§ 4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Безпосереднє здійснення суб’єктами господарювання зов­нішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою (товар­них, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоціацій, спілок та інших організацій координаційного типу), самих су­б’єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповід­них координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюєть­ся з метою забезпечення збалансованості економіки та рівнова­ги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створення найбільш сприятли­вих умов для залучення економіки нашої держави в систему сві­тового поділу праці та наближення її до ринкових структур роз­винених країн світу.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою таких засобів (інструментів):

• законів України;

• передбачених в законах України актів тарифного і нетариф­ного регулювання, які видаються державними органами Украї­ни в межах їх компетенції;

• економічних заходів оперативного регулювання (валют­но-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

• рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

• угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономіч­ної діяльності і які не суперечать законам України.

Названі акти і дії регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності є вичерпними. Забороняється регулювання зовнішньоеко­номічної діяльності прямо не передбаченими законом актами і діями державних і недержавних органів.

Зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб’єктів госпо­дарювання залежить від правового режиму, що встановлюється державою для її здійснення.

Згідно з Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» на території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб’єктів господарської діяльності:

• національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не мен­ший, ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національ­ний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяль­ності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвести­ціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

• режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преферен­цій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської ді­яльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосову­ється у сфері зовнішньої торгівлі;

• спеціальний режим, який застосовується до територій спе­ціальних економічних зон згідно із статтею 24 Закону, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжна­родними договорами за участю України відповідно до статті 25 Закону.

Світовій практиці зовнішньоекономічної діяльності відомий ще преференційний режим, тобто такий режим, при якому роз­винені держави в односторонньому порядку згідно з міжнарод­

ним правом надають юридичним і фізичним особам держав, що розвиваються, особливі права, пільги, і переваги без взаємності.

Встановлення того або іншого режиму безпосередньо позна­чається на умовах здійснення зовнішньоекономічної діяльності іноземними суб’єктами господарювання. Правовий режим вста­новлюється залежно від домовленостей, досягнутих між держа­вами і зафіксованих в нормах міжнародного права. Суб’єкти го­сподарювання будуть користуватися тими правами, перевагами і пільгами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, які будуть передбачені в міжнародних договорах, а згодом запрова­джені в національне законодавство.