Автомобіль століття

"Модель Т" – автомобіль, над створенням якого він довго міркував, народний автомобіль, такий же практичний, наскільки і простий. "Вже тоді я вважав, – згадував Форд, – хоча враховуючи новизну ідеї, мало про неї інформував, щоб було б доцільно виготовляти всі частини такими простими і дешевими, що дорогий ремонт у майстерних був би абсолютно зайвим. Різні запчастини мають коштувати так дешево, щоб було вигідніше купити нові, ніж ремонтувати старі. Вони мають бути завжди у продажу, як цвяхи і замки. Моє завдання як винахідника полягало у тому, щоб спростити автомобіль до мінімуму – кожний повинен на ньому розумітися.

Чим простіший предмет, тим легше його відновлення, тим нижча його ціна і тим більше шансів його продати.

1909 р. Форд оголосив, що надалі компанія випускатиме лише "Модель Т". І якщо конкурентам така новина була як бальзам на рани, то співробітники компанії були дуже стурбовані. Гарантією успіху вважався достатньо широкий асортимент, та і зниження ціни, на думку багатьох, лише відлякувало б покупців. Отже, всі очікували розорення Форда.

Але сталося навпаки. 1908–1909 рр. оборот компанії становив 10607 автомобілів. Це був абсолютний рекорд продажу. 1909–1910 рр. – було виготовлено 18664 "Моделі  Т" – кожна по 950 дол. 1910–1911 рр. – 34528 автомобілів. Ціна знизилась до 780 дол. До 1917 р. ціна постійно знижувалась, а продуктивність праці зростала. Дешевизна продукту обумовлювалася дешевизною його виробництва. Форд не економив ні на матеріалах, які були дуже якісними, ні на заробітній платі робітників, яка була найвищою у галузі. Головним резервом економії було скорочення часу виготов­лення автомобіля, яке ґрунтувалося на принципі, що робітник не повинен робити зайвих рухів. Частини майбутнього автомобіля мали поступати до нього автоматично.

Це було конвейєрне складання, яке вперше у світі 1913  р. застосувала компанія Форда. Ймовірно, Генрі запозичив цю ідею у чиказьких рубачів м’яса. На фордовському конвейєрі жоден робітник не полишав свого місця, виконуючи одну і ту саму операцію, якій можна було швидко навчитися, роблячи при цьому мінімальну кількість однакових рухів. Саме завдяки такій спеціалі­зації продуктивність праці за рік збільшилася на 40–60%. Одноманітність функцій, які виконували робітники, Форда не бентежила.

Він зазначав: "Одноманітна робота, постійне повторення одного і того самого одним і тим самим способом, є для декого чимось відразливим. Для мене думка про це дуже неприємна, як для інших, оскільки для більшості людей необхідність мислити є покаранням. Ідеальною вони вважають роботу, яка не вимагає творчого мислення".

Соціальна політика

1914 р. зарплату робітникам було підвищено до 5 дол. на день, тобто вона стала у 2 рази вищою за середню у галузі. Робочий день було скорочено з 9 до 8 годин, а заводи почали працювати ціло-добово – у три зміни. Зарплата – 5 дол. складалася з двох частин: платня за робочий день і відсоток річного прибутку підприємства (приблизно обчислювався наперед). Таким чином, Генрі хотів зацікавити робітників у збільшенні доходів компанії, підвищити їх купівельну спроможність (у тому числі для придбання автомобілів), створити міцний фундамент для своєї компанії. "Підприємство, яке погано платить, завжди нестійке".

Форд вважав себе главою гігантської імперії. Так було і насправді. Він сам встановлював правила у своїй автомобільній державі, аж до втручання в особисте життя своїх підлеглих. Було створено відділення спеціального забезпечення, що включало майже 50 інспекторів, які визначали кандидатів на отримання премії. Останні повинні були відповідати певним вимогам: це могли бути одружені люди, які живуть зі своїми сім’ями і утримують їх; молоді люди до 18 років, які мають родичів; і неодружені, які ведуть здоровий спосіб життя. Премії не виплачувалися робітникам, які надавали свій будинок в оренду. Бо вони "вважали свій будинок певним засобом, з якого можна одержувати дохід, а не місцем для проживання". Відповідно до цього плану 60% співробітників "Форд мотор компані" було премійовано. Через місяць їх було вже 78%, через рік – 87%, через півтора – 99%.

Під час прийому на роботу ніхто не цікавився минулим кандидата. Це міг бути колишній в’язень. Або іноземець, майже не володіючий англійською (але у такому разі його примушували відвідувати школу і навчатися мові, а за відмову могли звільнити). Форд особливо відзначав винахідливість поляків. Хоча він не схвалював спроб внести зміни у "Модель Т", будь-яка технологічна знахідка, що полегшує або здешевлює виробництво, радувала Генрі. У таких самих умовах, в яких працювали інші, могли трудитися і люди з фізичними недоліками. Форд зневажав всіляку добродійність, вважаючи, що вона тільки примушує людей почуватись ще більш знедоленими і провокує ненависть до продавця. "Сліпий або каліка, якщо його поставити на відповідне місце, може зробити абсолютно те саме і отримати ту саму платню, що і цілком здорова людина. Ми не робимо для калік винятку, але ми показали, що вони можуть заробляти нарівні з іншими".

Принципово не брали в компанію заміжніх жінок, чоловіки яких мали роботу.

Для робітників будували лікарні та школи.