Глава 29

ПРАВОВІ ЗАСАДИ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1. Поняття та зміст аудиторської діяльності

Аудит — порівняно новий для нашої країни напрямок еко­номічного аналізу у контролю господарської діяльності. Якщо на Заході цей напрямок відомий уже понад 150 років, то в Україні він почав розвиватися лише з початком економічних перетво­рень у зв’язку з відмовою від державної монополії на ведення господарства.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю підпри­ємств і організацій, ревізії цієї діяльності здійснювалися і рані­ше, здійснюються вони і тепер.

Так, відповідно до статті 2 Закону України від 26 січня

1993. р. «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використан­ням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджет­них коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах вико­навчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а та­кож на підприємствах і в організаціях, які отримують (отриму­вали в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рів­нів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі — підконтрольні установи), виконанням місцевих бюдже­тів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недолі­ків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фі­нансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання дер­жавних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фі­нансової звітності, функціонування системи внутрішнього кон­тролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у до­кументальній і фактичній перевірці певного комплексу або окре­мих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фак­тів порушення законодавства, встановлення винних у їх допу­щенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування вста­новлюється Кабінетом Міністрів України.

Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунко­вою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і пере­вірок.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансо­во-господарською діяльністю підприємства, установи, організа­ції, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовір­ністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недо­стач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідка­ми ревізії складається акт.

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фі­нансово-господарської діяльності підприємства, установи, орга­нізації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються до­відкою або доповідною запискою.

Ревізія і аудит, хоч і близькі за змістом багатьох операцій по­няття, проте це різні види діяльності.

Аудитор (лат. — auditor — слухач, учень, слідчий) в англосак­сонських країнах — ревізор, який контролює фінансово-госпо­дарську діяльність компанії, в США — посадова особа штату чи незалежної громадської організації, яка здійснює нагляд за ра­ціональним використанням ресурсів.

Поняття аудиту ширше від понять ревізії і контролю, оскіль­ки охоплює не лише перевірку достовірності фінансових показ­ників, але і розробку пропозицій щодо поліпшення господар­ської діяльності з метою раціоналізації видатків і оптимізації прибутків на законних підставах. Тому аудит можна розглядати як своєрідну експертизу бізнесу.

Згідно з ч. 1 ст. 362 ГК аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснен­ня аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та на­дання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регу­люється Законом України від 22 квітня 1993 р. (в ред. закону від 14.09.2006 р.) «Про аудиторську діяльність»¹, іншими нор­мативними актами України. У випадках, якщо міжнародним до­говором, в якому бере участь Україна, встановлено інші прави­ла, ніж ті, що містить зазначений Закон, то застосовуються пра­вила міжнародного договору.

Особливості проведення інших видів аудиторської діяльно­сті регулюються спеціальним законодавством².

Відповідно до визначення, вміщеного в статті 3 Закону, ау­диторська діяльність — це підприємницька діяльність, що вклю­чає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, прак­тичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

З наведеного визначення випливає, що змістом аудитор­ської діяльності є:

• організаційне забезпечення аудиту;

• методичне забезпечення аудиту;

• власне аудит, який включає в себе практичне виконання аудиторських перевірок;

• надання інших аудиторських послуг.

Закон «Про аудиторську діяльність» не розкриває змісту ор­ганізаційного та методичного забезпечення аудиту. На нашу дум­ку, до організаційного забезпечення аудиту можна віднести:

• легалізацію аудиторської фірми (аудитора) шляхом дер­жавної реєстрації;

• сертифікацію аудиторів;

• ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які од­ноособово надають аудиторські послуги.

Методичне забезпечення аудиту включає в себе:

• розроблення і затвердження програми підготовки ауди­торів;

• затвердження норм і стандартів аудиту.

Згідно з ч. 2 ст. 362 ГК аудиторська діяльність регулюєть­ся Господарським кодексом, законом про аудиторську діяль­ність та іншими прийнятими відповідно до них нормативно- правовими актами. Основним нормативно-правовим актом законодавства про аудиторську діяльність є Закон України «Про аудиторську діяльність». Його положення діють на те­риторії України і поширюються на усі господарюючі суб’єк­ти незалежно від форм власності та видів діяльності. Дія цьо­го Закону не поширюється на аудиторську діяльність держав­них органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового кон­тролю.

Важливе значення для правового регулювання здійснення аудиту мають положення Закону України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, веден­ня бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Більш детально ці питання врегульовані Положення­ми (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими Мініс­терством фінансів України.

Значна кількість нормативно-правових актів прийнята Ауди­торською палатою України. Серед них можна назвати Положен­ня про сертифікацію аудиторів від 31 травня 2007 р., Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів від 26 квітня 2007 р., Положення про регіональне відділення Аудиторської палати України від 26 червня 2008 р. тощо.

Проведення аудиту окремих суб’єктів господарювання здійс­нюється з урахуванням положень, що містяться у так званих ві­домчих нормативних актах, прийнятих Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, Фондом Державного майна, Національним банком України, Державною податковою адмініс­трацією України.