Митне регулювання

2002 року до зовнішньоторговельної діяльності було залучено 19% підприємств, що брали участь в опитуванні. З підприємств, що висловили своє ставлення до митних процедур, 38% вважали їх перешкодою для бізнесу.

Частка підприємств, що займалися зовнішньоторговельною діяльністю, істотно відрізнялася залежно від розмірів підприємств. Імпортом або експортом товарів займалося більше половини великих підприємств, що брали участь в опитуванні. Для середніх підприємств цей показник становив приблизно 20%. Серед малих підприємств менше 10% були залучені до зовнішньоторговельної діяльності.

Сорок три відсотки підприємств-імпортерів і половина підприємств-експортерів вважали одержання вичерпної і достовірної інформації про митні процедури нелегкою справою.

Результати опитування показують, що підприємства, які не можуть отримати повної інформації щодо митних процедур, вважають їх складними та більше схиляються до здійснення неофіційних платежів.

Одна четверта частина підприємств, які здійснювали експортні чи імпортні операції, зазначила, що під час проходження відповідних процедур посадовці вимагали від них неофіційних платежів.

У середньому майже у 12% випадків встановлено порушення визна­ченої нормативними актами тривалості проходження експорт­них чи імпортних процедур. Найбільш поширеним порушенням строків є затримка з відшкодуванням ПДВ, про що зазначили понад чверть підприємств-експортерів.

Дозволи та погодження

Упродовж 2002 року дозволи одержали 57% опитаних під­приємств. Результати опитування показують, що протягом останніх трьох років частка підприємств, які одержували дозволи, змен­шувалася.

Респонденти, які отримували дозволи, повідомили, що за період 2000–2002 років процедура одержання дозволів для підприємницької діяльності істотно ускладнилася. 2002 року найскладніше було одержувати дозволи на відведення земельної ділянки, будівництво та переобладнання приміщень. Більше половини респондентів, які одержували зазначені дозволи 2002 року повідомили, що цей процес для них є важким чи дуже важким.

Оцінка респондентами процесу одержання дозволів у різних обласних центрах України помітно відрізняється. Ці розбіжності пов’язані з недостатньою чіткістю чинної нормативної бази, в якій не визначено чіткої процедури одержання дозволів або вимог, які слід задовольнити для одержання дозволів та практичного застосування цих норм на місцях. Окрім того, чинним законодавством не передбачена вартість отримання переважної більшості дозволів та погоджень.

Головні перешкоди, з якими зіткнулися підприємства при одер­жанні дозволів, були пов’язані з забюрократизованістю процесу їх отримання: велика кількість необхідних документів та значні затрати часу на одержання необхідних дозволів і погоджень.

Вимога неофіційних платежів найчастіше спостерігалась у підприємств, які одержували дозволи на переобладнання приміщень і на початок роботи від органів державного пожежного нагляду – про це зазначили, відповідно, 27% та 19% респондентів.

Частка підприємств, які подали заяви на одержання дозволів 2002 року та навесні 2003 року, але не одержали їх на момент проведення опитування, становила 12%. Найбільш типовими пояснен­нями причин зволікання з отриманням дозволів чи погоджень, про які зазначали респонденти, були такі:

– подані документи ще розглядаються;

– період розгляду заяви був надто тривалим;

– заяву відхиляли без пояснень.