107. Новий етап західноєвропейської інтеграції в другій половині 1980-х років

На середину 80-х років країни-члени ЄЕС прийшли до висновку, що ЄЕС як суто економічна структура вже себе вичерпала і готова поширити свою сферу впливу на всі сфери буття людини (окрім війсь­кової). У 1986 році в еволюції ЄЕС відбулася дуже важлива подія, яка заклала підвалини того, що на сьогодні називається Євро­пейським Союзом: 17 лютого 1986 року підписується Єдиний євро­пейський акт. Він став першим кроком на шляху до економічного союзу. В ньому мова йшла про уніфікацію більш ніж 300 норм внут­рішнього законо­давства. Крім того, цей договір привніс такі новов­ведення:

1. формалізував Європейське політичне співробітництво, Євро­пейську валютну систему та Європейську раду;

2. до компетенції ЄС було додано 6 нових галузей: єдиний ринок, валютне співробітництво, соціальна політика, зв’язки, нау­ково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, стандарти захисту навколишнього середовища;

3. розширено повноваження Європейського парламенту: Євро­пейська рада тепер могла подолати вето Європарламенту в питання єдиного ринку лише одностайно;

4. в Європейській раді було введено принцип голосування прос­тою більшістю, скасовано принцип національного вето в більшості питань стосовно єдиного ринку;

5. країни-члени погодились приймати спільні принципи та стан­дарти в різних аспектах, від податків до найму на роботу, від здоров’я до захисту середовища;

6. було створено Суд першої інстанції для розгляду справ фізич­них осіб, організацій та корпорацій.

Було також встановлено термін до 1 січня 1993 року для ство­рення “єдиної Європи”. У 1986 році також починаються переговори про підписання нового документу, який би інституціоналізував повне об’єднання Європи (ця ідея знайшла втілення у Маастрихтському договорі).

108. Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс

У 1986 році в еволюції ЄС відбувається дуже важлива подія, яка заклала підвалини того, що на сьогодні називається Європейським Союзом: 17 лютого 1986 року підписується Єдиний європейський акт. На середину 80-х років країни-члени ЄЕС прийшли до висновку, що ЄЕС як суто економічна структура вже себе вичерпала і готова поширити свою сферу впливу на всі сфери буття людини (окрім військової). Першим кроком мала стати уніфікація законодавства західноєвропейських країн (що і було зроблено підписанням Єдиного європейського акту). В ньому мова йшла про уніфікацію більш ніж 300 норм внутрішнього законодавства. Було також встановлено тер­мін до 1 січня 1993 року для створення “єдиної Європи”.

У 1986 році також починаються переговори про підписання нового документу, який би інституціоналізував повне об’єднання Європи. 7 лютого 1992 року було підписано Договір про Європей­ський Союз у м. Маастрихт (Голландія). В ньому було закладено концепцію трьох опор ЄС:

1. інституціональна: 4 наднаціональних органи управління єдиної Європи: Європейська комісія, Європейська Рада, Європарла­мент та Європейський суд;

2. єдина зовнішня політика та політика безпеки;

3. єдина політика в галузі внутрішніх справ.

З 1 листопада 1993 року Маастрихтський договір набув чинності і замість ЄЕС було утворено Європейський союз. Через два роки після цієї події (1 січня 1995 року), до ЄС приєднуються 3 країни: Австрія, Фінляндія та Швеція. Велися переговори про вступ до ЄС з Норвегією, однак на референдумі більшість населення Норвегії про­голосувала проти. Називають 2 причини цього:

1. традиційно у скандинавських каїнах соціальні стандарти зна­ходяться на значно вищому рівні, і вступивши до ЄС країна мала б знизити свій рівень;

2. Норвегія – єдина країна з 4-х, яким пропонувався вступ, має достатньо ресурсів для власного існування.

Зміцненню інтеграційних процесів у Європі сприяло запровад­ження з 1 січня 2001 р. спільної грошової одиниці – євро і значне розширення ЄС. 1 травня 2004 р. до ЄС було прийнято десять нових країн, серед яких 3 колішні республіки СРСР (Ес­тонія, Латвія, Литва), 5 держав, на території яких до початку 90-х років панували кому­ністичні режими (Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина), а також Кіпр і Мальта. Ви­ник найбільший у світі економічний та полі­тичний союз, який зараз включає 25 країн з 450 млн. населення. З розширенням Євросоюзу було остаточно ліквідовано Ялтинсько-Потсдамську систему повоєнного устрою у Європі. Ведуться пере­говори про подальше розширення ЄС і вже визначено на найближчі роки ряд країн-кандидатів (Болгарія і Румунія).

Виконання Маастрихтського договору, на думку його ідео­логів, сприятиме піднесенню виробництва, економічній, політичній, війсь­ковій і духовній консолідації європейських народів, піднесенню їх­нього добробуту, зростанню ролі Європи у розв'язанні сучасних сві­тових проблем.