§ 4. Транспортні господарські договори

Перевезення вантажів залізничним транспортом організо­вуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпе­чення виконання договірних зобов’язань здійснюється місячне планування перевезень¹. Місячне планування перевезення ван­тажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточ­них або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.

Умови та порядок організації перевезення в усіх видах спо­лучення визначаються Правилами.

Порядок розроблення, термін подання заявок, затверджен­ня планів та облік виконання перевезень вантажів встановлю­ються Правилами, а військових перевезень — спеціальними ін­струкціями.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов’язується доставити ввірений їй вантажовідправником ван­таж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одер­жувачу, а відправник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до Статуту залізниць та Правил перевезення ванта­жів і надана залізниці відправником разом з вантажем. Наклад­на є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та за­лізницею на користь третьої сторони — одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення га­рантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Виконання залізницею додаткових операцій, пов’язаних з пе­ревезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважуван­ня, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих до­говорів.

Хоча за загальним правилом завантаження вантажів у ваго­ни (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється від­правниками та одержувачами, проте залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправника­ми або одержувачами.

Для транспортного обслуговування відправників і одержу­вачів у місцях загального користування у складі залізниць мо­жуть у встановленому порядку утворюватись підприємства ме­ханізованих вантажних робіт, а на під’їзних коліях — з об’єд­нання підприємств залізничного транспорту.

Залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від за­лишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках — продезинфіковані вагони та контейнери.

Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантажен­ня вантажів, що потребують особливих умов перевезення і збе­

рігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника.

Договір про перевезення вантажу автомобільним транспор­том загального користування укладається відповідно до цивіль­ного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є:

найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення;

інші умови, узгоджені сторонами (ст. 50 Закону «Про авто­мобільний транспорт»).

Замовник за договором про перевезення вантажу автомо­більним транспортом загального користування має право отри­мати компенсацію згідно з законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєча­сність доставки.

Замовник за договором про перевезення вантажу зобов’я­заний:

забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;

утримувати власні під’їзні шляхи до вантажних пунктів, ван­тажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та без­пеки руху;

здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув’я­зування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків вантажу;

забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони пра­ці і техніки безпеки при вантажних операціях.

Автомобільний перевізник має право:

відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;

відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про переве­зення, пакування вантажу не відповідає встановленим законо­давством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск плом­би тощо;

одержувати відшкодування від замовника, якщо автомобіль­ний транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника. Автомобільний перевізник зобов’язаний: при укладанні договору про перевезення вантажу автомо­більним транспортом передбачати для персоналу перевізника встановлені законодавством умови праці та відпочинку;

забезпечити виконання умов договору про перевезення ван­тажу автомобільним транспортом у межах, визначених законо­давством та цим договором;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезен­ня, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у пункті призначення;

відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псу­вання вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Умови морського перевезення вантажів визначаються дого­вором.

Морські перевезення для державних потреб здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснен­ня систематичних перевезень вантажів можуть укладати довго­термінові договори про організацію морських перевезень.

За договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов’язується перевезти доручений йому від­правником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одер­жувачу), а відправник або фрахтувальник зобов’язується спла­тити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу повинен бути укла­дений у письмовій формі.

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1. рейсовий чартер — якщо договір передбачає умову надан­ня для перевезення всього судна, його частини або окремих суд­нових приміщень;

2. коносамент — якщо договір не передбачає умови, зазна­ченої вище;

3. інші письмові докази.

Рейсовий чартер повинен містити основні реквізити: на­йменування сторін, судна і вантажу, порту відправлення і при­значення (або місця направлення судна). До рейсового чартеру можуть бути включені за згодою сторін інші умови і застере­ження. Рейсовий чартер підписується фрахтівником (перевіз­ником) і фрахтувальником або їх уповноваженими представ­никами.

Після приймання вантажу до перевезення перевізник ван­тажу, капітан або агент перевізника зобов’язані видати відправ­нику коносамент, який є доказом прийому перевізником ванта­жу, зазначеного в коносаменті.

Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морсько­го перевезення і приймання перевізником вантажу, як його опи­сано в цьому документі.

Коносамент складається на підставі підписаного відправни­ком документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазна­чені в пунктах 4—8 статті 138 Кодексу торговельного мореплав­ства.

Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомос­тей, зазначених у згаданому документі.

У коносаменті зазначаються:

1. найменування судна, якщо вантаж прийнято до переве­зення на визначеному судні;

2. найменування перевізника;

3. місце приймання або навантаження вантажу;

4. найменування відправника;

5. місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, міс­це призначення або направлення судна;

6. найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або визначення, що коносамент видано «наказу відправника», або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано «наказу одержувача» (ордерний коносамент), або визна­ченням, що коносамент видано на пред’явника (коносамент на пред’явника);

7. найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об’єм), а в необхідних випад­ках — дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості ван­тажу;

8. фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначен­ня, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викла­деними в рейсовому чартері або іншому документі, чи зазначен­ня, що фрахт повністю сплачено;

9. час і місце видачі коносамента;

10. кількість складених примірників коносамента;

11. підпис капітана або іншого представника перевізника.

За договором фрахтування судна на певний час судновлас­ник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для ін­ших цілей торговельного мореплавства на певний час

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Договір фрахтування судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору фрах­тування судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

У договорі фрахтування судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його тех­нічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажоміст­кість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, роз­мір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором фрахтування судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір фрахтування судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від ви­конання договору, укладеного ним із судновласником.

Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрах­тувальник має право від свого імені укладати договори переве­зення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов’я­заннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносамен­тів або інших перевізних документів.

За договором лізингу судна власник судна (лізингодавець) зобов’язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мо­реплавства на визначений термін, після закінчення якого до лі- зингоодержувача переходить право власності на судно.

Лізингоодержувач зобов’язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном і його вар­тість за договором морського лізингу.

Договір лізингу українського державного судна може бути укладено лише з дотриманням вимог, передбачених статтею 17 Кодексу торговельного мореплавства.

Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій фор­мі. Наявність і зміст договору лізингу судна можуть бути дове­дені виключно письмовими доказами.

У договорі лізингу судна повинні бути вказані найменуван­ня сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користу­вання, після закінченні якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші не­обхідні дані.

За договором морського буксирування власник одного судна зобов’язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи пла­вучий об’єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу чи для виконання маневру.

Законодавець розрізняє два види договорів морського бук­сирування: договір портового буксирування і договір міжпор- тового буксирування.

За договором портового буксирування буксировласник за ви­нагороду здійснює ввід у порт або вивід з порту суден та інших плавучих об’єктів, виконання маневрів судна, що буксирується, швартових та інших операцій у портових водах.

Договір портового буксирування може бути укладено в усній формі.

За договором міжпортового буксирування власник одного судна (буксира) зобов’язується за винагороду буксирувати ін­ше судно або інший плавучий об’єкт з одного порту (пункту) до іншого порту (пункту).

Договір міжпортового буксирування укладається у письмо­вій формі. Договір повинен містити умови про порти (пункти) відправлення і призначення, про час буксирування, про права і обов’язки сторін, про відповідальність за порушення договору, про ті особливості об’єктів, що буксируються і можуть вплива­ти на безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають за необхідне обумовити окремо.

Повітряні перевезення виконуються на підставі договору.

Кожний договір повітряного перевезення та його умови по- свідчуються документом на перевезення, який видається авіа­ційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами).

Форми документів на перевезення та правила їх застосуван­ня встановлюються органом державного регулювання діяльно­сті авіації України.

Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартера (фрахтування повітряного судна), за яким од­на сторона (фрахтівник) зобов’язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох по­вітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного пере­везення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Перевезення вантажів і буксирування плотів та суден внут­рішніми водними шляхами здійснюються за планами, затвердже­ними у встановленому порядку.

Вантажовідправник зобов’язаний одночасно з пред’явлен­ням вантажу надати пароплавству накладну. Накладна підпи­сується вантажовідправником, супроводжує вантаж на всьому шляху його слідування і видається вантажоодержувачу в пунк­ті призначення разом з вантажем.

На підставі накладної порт або пристань відправлення скла­дає дорожню відомість, що також слідує разом з вантажем і після видачі вантажу в пункті призначення залишається у пароплав­ства.

На посвідчення приймання вантажу до перевезення ванта­жовідправнику видається квитанція.

Дата приймання вантажу до перевезення посвідчується ка­лендарним штемпелем порту або пристані відправлення на на­кладній, квитанції і дорожній відомості.

Накладні і квитанції складаються на ім’я певних вантажо­одержувачів.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторо­ни (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у пись­мовій формі.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортно­го експедирування.

За договором транспортного експедирування експедитор мо­же організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспорт­ними документами, складеними мовою міжнародного спілку­вання залежно від обраного виду транспорту або державною мо­вою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Аіг WaybUl); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Ladmg); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Marnfest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні під­тверджується єдиним транспортним документом або комплек­том документів (залізничних, автомобільних, авіаційних наклад­них, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призна­чення.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. З яких елементів складається єдина транспортна система України?

2. Які суб’єкти входять до складу залізничного транспорту?

3. Які суб’єкти входять до складу морського транспорту?

4. Які суб’єкти входять до складу річкового транспорту?

5. Які суб’єкти входять до складу автомобільного транспорту?

6. Які суб’єкти входять до складу авіаційного транспорту?

7. Назвіть основні нормативно-правові акти законодавства про транспорт.

8. Які основні завдання покладені на Міністерство транспор­ту і зв’язку України?

9. Які господарські транспортні договори можуть укладатися на залізничному транспорті?

10. Які умови мають встановлюватися в договорі на перевезен­ня вантажів автомобільним транспортом?

11. Які документи підтверджують наявність і зміст договору мор­ського перевезення вантажу?

12. Що таке договір фрахтування судна?

13. Що таке чартерне повітряне перевезення?