1.1.3. Добровільні об'єднання підприємств та їх характерні ознаки

В умовах становлення ринкових відносин в країні, динамічного розвитку світового ринку, загострення конкурентної боротьби виникає нагальна потреба у входженні підприємств (компаній) у різні об'єднання.

Згідно із законом «Про підприємства в Україні» усі підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну, фінансову та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.

Прагнення знайти баланс між перевагами централізації і децентралізації управління і відповідальністю при об'єднанні підприємств (фірм) приводить до вибору таких організаційних форм інтеграції, які займають ніби проміжне місце між централізованою корпоративною структурою і співробітництвом в чисто ринковому середовищі.

Організаційні форми об'єднання підприємств (фірм, компаній), що значно відрізняються за ступенем інтеграції їх учасників, розвиваються історично від концернів і сімейних груп на початку століття до стратегічних альянсів в кінці XX століття.

Характерно, що організаційні форми, що виникли тепер, не витісняють типи Інтеграції компаній, які були до цього, а навіть їх

доповнюють, й результаті здійснюється розширення різноманітних форм.

Характер взаємозв'язків між підприємствами (компаніями) стає все більше складним і дуже тонким, враховуючи можливості кооперації інтегрованих структур.

В Україні добровільні об'єднання самостійних підприємств почали активно розвиватися відносно недавно, але у світовій практиці склалися різноманітні типи інтеграції підприємств (фірм), які розрізняються залежно від цілей співробітництва, характеру господарських відносин між їхніми учасниками, ступенем самостійності підприємств, що входять в об'єднання: це асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, синдикати, холдинги, фінансово-промислові групи, франчзйзинги, трести, пули, конгломерати, стратегічні альянси, офшорні компанії (рис. 10).

Асоціації

Корпорації

Консорціуми

Концерни

Картелі

Синдикати

Холдинги

Фінансово-промислові групи

Франчайзинги

Трести

Пули

Конгломерати

Стратегічні альянси Офшорна компанія

Рис. 10. Основні види об'єднань 26

1. Асоціація (від лат. азкосіаїіо - сполучення, з'єднання).

Асоціація - це одна з найпоширеніших форм договірних об'єднань юридичних осіб підприємств (фірм, компаній) з метою постійної координації господарської (комерційної) діяльності,

Асоціація не має права втручання у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з його учасників (членів). В Україні, наприклад, успішно функціонує Український союз промисловців і підприємців, який об'єднує понад 17 тисяч членів і практично в усіх регіонах має свої філії. Основною метою цього союзу є сприяння захисту інтересів товаровиробників.

Особливостями асоціацій є (рис. 11).

Основні особливості асоціацій	-	—	Порівняно "м'яка" форма інтеграції підприємств
			Можлива централізація визначених функцій, в основному інформаційного характеру
			Члени асоціації зберігають свою господарську незалежність і права юридичної особи
			Асоціація не відповідає по зобов'язаннях своїх членів
			Члени асоціації мають право безкоштовно користуватися її послугами
			Члени асоціації несуть субсидіарну відповідальність по її зобов'язаннях у розмірі та порядку, що передбачений засновницькими документами асоціації

Рис. 11. Основні особливості асоціацій

2. Корпорація (від лат. согрогаґіо - спілка).

Корпорація являє собою договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових, та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Особливістю корпорацій є те, що їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною паї' у вигляді акцій. Цим вони відрізняються від господарських товариств.

Корпорація є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності, її власниками вважаються акціонери, що мають необме-

27

жену відповідальність у розмірі свого внеску е акціонерний капітал корпорації. Крім цього особливістю корпорацій є те, що весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Розрізняють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

3. Консорціум (від лат. сопзогїіиіп - співучасть, спільність).

Консорціум - це тимчасовий союз господарських незалежних підприємств (фірм, компаній). Метою створення консорціумів є об'єднання зусиль для реалізації конкретного проекту, часто у сфері своєї основної діяльності, здійснення науково - і капіталоємних проектів, у тому числі міжнародних або спільне проведення крупних фінансових операцій щодо розміщення позик, акцій тощо.

Особливістю консорціумів є те, що:

• організація консорціуму оформлюється угодою;

• організаційно - правовою формою консорціуму у вигляді юридич ної особи може бути акціонерне товариство або інші господарські товариства;

• як правило, в рамках консорціуму учасниками не формується ніяких організаційних структур, за винятком невеликого апарату (наприклад, ради директорів консорціуму);

• підприємства (компанії, фірми), що входять в консорціум, повністю зберігають свою економічну і юридичну самостійність, за винятком тієї частини діяльності, що пов'язана з досягненнями цілей консорціуму;

• часто консорціуми є безприбутковими організаціями;

• підприємства (компанії, фірми) можуть одночасно входити до складу декількох консорціумів, тобто брати участь у здійсненні декількох проектів.

Консорціуми можуть бути (рис. 12).

Закриті

Відкриті

Рис. 12. Види консорціумів

У закритому консорціумі підприємство (компанія) засновник укладає контракт з кожним учасником окремо. При створенні відкритого консорціуму всі його учасники підпорядковуються в

28

частині, що стосується цілей консорціуму, загальному керівнику І несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях консорціуму в межах своєї участі на паях.

У світовій практиці найчастіше зустрічаються такі види консорціумів, більшість з яких можна віднести до фінансового типу (рис. 13).

Рж	Банківський консорціум
	Консорціум - гарант
	Підписний консорціум
	Фінансовий консорціум
	Експортний консорціум
	. 13. Типи фінансових консорціумів

Банківський консорціум - це група банків, тимчасово створена одним із найбільш крупних банків - головою консорціуму для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій, розширення сфери діяльності або виходу на нові ринки.

Консорціум - гарант •- це банківська група на чолі з визначеним банком - лідером, що гарантує отриманий кредит.

Підписний консорціум - це консорціум, що гарантує реалізацію займу або розміщення нових цінних паперів.

Фінансовий консорціум - це тимчасова угода, союз декількох банків для проведення крупних фінансових операцій, наприклад розміщення позик.

Експортний консорціум це зовнішньоторговельне

об'єднання, що створюються у деяких державах для сприяння експортним операціям, компаніям, що в нього входять.

Фінансові консорціуми очолюються, як правило, крупним банком.

4. Концерн (від англ. сопсегп - об'єднання).

Концерн - це форма об'єднання (як правило, багатогалузевого) самостійних підприємств, зв'язаних за допомогою системи участі в капіталі, фінансових зв'язків, договорів про спільність інтересів, особистих уній, патентно-ліцензійних угод, тісного виробничого і торговельного співробітництва та ін.

29

До основних особливостей концернів відносяться:

• досить жорстка форма інтеграції підприємств;

• концерн найчастіше є об'єднанням виробничого характеру;

• підприємства, які входять до концерну, номінальне залишаються самостійними юридичними особами у формі акціонерних або інших господарських товариств, а фактично підпорядковані єдиному господарському керівнику;

• в рамках концерну -- це централізоване фінансово-економічне управління проведення науково-технічної політики, ціноутворення, використання виробничих потужностей, кадрова політика;

• головне підприємство (компанія) концерну, найчастіше організація у вигляді холдингової компанії (переважно як змішаний холдинг) або на основі взаємодії переважаючого і залежних (асоційованих) товариств;

• діяльність концерну орієнтована в основному на виробництво, тому в якості материнської (головної) виступає найчастіше виробнича компанія, яка є власником контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, які її створюють;

• в рамках даної форми повністю контролюється діяльність утворю ючих його підприємств (компаній).

Залежно від характеру інтеграційних зв'язків між підприємствами (компаніями) розрізняють такі види концернів (рис. 14).

Вертикальний

Горизонтальний

Рис. 14. Види концернів залежно від характеру інтеграційних зв'язків

Вертикальний концерн - це концерн, що об'єднує підприємства (компанії) різних галузей, які зв'язані послідовністю технологічного процесу виробництва готового продукту (наприклад, металургійні і машинобудівні).

Горизонтальний концерн - концерн, що об'єднує підприємства (компанії) однієї галузі, які виробляють одні і ті ж вироби або здійснюють одні й ті ж стадії виробництва.

Діяльність концерну може розповсюджуватись на одну підгалузь або галузь економіки. До нього можуть входити підприємства однієї або декількох галузей (наприклад, в Німеччині концерн Зіетепз - електротехнічна промисловість). Концерни діють, як правило, в тих галузях економіки, де розвинене крупне і серійне виробництво, застосовуються високі технології. Найчастіше це чорна та кольорова металургія, хімічна та електротехнічна індустрія.

З точки зору системи участі в капіталі виділяють два типи концернів (рис. 15).

Концерн підпорядкування

Концерн координації

Рис. 15. Види концернів залежно від системи участі в капіталі

Концерн підпорядкування - це концерн, який організований у вигляді материнської і дочірньої компаній.

Концерн координації це концерн, який складається із сестринських товариств, тобто створений таким чином, що окремі компанії, що до нього входять здійснюють взаємний обмін акціями. Таким чином, всі члени концерну здійснюють взаємний вплив на політику, що проводиться концерном, який у той же час залишається під єдиним керівництвом.

Концерн підпорядкування створюється, як правило, для об'єднання виробництва по технологічному ланцюгу, а концерн координації - в цілях інтеграції таких видів діяльності, як проведення єдиної фінансової або науково-технічної політики тощо.

Концерни, що мають іноземні дочірні відділення, являють собою міжнародні концерни. При чому капіталовкладення міжнародних концернів можуть бути як транснаціональними, так і трансконтинентальними.

Крупні концерни об'єднують від 10 до 100 і більше компаній, включаючи виробничі, науково-дослідні, фінансові, збутові та інші фірми.

Наприклад, Оепегаї МоШге об'єднує 126 заводів у США, 13 в Канаді, виробничі і збутові підрозділи у 36 державах світу. Продукція концерну реалізується через власні збутові мережі І мережі дилерів, що складають понад 15 тисяч фірм.

5. Картелі (від франц. сагіеі, з італ. сайепо, від сагіа - папір, документ.

ЗО

Зі

Картель - це об'єднання, як правило, підприємств (фірм) однієї галузі, які вступають між собою в угоду, що стосується різних сторін комерційної діяльності компанії - угода про ціни, про ринок збуту, обсяги виробництва і збуту, асортимент, обмін патентами, умови найму робочої сили тощо. В першу чергу регулюванню

підлягає збут продукції.

Фірми, що вступають в картельну угоду, зберігають свою юридичну, фінансову, виробничу і комерційну самостійність.

До основних характерних ознак картелі можна віднести

(рис. 16).

Договірний характер об'єднання

Форма домовленості групи виробників з метою повного або

часткового знищення конкуренції між ними і отримання

монопольного прибутку

Збереження права власності учасників картелі на свої

підприємства

м •1-М к о н 1 2 І а Й			Грошовий
			Пайовий
			Закупівельний
			Калькуляційний
			Кондиційний
			Контингентований
			Кризовий
			Патентний
			Виробничий
			Регіональний
			НІНОВИЙ

Як правило, об'єднання ряду компаній однієї галузі

Спільна діяльність щодо реалізації продукції, яка може розповсюджуватися певним чином і на їх виробництво

Наявність системи примусу, включаючи виявлення порушень І санкції проти порушників

Рис. 16. Основні характерні ознаки картелі

У світовій практиці виділяють такі основні види картелів

(рис. 17).

Грошовий картель - це картель, який затверджує уніфіковані ціни поряд з рівними умовами поставок І платежів (горизонтальні

зв'язки цін).

Пайових картелів існує два види: квотний і територіальний.

Квотний картель (картель продукції), що виділяє кожному його учаснику квоту для продажу продукції згідно з виробничими потужностями. Цілеспрямоване регулювання пропозиції через квоти дозволяє картелям контролювати ціни на ринку товарів.

Територіальний картель виділяє кожному підприємству території збуту І виключає взаємну конкуренцію.

32

Рис. 17. Основні види картелів

Закупівельний картель - це монопольна угода декількох підприємств, (фірм, корпорацій) про закупівлю сировини і товарів певного виду, сорту тощо в інтересах усіх учасників картелю з метою збити закупівельні ціни.

Калькуляційний картель - це картель, учасники якого домовляються про однакову структуру і зміст розрахунків.

Кондиційний картель -- це картель, що визначає умови реалізації товару.

Контингентований картель - це картель, з встановленням для його учасників відповідних квот (контингентів).

Кризовий картель - це картель, який створюється при стійкому спаді попиту або тимчасового скорочення збуту для обмеження конкуренції.

Патентний картель - це картель, який визначає напрямок спільного використання (або невикористання) якого-небудь винаходу.

Виробничий картель - це картель, який встановлює обсяг (квоти) виробництва для кожного учасника.

Регіональний картель - це картель, який визначає області збуту товарів.

33

Ціновий картель - це картель, який встановлює для учасників

продажні ціни товару.

Слід мати на увазі, що згідно з антимонопольним законодавством в більшості країн картельні угоди заборонені, виключаючи окремі галузі (перш за все сільське господарство), і встановлений дозволяючий порядок їх діяльності за наявності особливих умов. Як правило, законодавством заборонені картелі, що зв'язані з фіксуванням цін, поділом ринку і обмеженням випуску продукції і виробничих потужностей.

Але заборона знімається для таких картелів, діяльність яких базується на засвоєнні нового ринку, які приносять користь економіці своєї країни, наприклад, сприяють технічному прогресу тощо.

Так, наприклад, в США картелі заборонені законом. Але їх функції виконують торговельно-промислові асоціації (союз підприємців), які здійснюють міжфірмове регулювання ринку в масштабах

галузі.

6. Синдикати (від франц. зішіісаі - захисник).

Синдикат - це об'єднання самостійних однорідних промислових підприємств (компаній), створене з метою регулювання ринку певного товару, захисту високого рівня цін, збуту продукції через загальну збутову контору, що організована у формі торговельного товариства (акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо), з якою кожний із учасників синдикату укладає однаковий за своїми умовами договір на збут своєї продукції.

Основними особливостями синдикату як організаційної форми інтеграції компаній є (рис. 18),

Форма синдикату найбільш розповсюджена в галузях з масовою однорідного продукцією: гірничодобувна, металургійна,

хімічна та Інші.

7. Холдинги (від англ. Ьо1діп§, від ЬоШ - тримати).

Холдинги - це особливий вид об'єднання капіталів, державницьке утворення, що саме безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові ресурси для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або Іншого добровільного об'єднання. Це дає право холдинг-компанії здійснювати контроль за діяльністю тих підприємств, контрольний пакет акцій яких вона має у власності.

Об'єднані у холдинг суб'єкти мають юридичну і господарську самостійність. Проте вирішення основних питань їх діяльності належить холдинговій компанії (концерну).

34

Здійснення через синдикатську збутову контору або

збутове товариство також і закупок сировини для

учасників синдикату

Збереження учасниками синдикату юридичної, [виробничої, але обмеження комерційної самостійності

Синдикат дозволяє усувати внутрішню конкуренцію серед його учасників

о о

о

'В

м о

я

й

О

Централізація збуту продукції, організація збуту продукції його учасників через єдиний збутовий орган

Збереження учасниками синдикату часто і своєї

збутової мережі, яка безпосередньо пов'язана

з синдикатською збутовою конторою або товариством

Рис. 18. Основні особливості синдикату як організаційної форми Інтеграції компаній

Особливістю холдингів є те, що маючи пакет акцій інших підприємств, вони не обмежуються тільки збиранням дивідендів і доходів від біржових операцій, а намагаються забезпечити ретельний контроль за діяльністю цих підприємств.

8. Фінансово-промислові групи Фінансово-промислові групи - це об'єднання юридичне та

економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства.

Фінансово-промислові групи здійснюють контроль за виробничо-розподільчим циклом з одного центру. Це дає можливість сформувати потужні фінансово-виробничі комплекси, які здатні конкурувати з найбільшими світовими компаніями.

Недолік їх полягає у створенні монополії, що потребує застосування методів антимонопольного регулювання.