Види запитань анкети за предметним змістом

Запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого респондента, його вік, стать, освіту, соціальний стан тощо.

Запитання про знання, мета яких у з’ясуванні того, що знає і що може повідомити респондент. Як правило, це запитання, що мають за мету виявлення рівня поінформованості респондента і його знань у певній галузі.

Запитання про думки респондента мають на меті зафіксувати факти, побажання, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких проблем особистості респондента.

Запитання про мотиви мають викликати суб’єктивне уявлення про мотиви своєї діяльності.

Класифікація запитань за логічною природою

Основні запитання – це запитання, відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються. Саме вони становлять більшу частину анкети.

Запитання-фільтри використовуються для того, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження, або ж для того, щоб виділити частину респондентів зі всього масиву за певною ознакою.

Контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості і несуперечливості відповідей, визначення їх достовірності і щирості. Контрольні запитання, зазвичай, розташовуються в анкеті на деякій відстані, як від основного запитання, так і одне від одного. Різновидом контролю може бути повторне опитування із збереженням тих самих умов (панельне опитування), або на 5-10 відсотків осіб, опитаних раніше.

Види запитань за характером відповідей

Відкриті запитання передбачають вільну форму відповіді і не надають варіантів відповідей: «Скажіть, будь ласка, що могло б сприяти підвищенню Вашого інтересу до політики?».

Запитання напівзакритого типу – в запитанні такого типу наводиться декілька варіантів відповіді, а також передбачається можливість надання свого варіанту відповіді: «Чим Ви займаєтесь у вільний час? Просимо відмітити ті з нижче наведених варіантів, що співпадають з Вашою думкою:

1) відвідую рідних і знайомих;

2) зустрічаюся з друзями;

3) слухаю радіо;

4) читаю книгу;

5) займаюсь рукоділлям;

6) ваш варіант відповіді (напишіть) ___________________».

Запитання закритого типу: «Вкажіть Ваш вік:

1. 18-30 років;

2. 31-50 років;

3. більше 50 років».

Запитання «меню» пропонує респонденту вибрати будь-яке поєднання варіантів запропонованих відповідей.

Запитання «шкала» – варіанти відповідей на це запитання даються у вигляді шкали, в якій необхідно відмітити той чи інший показник.

Дихотомічні запитання: «Чи вірите Ви у гороскопи й астрологічні прогнози?» Відповідь: «Так» або «Ні».

Вимоги до запитань анкети

Запитання повинні відповідати проблемі дослідження, рівню культури та освіти респондента.

Запитання повинні орієнтувати респондента на вибір точної відповіді, тобто формувати запитання не можна, орієнтуючись на такі категорії, як «багато», «мало», «погано», «добре» й таке інше.

Запитання повинні мати нейтральну форму. Не слід використовувати запитання-підказки: «Вам не подобається Ваша робота, чи не так?».

Запитання не повинні спонукати респондента давати соціально недоцільні відповіді, порушувати службову або виховну етику.

Кількість позитивних і негативних варіантів відповідей повинна бути однакова.

Запитання не повинні включати декілька запитань одразу («Де, коли і скільки?»), тому що це викликає ускладнення при відповіді респондента.

Запитання не повинні заперечувати одне одного.

Сама анкета складається з трьох частин.

Перша – звернення до респондента, у якому формулюється мета опитування, аргументується соціальне значення дослідження, гарантується анонімність (за необхідністю), роз’яснюється спосіб заповнення анкети, висловлюється подяка респонденту за згоду взяти участь у опитуванні.

Другу частину складають основні запитання, які починаються з самих простих, а закінчуються найбільш складними запитаннями.

Третя частина анкети, так звана «демографічка», складається з запитань соціально-демографічного характеру, сформульованих у закритій формі (стать, вік, соціальний стан, освіта і таке інше). Приклад анкети можна знайти у розділі «Додаток».

Різновиди інтерв’ю за рівнем формалізації інтерв’ю бувають декількох видів.

Вільне інтерв’ю (нестандартизоване) – вільна бесіда інтерв’юєра з респондентом, яка проводиться за програмою дослідження без деталізації запитань. Цей вид інтерв’ю важливо провести на початковій стадії дослідження з метою формулювання гіпотез, або на заключній стадії для формулювання загальних висновків дослідження, розробки практичних рекомендацій.

Стандартизоване (формалізоване інтерв’ю) – формулювання запитань, їх порядок, кількість, перелік можливих альтернативних відповідей, їх кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і суворо фіксуються у своїй одноманітності. Цей вид інтерв’ю найбільш поширений, найчастіше його застосовують при переписі населення. За своїм змістом формалізоване інтерв’ю нагадує анкетне опитування і виглядає як бесіда інтерв’юєра з респондентом, але анкету заповнює інтерв’юєр зі слів опитуваного.

Напівстандартизоване інтерв’ю – метод отримання інформації, в якому є елементи як формалізованого, так і неформалізованого інтерв’ю. Застосовується найчастіше для опитування фахівців – експертів з проблеми, що вивчається.