Фото 14. Фото 15.

Євге́н Макси́мович Хав'є́р Сола́на

Примаков

Є. Примако́в (нар. 29 жовтня 1929, Київ) – радянський і росій­ський державний діяч.

Х. Солана (ісп. Francisco Javier Solana Madariaga; нар. 14 липня 1942, Мадрид) – іспанський політичний діяч, 9-й генеральний секре­тар НАТО (1995-1999), генеральний секретар Ради Євросоюзу з 1999 року.

Згода Росії на розширення НАТО отримана в обмін на створення Спільної Постійної Ради Росія-НАТО (головний акт підписаний 27 травня 1997 р. в Парижі). Завдяки цьому Росія може вигідно та пози­тивно асоціюватись з усіма рішеннями по безпеці в Європі, відбулось й створення Ради Євроатлантичної співпраці – дорадчого органу співпраці в області роззброєння і безпеки (він прийшов на зміну Раді Євроатлантичної співпраці). В липні 1997 р. на Мадрідський самміт НАТО запрошені Польща, Угорщина і Чехія, а Румунія і Словенія названі в якості майбутніх можливих кандидатів на вступ. Оновлення Альянсу, за яке проголосувала Атлантична рада в Берліні (3-4 червня 1996 р.), передбачає покращення пристосованості НАТО до нових місій, необхідність в яких виникла після закінчення «холодної війни», і волю європейців грати самостійну роль всередині союзу внаслідок «Європейської оборонної самоідентифікації». Угода торкається мож­ливості проведення європейцями операцій з залученням коштів НАТО без участі американців в міжнародних збройних силах. Але Вашинг­тон нав’язав свої уявлення про європеїзацію регіонального команду­вання. На атлантичному самміті в липні 1997 р. Франція висловила обурення, зокрема, що умови її повернення в інтегровану військову організацію не були виконані. У зв’язку з розширенням в грудні 1997 р. схвалена реструктуризація регіональних командувань, і з березня 1999 р. в Атлантичний союз входить вже не 16, а 19 членів за рахунок приєднання Польщі, Угорщини і Чехії. При визначенні нової страте­гічної концепції на п’ятдесятиріччя Альянсу (квітень 1999 р.) думки членів розділились, так як вони не змогли прийти до згоди з приводу природи розширення (за межі зони) місій НАТО: з приводу необхід­ності видачі ясного мандату ООН для початку військової операції. Війна в Косово демонструє пануюче становище НАТО, який є клю­чем до безпеки в Європі.

Генеральні секретарі НАТО (1952-1999, 2009 рр.).

Лорд Ісмей	Об’єднане Королівство	1952-1957 рр.
Поль Анрі Спаак	Бельгія	1957-1961 рр.
Дірк Стіккер	Нідерланди	1961-1964 рр.
Манліо Бросіо	Італія	1964-1971 рр.
Жозеф Лунс	Нідерланди	1971-1984 рр.
Лорд Каррінгтон	Об’єднане Королівство	1984-1988 рр.
Манфред Вернер	Німеччина	1988-1994 рр.
Віллі Клас	Бельгія	1994-1995 рр.
Хавер Салана	Іспанія	1995-1999 рр.
Джордж Робертсон (Дивись фото 16).	Об’єднане Королівство	З 1999 р.
Андерс Фог Расмуссен (Дивись фото 17).	Данія	З березня 2009 р.