розуміти саму себе як об'єкт за допомогою прийняття ролей інших людей, дитина сприймає себе скоріше реципієнтом дії, ніж діючою особою. Помічаючи, як інші люди ставляться до неї, дитина починає усвідомлювати своє місце усередині культури й міжособистісних відносин. Процес соціалізації проходять, насамперед, у первинних групах. Термін «первинна група», введений у соціологію Ч.Кулі, характеризує спільності, у яких існують довірчі, «віч-на-віч» контакти й кооперація. Вони первинні, головним чином, тому, що відіграють фундаментальну роль у формуванні соціальної природи й ідей людини. Психологічний результат інтимних (довірчих) зв'язків - з'єднання людей у якусь цілісність.

Аргументы и факты. – 1992. - № 10.