§ 2. Законодавство про транспорт

Законодавство про транспорт (транспортне законодавство) — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відноси­ни у сфері організації і безпосереднього здійснення господарсь­кої діяльності на транспорті.

Оскільки в єдина транспортна система України налічує кіль­ка видів транспорту, кожен з яких має певні особливості, то і за­конодавство про транспорт є досить значним за обсягом і різно­манітним за змістом.

Відносини, пов’язані з діяльністю транспорту, регулюють­ся, крім Цивільного та Господарського кодексів, в першу чер­гу, загальним Законом України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт»¹, Законами України від 15 травня 1996 р. «Про тру­бопровідний транспорт»², від 4 липня 1996 р. «Про залізничний транспорт»³, від 20 жовтня 1999 р. «Про транзит вантажів»⁴, від 5 квітня 2001 р. (в ред. Закону України від 23 лютого 2006 р.) «Про автомобільний транспорт»⁵, від 20 жовтня 1998 р. «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особ­ливий період»⁶, від 1 липня 2004 р. «Про транспортно-експеди­торську діяльність»⁷.

Значне коло транспортних відносин регулюється транспор­тними кодексами і статутами окремих видів транспорту: Повіт­ряним кодексом України від 4 травня 1993 р.⁸, Кодексом торго­вельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.⁹, Статутом внутрішнього водного транспорту СРСР¹⁰, Статутом автомобіль­ного транспорту УРСР¹¹, Статутом залізниць України¹². Серед

інших актів транспортного законодавства України варто виді­лити правила перевезення вантажів, що приймаються стосовно різних видів транспорту і різного роду вантажів.

Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організа­ції безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної без­пеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов’язковими для власників транспорту і громадян, які корис­туються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулю­ються Законом України «Про трубопровідний транспорт», дія якого поширюється на відносини в галузі трубопровідного транс­порту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знахо­дження, видобутку (від промислів), виготовлення або зберіган­ня до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та по­дальшого транспортування, а також іншими нормативно-право­вими актами України.

Особливості застосування Закону «Про трубопровідний транспорт» щодо функціонування промислового трубопровід­ного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.

§ 3. Правове становище транспортних організацій

Головним (провідним) органом у системі центральних орга­нів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної по­літики в галузі транспорту і дорожнього господарства, у сфері використання повітряного простору України та навігаційно-гід­рографічного забезпечення мореплавства, є Міністерство транс­порту та зв’язку України.

Відповідно до Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Указом Президента України від 27 серпня 2004 р.¹, основними завданнями Мінтрансу Украї­ни є:

державне управління транспортним комплексом і дорожнім господарством України, використанням повітряного простору

України, навігаційно-гідрографічним забезпеченням мореплав­ства;

організація безпечної роботи транспортного комплексу і до­рожнього господарства України;

забезпечення реалізації державної політики щодо станов­лення та розвитку транспортного комплексу і дорожнього гос­подарства України, національної мережі міжнародних транс­портних коридорів, організація навігаційно-гідрографічного за­безпечення мореплавства, використання повітряного простору України для своєчасного, повного та якісного задоволення по­треб населення і суспільного виробництва в перевезеннях усіма видами транспорту;

забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільно­го, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господарства, здійснення заходів щодо розвитку єди­ної транспортної системи України;

створення рівних умов для розвитку господарської діяльнос­ті підприємств транспорту всіх форм власності;

створення умов для інтеграції транспортного комплексу і до­рожнього господарства України до європейської та світової транс­портної системи.

Міністерство транспорту та зв’язку України відповідно до по­кладених на нього завдань:

здійснює державне управління автомобільним, авіаційним, залізничним, морським і річковим транспортом, а також дорож­нім господарством;

здійснює координацію роботи підприємств, установ та орга­нізацій автомобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього господарства, їх об’єднань, що належать до сфери управління Мінтрансзв’язку України;

вживає заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України, створення і функціонування національної мережі між­народних транспортних коридорів та інфраструктури транспорт­ного комплексу і дорожнього господарства України;

здійснює заходи щодо реалізації єдиної державної економіч­ної, тарифної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової та со­ціальної політики в галузі транспорту і дорожнього господарства, у сфері використання повітряного простору України та обслу­говування повітряного руху, навігаційно-гідрографічного забез­печення мореплавства;

здійснює нагляд за додержанням підприємствами, устано­вами та організаціями всіх форм власності (крім Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внут­рішніх справ України, Державного комітету у справах охоро­ни державного кордону України, Управління державної охоро­ни України, а також підприємств, установ, організацій, що на­лежать до сфери їх управління) вимог нормативно-правових актів щодо безпеки польотів, судноплавства, руху відповідно на авіаційному, морському і річковому, залізничному та автомо­більному транспорті;

бере участь у розробленні проектів Державної програми еко­номічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфе­ри управління Міністерства;

здійснює відповідно до законодавства заходи щодо досудо- вої санації державних підприємств, які належать до сфери управ­ління Мінтрансзв’язку України, готує пропозиції щодо обсягів і напрямів державних капітальних вкладень у галузь;

організовує і в установленому порядку контролює роботу, пов’язану із забезпеченням безпеки руху транспортних засобів;

забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцен­зування окремих видів підприємницької діяльності;

затверджує галузеві стандарти, в межах повноважень, ви­значених законодавством, організовує, координує та контролює здійснення сертифікації у галузі;

вживає заходів до зменшення шкідливого впливу функціо­нування транспорту на довкілля та забезпечує екологічну без­пеку на транспорті;

організовує розроблення проектів нормативно-правових ак­тів з питань функціонування та безпечної роботи транспортно­го комплексу і дорожнього господарства України, навігаційно- гідрографічного забезпечення мореплавства, використання по­вітряного простору України;

здійснює загальне керівництво проведенням державної ре­єстрації морських суден, цивільних повітряних суден, диплому- ванням спеціалістів морського флоту, роботою рятувальної, лоц­манської та гідрографічної служб морського і річкового транс­порту;

забезпечує виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави в межах повноважень, ви­значених законодавством;

здійснює функції компетентного державного органу з пере­везення небезпечних вантажів залізничним, автомобільним, по­вітряним, морським і річковим транспортом та великовагових і негабаритних вантажів автомобільним транспортом;

здійснює управління єдиною транспортною системою Украї­ни в особливий період;

виконує інші функції, що випливають з покладених на ньо­го завдань.

Кожна з підгалузей єдиної транспортної системи України має свої органи управління, а також транспортні і інші організа­ції, які входять до цієї підгалузі. Певне уявлення про них може дати система організацій залізничного транспорту.

З метою забезпечення державних і суспільних інтересів, сво­боди підприємництва і формування ринку транспортних послуг, безпеки перевезень, захисту навколишнього природного середо­вища Кабінет Міністрів України визначає умови і порядок ор­ганізації діяльності залізничного транспорту загального корис­тування, сприяє його пріоритетному розвитку, надає підтримку в задоволенні потреб залізниць у рухомому складі, матеріально- технічних і паливно-енергетичних ресурсах.

Крім Міністерства транспорту та зв’язку, яке здійснює дер­жавне управління транспортним комплексом, управління заліз­ницями та іншими підприємствами залізничного транспор­ту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюєть­ся органом управління залізничним транспортом — Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі — Укр­залізниця), підпорядкованим Міністерству транспорту та зв’яз­ку України. Укрзалізниця діє на підставі Положення про Дер­жавну адміністрацію залізничного транспорту України, затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р.№ 262^і.

Виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функ­ції господарюючого суб’єкта належить управління процесом пе­ревезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері орга­нізації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємст­вами, установами та організаціями, які Укрзалізниця проводить централізовано.

Основною організаційною ланкою на залізничному транспор­ті є залізниця. Створення, реорганізація, ліквідація та визначен­ня територіальних меж залізниць, призначення і звільнення їх керівників здійснюються рішеннями Кабінету Міністрів Украї­ни за поданням Міністерства транспорту України. В Україні ді­ють шість залізниць — Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна, Придніпровська.

Повноваження, права та обов’язки залізниць визначаються Законом «Про залізничний транспорт», їх статутами. Затвер­дження статутів залізниць здійснюється Міністерством транс­порту України за погодженням з Мінекономіки України та Ан- тимонопольним комітетом України.

Створення, реорганізація та ліквідація підприємств, установ і організацій, які входять до складу залізниць, затвердження їх статутів (положень), а також укладання контрактів (трудових договорів) з їх керівниками здійснюються у порядку, встанов­леному чинним законодавством України, а також статутами за­лізниць.