Ситуаційна вправа № 1

Олександр за походженням із сім’ї військового. Здобув військову освіту і, як відмінник, маючи право вибору, поїхав служити за кордон. Потім викладав у військовому інституті, закінчив ад’юнктуру, захистив дисертацію, став доцентом кафедри технічних дисциплін. Доля нібито посміхалась йому, але ж... Скорочення збройних сил, відмова їхати до Росії викладати у військовому закладі, звільнення у запас. Йому 35 років. Але він безробітний І хоч певні заощадження все таки є (недаремно служив за кордоном), сподівання на краще майбутнє не оптимістичні. Життя треба починати спочатку.

Зустрів колишнього колегу Сергія – військового історика, який хвалиться своєю теперішньою справою – хлібопекарню відкрив, і вже не одну – справа процвітає. Випікає якісний хліб у "Фуршетах" і, скільки "Фуршетів" – стільки пекарень. За рахунок першої відкрив ще одну, потім взяв кредит і відкрив ще дві.

Успішний бізнес – варіант № 1 Пункти швидкого випікання хліба

О. Швагуляк-Шостак Швидкі гроші/ Галицькі контракти № 9

від 01.03.2004

Пункти швидкого випікання мають великий потенціал: їх, як спаринговий бізнес, доволі успішно можна "прив’язати" до їдалень, готелів, ресторанів, кафе, барів, базарів та інших торговель­них мереж або ж розвивати автономно. Конкуренції поки що немає.

Бізнес на швидкому випіканні сьогодні найкраще розвинений у столиці України – 20 пунктів швидкого випікання пере­важно в центрі. Швидка гаряча закуска на ходу лише починає набувати популярності у регіонах, де на неї існує великий "апетит". Зокрема, у Львові кілька місяців тому відкрито крамничку, в якій у присутності споживачів випікають завиванці та булочки. За кілька тижнів з’являться ще два об’єкти на околицях: у продуктовому магазині та у кав’ярні. Наприкінці нинішнього року у Львові заплано­вано відкрити 10 точок швидкого випікання.

Співіснувати пунктам швидкого випікання з уже "розкру­ченими" торговельними пунктами або мережами харчування дають змогу їхні скромні запити. Для облаштування нового об’єкта вистачає невеликої площі "хрущовської" кухні – шість квадратних метрів. На цьому майданчику можна розташувати весь технологічний ланцюжок: паро-конвекційну електричну піч потужністю 3,6 кВт, настільну вітрину з підігрівом для готових завиванців та булочок, морозильну камеру-скриню для зберігання заморожених напівфабри­катів, мийку та одного продавця, який буде працювати у цьому невеличкому вироб­ничо-торговельному комплексі.

Щоб відокремити пункт випікання від загальної торговельної зали, його зазвичай "запаковують" у спеці­ально сконст­руйований прозорий павільйон. "Ефективність ро­боти уніфікованих об’єктів значною мірою залежатиме від їхньої позиції навіть під дахом одного магазину, – ділиться секретами бізнесу Марія Вороніна, директор ТОВ "Антарес", яке в березні відкриває на своїх площах (100 м²) відділ швидкого випікання. – Наприклад, у серед­нього формату магазині пункт ви­пікання працюватиме ефективні­ше у великій вітрині-тамбурі. Таке розташування привертатиме увагу покупців уже знадвору. Крім того, снекові пункти будуть додатковим спонуканням, аби споживач зайшов до магазину та зробив ще хоча одну супутню покупку".

Власне, максимальний "контакт" із покупцем – один із головних акцентів у концепції організації цього бізнесу, вважає Олександр Костюк, менеджер торгової марки "Галкорн". Зокрема, у Німеччині, звідки, до речі, запозичено ідею та закуплено обладнання для швидкого випікання, вітрини "виходять" на тротуар, ніби назустріч покупцю. Один із баварців – власників такого ж типу магазин­чику пояснив, що це маркетинговий хід, який враховує два чинни­ки: людську природу "їсти" очима та спокусливий вигляд і аромат духмяної гарячої випічки. Мовляв, не зупинитися біля цієї вітрини буде доволі важко.

Технологічний процес у точках зі швидкого випікання виглядає приблизно так. Починається все, власне, з отримання замороженого напівфабрикату, розфасованого в коробки по 25–30 штук. У Львові, наприклад, на замовлення його виготовляє й доставляє підприємство "Галкорн". На місці продажу заморожені снеки, завиванці, міні-піци, булочки завантажують у звичайну мо­розильну камеру. Там вони можуть зберігатися до місяця при температурі 18С. Залежно від "гарячого" попиту напівфабрикат із листкового тіста закладають у конвекційну електричну піч, яка має функції парозволоження, автоматичного контролю, утримання стабільного температурного режиму тощо.

За 10 хвилин у пічці, – розповідає продавець крамнички, – можна виготовити 35 снеків і міні-піц, за 20 хвилин – 36 завиван­ців, за 5–7 хвилин – 45 булочок до сніданку. Ритм випікання можна програмувати ще до вмикання пе­чі, коли замовляється напівфабри­кат: заморожені завиванці, снеки потребують довшої термічної об­робки, тоді як недопечені заморо­жені булочки "дозрівають" у 2–4 рази швидше". Як зауважують фа­хівці, традиційні мікрохвильові печі для цього непридатні.

Простота процесу випікання не вимагає особливої підготовки персоналу. Продавець, пройшов­ши кількаденне практичне на­вчання, впорається з пекарсько-торговельною роботою, яку побу­довано за принципом серійного виробництва.

Спершу, за попередніми розра­хунками, одна крамничка зможе продавати орієнтовно 100–200 виробів на день. У разі поповнення асортиментного ряду кожною новою групою това­рів покупець має до неї звикнути. Пізніше обсяги продажу, ймовірно, зростуть до 600–1000 штук. Досягти німецьких результатів – реалізації в одному кіоску 4 тисяч штук завиванців і снеків на день – мабуть, нереально, оскільки доходи українського покупця, а отже і його апетити, значно менші за німецькі.

Щодо окупності бізнесу. Мінімальна сума, потрібна для старту в швидкому бізнесі, – 25 тис. грн, максимальна – трохи більше 40 тис грн. Якщо напівфабрикат коштуватиме 1,10–1,20 грн, а готовий виріб – 1,45 – 1,65 грн, то при українських темпах торгівлі пункт швидкого випікання, за різними оцінками, окупиться за один –три роки. Утім "Контрактам" відомі кілька столичних магазинчиків такого масштабу, які "відбили" початкові вкладення за 4–6 місяців. За західними маркетинговими дослідженнями найбільшу віддачу такі торгові точки дають у місцях масового відпочинку, на пішо­хідних маршрутах, ринках, поблизу супермаркетів.

Щоб отримати завершену технологічну модель підприємства зі швидкого випікання, найпростіше скористатися франчайзером. Тоді дебютанту франчайзер надасть кіоск під "ключ", технологічно-консультаційну допомогу і, можливо , частину обладнання в кредит.

Бухгалтерія нової справи найкраще вписується у спрощену систему оподаткування: торгово-виробничу точку оформляють на приватного підприємця – фізичну особу, яка працює на єдиному по­датку.

Найбільша проблема, як вважа­ють підприємці-початківці, – це оформлення автономного місця під "апетитний" павільйончик. Сьогодні, наприклад, у Львові важко взяти в оренду навіть 5 м² землі. Для отримання дозволу на неї потрібно подолати довгий бюро­кратичний ланцюг, який закінчується позитивним чи негативним рішенням сесії міськради.

Крім того, звиклих до заґратованих кіосків підприємців, непокоїть питання безпеки відкритих торго­вих точок. На думку спеціалістів, питання з охороною можна вирі­шити таким чином: установити сигналізацію, змонтувати зовнішні жалюзі, найняти охоронця або запровадити цілодобовий графік роботи. Щоправда, останнє матиме економічний сенс за умови розташування кіоску в людному місці.

Ще одне проблемне питання – санітарне водозабезпечення. У стаціонарних закладах торгівлі, де є водогони, таких проблем не буде. В інших випадках питання вирішують за рахунок встанов­лення спеціальних автономних мийок.

"Власна хлібопекарня – це добре". – розмірковує Олександр. – Але все таки це більш жіноча справа. Мені ж до вподоби щось чоловіче. Наприклад, будівництво. Я все таки у будівельних військах служив. Ось тільки на щó у будівництві можна зробити ставку? "Шабашні" будівельні бригади набридли, великих замовлень тут не дочекатись. Потрібне щось цікавіше, перспективніше.