97. Кемп-девідський процес та його наслідки

З ініціативи президента Єгипту А. Садата протягом 1977 року відбулося ряд зустрічей з ізраїльськими представниками. Це було засуджено радикалами в урядах арабських країн (Ал­жир, Лівія, Сирія та Організація визволення Палестини навіть розірвали стосунки з Єгиптом і утворили Фронт стійкості і протидії), але поміркована більшість зайняла очікувальну позицію. Проте це не зупинило А. Садата і 16-17 вересня 1978 р. в Кемп-Девіді відбулася зустріч президента США Д. Картера, президента Єгипту А. Сада­та і прем'єр-міністра Ізраїлю М. Бегіна, де сторони підписали два документи – «Рамки миру на Близькому Сході» і «Рамки для укладення мирного договору між Єгиптом і Ізраїлем» (Президент США – формально «свідок»).

«Рамки миру» передбачали розв'язання палестинської проблеми шляхом надання обмеженого самоврядування палестинцям Західного берега річки Йордан і сектора Газа. Ці території, однак, протягом п'яти років мали залишатися під управлінням ізраїльської адмініст­рації. Таким чином, автономія надавалася населенню, а не території. Не було вирішено питання про майбутнє Єруса­лима й Голанських висот. Не згадувалася ОВП, право палестинського народу на самовиз­начення.

У відповідь арабські країни – члени Фронту стійкості й протидії прийняли рішення про розірвання відносин з Єгиптом і застосування проти нього економічних санкцій.

26 березня 1979 р. у Вашингтоні був підписаний мирний договір між Єгиптом і Ізраїлем. Президент Д. Картер знову висту­пив як «свідок». Договір складався з преам­були, дев'яти статей і додатків. Договір передбачав відновлення суверенітету Єгипту над Сінайським півостровом після завершення виведення звідти ізраїль­ських військ, яке мало відбутися протягом трьох років. Для забез­печення виконання договору Єги­пет, Ізраїль і США домовилися про розміщення на Сінайському півострові сил і спостерігачів ООН. До­говір передбачав встановлення нормальних дипломатичних, еконо­мічних і культурних відносин між Єгиптом і Ізраїлем. До договору додавалися роз'яснення про його пріори­тетний характер порівняно з усіма зобов'язаннями Єгипту.

Наслідки Кемп-девідського процесу:

1. створення прецеденту мирного договору між арабською краї­ною та Ізраїлем;

2. посилення позицій Ізраїлю;

3. посилення позиції провідних країн Заходу, зокрема США, на Близькому Сході і відповідно послаблення позицій СРСР;

4. єдність арабських країн була порушена;

5. Єгипет певний час перебував в ізоляції.

98. Договір Тлателолко (14 лютого 1967 р.)

14 лютого 1967 р. 14 латиноамериканських держав під­писали Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці (Договір Тлателолко). Важливі частини договору становили два додаткові про­токоли. Додатковий прото­кол І покладав певні зобов'язання на ті держави, які де-юре чи де-факто несуть міжнародну відповідальність щодо територій, які знаходяться в зоні, де діє договір (це стосувалося США, Великобританії, Франції та Нідерлан­дів, які мали колонії чи залежні території в Латинській Америці). Додатковий протокол II пе­редбачав зобов'я­зання ядерних держав поважати статус без'ядерної зони.

В 1973-1977 рр. на XVIII-XXXII сесіях Генеральної Асамблеї латиноамериканські держави добилися прий­няття резолюцій, які зак­ликали всі країни приєднатися до додаткових протоколів І і II Договору Тлателолко.