Реєстрація

Підприємства, що брали участь у дослідженні, вважають державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності наймен­шою регуляторною перешкодою для розвитку підприємництва в Україні.

На думку підприємців, реєстрація власного бізнесу і досі залишається доволі витратною процедурою. Середня вартість повного процесу реєстрації підприємства в Україні становить приблизно 788 гривень (148 дол. США) у випадку здійснення реєстрації самостійно.

У середньому на здійснення всіх реєстраційних процедур витрачається 46 днів, тобто офіційно встановлені терміни не завжди витримуються.

Серед респондентів, які зареєстрували свої підприємства 2002 року, 19% заявили, що у процесі реєстрації вони здійснювали неофіційні платежі.

"Єдині офіси" істотно зменшують кількість проблем, що вини­кають у процесі реєстрації в Україні. Як показали результати роботи "єдиного офісу" в Івано-Франківську, 2002 року як витрати на реєстрацію, так і тривалість самої процедури були вдвічі меншими за середній показник по Україні. При цьому, респонденти повідомили про повну відсутність неофіційних платежів і наявність достатнього доступу до інформації про процедуру реєстрації.

З липня 2004 року набрав чинності Закон України "Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприєм­ців". Закон є істотним кроком у напряму спрощення процедури реєстрації, у ньому наведено повний перелік документів, які слід подавати підприємцям для реєстрації компанії та зроблено інші позитивні нововведення. Згідно із законом спрощенню підлягають чимало "післяреєстраційних" процедур для підприємств, що здійснюють реєстрацію.

Питання для обговорення

1. Як змінюється підприємницький клімат в Україні за оцінками опитаних респондентів? Чи згодні ви з їх оцінками ? Які основні при­чини зміни підприємницького клімату в Україні за останній час?

2. На основі дослідження МФК зробіть висновок про ступінь задово­леності підприємницьким середовищем на місцях серед пред­ставників малого та середнього бізнесу .

3. Однією з найважливіших проблем розвитку підприємництва вважається обмеженість зовнішніх джерел фінансування бізнесу. На прикладі дослідження покажіть, як ця проблема вирішується в Україні. Запропонуйте перспективні напрями розв’язання проб­леми фінансування.

4. Наступна проблема, що стримує розвиток бізнесу в Україні, на думку респондентів – проблема оподаткування. Розкрийте її суть, причини виникнення та спробуйте сформувати основні завдання для її успішного розв’язання. Чи правильне твердження, що рівень оподаткування бізнесу в Україні є найвищим у світі, а умови оподаткування – найгірші? Чи не породжує таке становище моти­ва­цію до "податкової оптимізації", яка стала в Україні навіть окремим видом бізнесу?

5. На основі викладеного вище матеріалу охарактеризуйте існуючий стан справ у сфері "перевірки підприємницької діяльності". Які наслідки мають ці перевірки на підприємницьку активність? Наве­діть додаткові приклади для підтвердження висновку про над­мірність перевірок підприємств з боку представників державних органів.

6. Чому сучасне митне регулювання значна частина підприємців вважає перешкодою розвитку бізнесу? Назвіть причини виник­нення проблеми та ставлення підприємців до неї. Підтвердіть прикладами з практики актуальність та гостроту цієї проблеми.

7. Базуючись на матеріалі дослідження та інформації із ЗМІ, оцініть проблему взаємовідносин підприємництва та дозвільної системи. Які головні аспекти цієї проблеми і як, на Вашу думку, її можна було б вирішити?

8. Охарактеризуйте позитивні зрушення у побудові системи ліцензування підприємницької діяльності. Які аспекти цієї проблеми ще не вирішені?

9. Охарактеризуйте стан та проблеми сертифікаційних процесів. Чому сертифікація є необхідною та в яких сферах?

10. Які зміни у процесі реєстрації створюваного підприємства відбулися за останні роки ? Як це впливає на прийняття рішення щодо приватного підприємництва?

11. Підтвердіть або спростуйте (певними цифрами та фактами) побоювання Олександра щодо бюрократичних перепон успішного розвитку власного бізнесу.

Ситуаційна вправа № 5

Роздумуючи над проблемами та перспективами створення власного бізнесу, Олександр згадав зустріч зі своїм колишнім коман­диром – Володимиром Шумилкіним – теж колишнім військовим. Тепер Володимир – людина відома, публічна.

Вололодимир Шумилкін прославився у Харкові ще в ту пору, коли очолював виконком Дзержинського району. Саме ця територія стала тоді основним "інкубатором" для різноманітних бізнесів. Причина проста: тут установили найнижчу в місті вартість реєстрації підприємців. Сьогодні Пан Шумилкін – мер Харкова. Думки різних підприємців про плоди його діяльності на посаді градоначальника були діаметрально протилежними.

Згадав Олександр , як захоплено Володимир розповідав про підходи міської влади до формування підприємницького середовища, про те, які кроки вже зроблено і яких варто очікувати найближчим часом. Підтримуючи його бажання стати підприємцем, ще й газету "Бізнес" подарував, у якій опубліковано його інтерв’ю.

Інтерв’ю В. Шумилкіна кореспонденту газети "Бізнес"

 Д. Поддубный. Нельзя одновременно и определять

правила для бизнеса, и заниматься бизнесом: всегда есть искушение" /Бизнес № 8 от 23.02.2004

Бібліографічна довідка

• Народився: 12 травня 1959 р. у с. Малі Ічалки Мордовської АРСР.

• Освіта: Харківське вище військове командне училище (ХВВКУ) ім. Крилова (1981 р.), Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого (1997 р.), Українська академія державного управління при Президенті України (1999 р.). Кандидат технічних наук. Член-кореспондент Академії прикладної радіоелектроніки. Має понад 100 наукових праць і 15 винаходів.

• Кар’єра: 1981–1990 р. – служив на офіцерських посадах у ХВВКУ; військове звання – полковник запасу; 1990–2000 р. – голова Дзержинського районної ради у м. Харкові; із січня 1991 р. цю посаду поєднував із посадою голови Дзержинського райви­конкому; 2000–2002 р. – заступник голови Харківської обл­держадміністрації; у березні 2002 р. обраний Харківським міським головою. Віце-президент Асоціації міст і громад України. Віце-президент Міжнародної асоціації "Споріднені міста". Співголова харківської Інвестиційної ради.

Стенограма інтерв’ю з Володимиром Шумилкіним кореспондента газети "Бізнес"

– Як ви оцінюєте підприємницьке середовище у місті? – Воно розвивається, але розвивається повільно. Формально начебто усе в порядку. Скажімо, у нас на 10 тисяч осіб налічується 90 малих підприємств – майже вдвічі більше, ніж у середньому по країні. Але ми хочемо принципово інших показників. – Ви керуєтесь якимсь особливим, відмінним від загальноприйнятих критерієм оцінки розвитку підприємництва? – Я б виділив кілька критеріїв. Перший – інтенсивність появи тих, хто приймає рішення зайнятися підприєм­ницькою діяльністю. Другий критерій пов’язаний з частотою роз­чарування у бізнесі: скільки новачків-підприємців припиняють власну справу, усвідомивши, що неправильно оцінили ситуацію і не можуть працювати в існуючих умовах. І третій критерій відображає внут­рішню динаміку розвитку тих, хто залишився у бізнесі. Тут для нас головне – зростання оборотів їхнього бізнесу, що ми опосеред­ковано відчуваємо через надходження до бюджету. От ці досить прості фактори ми і враховуємо при оцінці розвитку малого і середнього бізнесу. Динаміка за перерахованими показниками непогана, але, на наш погляд, недостатня. – І що ви маєте намір робити, щоб її змінити? – Я упевнений, що для досягнення мети потрібно всіляко зменшу­вати тиск на бізнес. Протягом багатьох років місто розви­валося, по суті, за рахунок приватних інвестицій – бюджет, у кращому випадку, підтримував інфраструктуру, але не розвивав її. Ви ж знаєте, що місто в останні роки майже нічого не будувало. У цьому зв’язку наше завдання – створити умови для появи критичної маси підпри­ємств, завдяки яким позитивні зміни стануть помітні кожному горо­дянину. Ми говоримо: "Бізнес, інвестуючи у розвиток свого про­жи­вання, інвестує розвиток міста". Побудували нові банки, магазини, офіси, провели роботи з благоустрою прилеглої території, дали заробітну плату не менше 700 грн – одержали осередок благополуччя. Коли кількість таких осередків перевищить визначену оцінку, місцевий бюджет стане істотним фактором розвитку економіки міста. – Зниження тиску на бізнес – ваш девіз? – Так, я з цим прийшов ще 1990 року на посаду голови районної ради. Я живу і працюю з цією ідеєю, і практика поки підтверджує її правоту. – Що зараз сприяє і що перешкоджає інвестуванню капіталу в Харків? – Інвестування чи неінвестування капіталу завжди визначається тільки одним – агресивне чи сприятливе бізнес-середовище. А інвестиційний клімат складається, у першу чергу, із законів, прийнятих парламентом, постанов Уряду й указів Президента. Якщо закони занадто часто змінюються, то середовище для капіталу несприятливе. От приклад із нашої практики, пов’язаний зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, що діє на території Харкова. Дотепер нормально працю­вали з інвесторами, а з цього року все "забуксувало". Чому? Раніш наша Інвестиційна рада могла прийняти рішення про затвердження нового проекту, виходячи з результатів місцевих експертиз. Тепер ми повинні по кожному проекту одержувати узгодження у Міністерстві економіки і ще в декількох відомствах. Уявіть ситуацію: заявка надходить у Мінекономіки, проходить два з половиною місяці, а відповіді немає. І ми втрачаємо право приймати рішення за цією заявкою, тому що перевищено встановлений термін із моменту подання документа. Таких правил і обмежень дуже багато. Доходить до того, що мій заступник тижнями перебуває у Києві, а проблеми інвесторів допомагають вирішувати посли іноземних держав. – Міська влада сама може щось зробити для розвитку малого і середнього бізнесу?

– Може. І робить. По-перше, лобіюємо інтереси малого і середнього бізнесу в центральних органах влади. Узяти ту саму проблему оформлення землевідведення під малі архітектурні форми. Це було безглузде рішення. Ми завжди активно висловлюємо свою позицію з цього приводу, просимо внести зміни в закони. В усьому, у чому бачимо розумну основу, йдемо назустріч підприємцям. Другий напрям – спрощення процедур, віднесених до компетенції міської ради. Повільно йде цей процес, але крок за кроком ми приймаємо потрібні рішення. Глобальне завдання – зробити всі дії місцевої влади прозорими для інвесторів, щоб питання зважувалися не по закутках, а зовсім відкрито. Людина повинна прийти й одержати якісне обслуговування, тому що у сплачених нею податках уже є надана нами послуга. Ми повинні відійти від філософії, що міська рада є центром керування і командування. У нас тут – сервісний центр, який повинний бути конкурентоспроможним стосовно якості послуг. – Філософія зрозуміла. А які конкретні рішення на підтримку бізнесу приймалися останнім часом? – Найперший наш крок, експериментальний, – зниження торік ставки єдиного податку на 10% при одночасному розширенні переліку видів діяльності, що підпадають під цей податок. Таким чином ми як би сказали: хлопці, йдіть у підприємці. По-перше, ми робимо вам економічно вигідну пропозицію – ви менше податків платите. По-друге, ви можете легалізувати свою діяльність і зовсім законно платити працівникам високу зарплату. – На доходи бюджету такий крок вплинув? – Ще й як! На 30% збільшилися надходження від "єдиноналожників". Тобто наш заклик був почутий. І я потім зустрічався з десятками підприємців, що відкрито стали платити співробітникам по 800–1000 грн. – І далі будете знижувати ставки? Один раз вийшло... – Я прихильник поетапного зниження податків, але зараз однозначно відповісти на ваше запитання не можу. Треба думати, зважити. Однак на одній проблемі "зациклюватися" не варто. Ми у постійному пошуку: що б такого цікавого ще придумати? Наприклад, збільшили терміни надання приміщень в оренду з правом наступного викупу з одного до п’яти років. Це застава стабільності для бізнесу. Зовсім недавно відмовилися від відрахувань підприємців на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста. Адже раніш при будь-яких будівельних, ремонтних чи реставраційних роботах 25% їхньої кошторисної вартості підприємці повинні були перераховувати на користь міста. – Так, цього року будівельні роботи у місті не припиняються навіть узимку. А навесні почнуть надходити гроші з держбюджету на підготовку ювілею Харкова. Чекаєте будівельного буму? – Інвестиції у будівництво дійсно пішли, але передумов для буму поки не бачу. Святкування ювілею не зможе зробити радикального впливу на галузь. З держбюджету нам виділили на усе 130 млн грн – для Харкова це копійки. До того ж левова частка грошей піде на метро (до ювілею міста планується відкрити дві станції. – Ред.), майже 25 млн грн – на дороги, 8 млн грн – на освітлення вулиць. Реальне будівництво у місті сьогодні інвестується самими харків’янами, а виходить, цілком зале­жить від рівня їхніх доходів. Тому фактором розвитку галузі, скоріше, може стати реформування прибуткового податку. Подивимося, якою буде реакція на його зниження, чи підвищаться реально доходи людей. Якщо законодавці не зупиняться на досягнутому і скоротять нарахування на фонд заробітної плати, можна буде розраховувати на набагато більший ефект. – Чи має місцеве самоврядування якісь важелі для допомоги великому бізнесу? – Тут у нас не так багато можливостей. Ми забираємо на баланс міста об’єкти соціального, побутового і культурного призначення і таким чином розвантажуємо підприємства від невластивих бізнесу витрат. Навіть якщо такі об’єкти збиткові для нас. Крім того, для великих заводів проблема – плата за землю. Усі прагнуть одержати пільгу, приходять до нас. Запропонували заводам експеримент: ми вам даємо пільгу на мільйон і просимо замість цього збільшити фонд оплати праці на підприємстві так, щоб бюджет одержав повну компенсацію на суму пільги. Тобто ми підприємство як би кредитуємо, але і постійно контролюємо, щоб гроші потім до нас повернулися. Торік ми два таких договори з авіаційним і канатним заводами успішно реалізували. – Які кроки з лібералізації підприємницького клімату ви готуєте найближчим часом? – Зовсім незабаром плануємо відкриття єдиної реєстраційної палати. Уже майже усе готово. Продовжуємо працювати над спрощенням усіляких дозвільних процедур. – А як ви одержуєте інформацію про перешкоди, з якими доводиться стикатися бізнесменам під час оформлення документів? – Є в нас такий канал – люди, що переглядають ситуацію з боку. Я одержую від них раз на тиждень огляди. Не хочу бути цілком залежним від оцінок апарату. Адже апарат у таких випадках оцінює сам себе. Беручи до уваги думку спостерігачів, коригую свої відносини з підлеглими і приймаю рішення. – Ви обіцяли, що будь-яка людина, що подала документи в мерію, зможе простежити за їхнім рухом на всіх етапах за допомогою інтернет-сайта міської ради. – Так і буде, але це завдання не одного дня. На нашому сайті (www.city.kharkov.ua ) уже викладено і рішення виконкому, і рішення сесій, і навіть проекти деяких документів. Ціль – абсолютна прозорість роботи чиновників, щоб за кожною заявкою у будь-який момент можна було простежити. Обов’язково до цього прийдемо і зробимо прозорими всі механізми доступу до ресурсів муніципальної громади — не тільки до загальної інформації, але і до зведень про ринок землі, нерухомості і т. ін. – Ви якось сказали, що хочете почати у 2004 році активний продаж землі. – Ми починаємо максимально стимулювати викуп землі під будівлями. У тому числі і за допомогою нової політики формування орендної плати. Хочемо, щоб бізнес побачив: землю вигідніше купувати, ніж орендувати. – І міськрада підвищила орендну плату на поточний рік. Не стане це стримуючим фактором для бізнесу? – 2004 року орендна плата підвищиться у середньому на 15%. І ми вважаємо, що вправі діяти у такий спосіб. Внутрішній продукт підприємств і їхній прибуток зростають, тобто, віддача від землі зростає. Люди, устаткування, земля дають власнику більший дохід. Але цей прибуток повинні розділити всі учасники процесу. І ми вважаємо правильним невеликий шматочок прибутку "відрахувати" у міський бюджет. Але "відрахувати" ми повинні небагато, щоб у підприємств залишався ресурс для подальшого зростання. – І бізнес, усе підрахувавши, відразу розпочне викуповувати землю? – Нам, звичайно, хотілося б побільше землі продати, але ми вважаємо, що на неї ще не склалася справжня ціна. Тому говорити про плани масового продажу поки рано. Вартість землі обов’язково буде зростати. – А якою буде цінова політика під час її продажу? – Хотілося б, щоб ціну диктував виключно ринок. Але земельного ринку немає. Тому немає ніяких підстав говорити про формування цінової політики. В оцінці ми користуємося методикою Кабінету Міністрів – однією на всю країну. Ринково вона не випро­бувана і є, на мій погляд, трохи "нереальною". За цією методикою вся земля у Харкові оцінюється у 80–90 млрд грн. Але ми не вважаємо таку оцінку правильною. Тому єдиний шлях – більш активно продавати землю і таким чином формувати ринок. – Ви створюєте муніципальні підприємства. Вони конкурують із приватним бізнесом. Це гарна ідея? – Ми, між іншим, створюємо муніципальні підприємства у збитковій поки сфері – обслуговування житла, реформуємо ЖЕУ. Існує вічне запитання: повинна влада займатися управлінням підприємствами чи ні? Я завжди вважав і зараз вважаю: ні, не повинна. І усе-таки варто визнати: є послуги, які держава готова надавати за цінами, нижчими собівартості. Ми йдемо на те, щоб не підвищувати тарифи, тому що бачимо – люди не витримають навантаження. І яким би висококваліфікованим не був менеджмент на таких підприємствах, вони все одно будуть збитковими, а отже, нецікавими для інвестора. А ми беремося за цю сферу, тому що потрібно ж комусь цим займатися. Так що особливої конкуренції тут не передбачається. Однак іноді у мене виникають різні спокуси. Наприклад, торік ми на 38 млн грн дотували трамвайно-тролейбусне управління (ХТТУ). Хоча є деякі автоперевізники, які працюють із прибутком. І часом виникає думка: а чому б ХТТУ не купити автобуси і хоча б частину своїх витрат від одних перевезень покривати прибутком від інших. Іноді з’являються подібні думки. Але, чесно кажучи, це стратегічно неправильний шлях. Не можна одночасно і визначати правила для бізнесу, і займатися бізнесом: завжди є спокуса створити собі кращі умови і зруйнувати конкурентне середовище.

Статистична довідка

Таблиця 1