2. Системний підхід до менеджменту підприємства 2.1. Загальне поняття систем, їх типи та еволюція

Система (англ. 8ІІ8іет) - це внутрішньо організована сукупність закономірно розташованих і взаємозв'язаного комплексу елементів, що утворюють єдине ціле і спільно діють для досягнення певної мети.

Термін «система» охоплює дуже широкий спектр понять. Наприклад, існують гірські системи, системи річок і сонячна система, як частина нашого фізичного оточення. Людина, її тіло саме по собі являє собою складний організм, що включає скелетну систему кровообігу і нервову систему. Ми кожний день зустрічаємося з системами транспорту і зв'язку (телефон, телеграф і т.д.) і соціально-економічними системами (підприємства).

Наука часто розглядається як систематична основа знань, як повний набір основних принципів і фактів, що упорядковані і володіють залежністю і взаємозв'язками; як комплекс ідей, принципів, законів, що створюють єдине ціле.

Вчені намагалися розвинути, упорядкувати і класифікувати матеріал у вигляді ряду дисциплін, що мали внутрішні взаємозв'язки. Ісак Ньютон назвав «системою світу» те, що він дослідив. Іншим прикладом є політична система і система технологій. У двох добре відомих працях (Дарвіна «Походження видів», і Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей») було зроблено спробу зв'язати І єдине ціле велику кількість різноманітного матеріалу. Теорія еволюції Дарвіна об'єднала все живе в «систему природи» і показала взаємовідносини міріадів живих підсистем один з одним. Англійський економіст Кейнс у своїй загальній теорії зайнятості, процента і грошей розглянув у взаємозв'язку безліч, створених людиною природних сил, що діють в економіці. Обидва вчені, зрозумівши взаємозв'язки складних явищ і об'єднавши їх у систематизоване ціле, здійснили великий вплив на погляди людей. Слово «система» має і таке значення, як план, метод, порядок, устрій. Тому і не дивно, що цей термін набув серед вчених таке розповсюдження.

Поняття «систематизоване» протилежне поняттю «хаотичне». Хаотичною ситуацією можна назвати таку, де «все залежить від усього іншого». Оскільки двома основними цілями науки, дослідження в будь-якій сфері є пояснення і передбачення, то такий стан неприпустимий. Тому сьогодні існують різні мотиви для розвитку галузей знань, які можна об'єднати в комплексне ціле; частини або підсистеми його виявляються взаємозв'язаними.

51

Можна, очевидно, уявити собі деяку ієрархію* великих систем (або суперсистем). Ця ієрархія включає, системи, що складаються із таких систем, які в свою чергу містять системи. Так, всесвіт є системою небесних тіл, що включає в себе безліч зіркових підсистем, які називаються галактиками. Всередині однієї такої галактики, Молочного шляху, знаходиться сонячна система, одна із багатьох планетних систем. Подібним чином організм являє собою систему взаємопов'язаних органів, кожний з яких включає багато підсистем. Людське тіло складається з клітинок, що створюють значно крупніші системи, які е підсистемами організму як цілого.

Найважливішою рисою загальної теорії систем є те, що вона розрізняє закриті та відкриті системи. Прикладом відкритої системи служить людський організм, який не є лише конгломератом окремих елементів, а являє собою систему, що має риси організації (підприємства) і цілісності.

Організм, що є відкритою системою, підтримує свій стан незмінним, у той час як речовини, які надходять до нього і енергія змінюються (так званий стан «динамічної» рівноваги). Перебуваючи під впливом середовища і сам здійснює на нього вплив, організм набуває стан динамічної рівноваги в умовах Існуючого оточення. Таке уявлення про систему точнісінько відповідає типовій підприємницькій організації (підприємству). Ця організація (підприємство) являє собою створену людиною систему, яка динамічно взаємодіє зі своїм оточенням - споживачами, конкурентами, постачальниками, профспілками, іншими організаціями. Крім цього, підприємницьку організацію (підприємство) можна розглядати як систему взаємопов'язаних частин, функціонуючих спільно для досягнення цілей всієї організації (підприємства) і окремих ЇЇ частин.

Іноді дослідники, що займаються питаннями менеджменту, намагаються описувати організацію як машину, що функціонує у раз і назавжди встановленому режимі. Це відповідає другому рівню ієрархії загальної теорії систем Боулдинга, тобто рівню «часового механізму». При цьому організації (підприємства) розглядаються виключно з механістичної точки зору, їм приписується передбачена поведінка і подібним же чином аналізуються їх різноманітні ресурси-матеріали, обладнання, кадри тощо.

* Ієрархія (англ. НуегагсЬу), що означає в загальній теорії системи розташування частин, або елементів цілого, у порядку від вищого до нижчого.

52

В якості іншої загальної аналогії можна навести порівняння організації (підприємства) з людським тілом, причому скелет і м'язи являють собою виконавчі елементи, а кровообіг виконує функцію обслуговування. Нервова система відповідає системі зв'язку. Мозок символізує вище керівництво організації (підприємства) і являє собою структуру, яка саморегулюється, маючи якість відтворення.

Такий підхід накреслює прообраз основи, яка була б корисна для теорії систем підприємницької діяльності - сфери, досліджуваної як система, що складається із систем, І де увага концентрується в основному на вузлових точках структури організації, що служить для прийняття рішень, раціональних як для окремих частин, так і для всієї організації (підприємства) в цілому.

Фундаментальним відкриттям, що лежить в основі всієї науки про управління - це подання підприємства як системи найвищого порядку складності, системи, невід'ємною частиною якої є люди.

Будь-яку справжню систему, механічну, біологічну або людську, завжди характеризує взаємозалежність. Вся система не обов'язково поліпшується, якщо одна її функція або частина удосконалюється, стає більш ефективною. Ефект може бути зворотним: система може бути серйозно пошкоджена І навіть зруйнована. В будь-якій системі важлива робота цілого: це результат росту і динамічної рівноваги, пристосування та інтеграції, а не просто технічної ефективності.

Основний же недолік підходів різних наукових шкіл у питаннях управління полягає в тому, що вони зосереджували увагу тільки на одному якому-небудь елементі, а не розглядали ефективність управління як результативним, залежним від багатьох факторів. В цьому полягає принципова різниця сучасного системного підходу до управління. Перші уявлення про систему виникли ще в античній філософії, яка висунула ідею тлумачення систем як упорядкованості та цілісності буття (Евклід, Платон). Теорія систем вперше була застосована в точних науках і техніці. Застосування її в управлінні в кінці 50-х років переконливо довело, що будь-яка організація (підприємство) є відкритою системою, що залежить від зовнішнього світу.

У сучасних умовах для вивчення явищ і процесів у будь-яких системах, у тому числі і підприємстві, широко використовується системний підхід, який грунтується на теорії систем і передбачає уявлення будь-якого об'єкта як цілого у всій сукупності створюючих його частин (елементів). Так, якщо при локальному підході

53

вивчаються структури і функціональні особливості автономних, окремо взятих елементів системи, то системний підхід завжди передбачає розгляд кожного об'єкта як системи, що складається із закономірно розташованих і взаємодіючих елементів та підсистем, які завжди мають взаємозв'язки Із зовнішнім середовищем, активно впливають на нього та залежні від нього.

Системний підхід передбачає вивчення найбільш загальних форм організації, частин системи, взаємодію між ними, процесів, що пов'язують частини системи з її цілями та зовнішнім середовищем.

Системний підхід до управління підприємствами характеризується (рис. ЗО).

. __

Формуванням цілей І встановлення їх ієрархії

Отриманням максимального ефекту в досягненні

поставлених цілей шляхом порівняльного аналізу

альтернативних шляхів, методів досягнення цілей

і здійснення вибору

Кількісною оцінкою цілей і засобів їх досягнення

Рис. ЗО. Характеристика системного підходу до управління підприємством

Не зважаючи на те, що вітчизняні і зарубіжні фахівці сучасного менеджменту вважають системний підхід до управління підприємством одним з найбільш ефективних, поряд з цим слід мати на увазі, що він не е набором яких-небудь постійних правил, якими мають керуватися управлінці, а є загальний спосіб мислення і підходу до організації і управління системами та їх підсистемами.

При визначенні поняття системи необхідно враховувати тісний взаємозв'язок його з поняттями цілісності, структури, зв'язку, елемента, відносин, підсистеми та ін. Оскільки поняття системи має дуже широку сферу застосування (практично кожен об'єкт може бути розглянутий як система), оскільки його досить повне розуміння передбачає побудову родини відповідних визначень - як змістовних, так І формальних.

54

Важливою особливістю більшості живих систем, особливо соціальних, є передача в них інформації і наявність процесів управління.

До найбільш складних типів систем відносяться цілеспрямовані системи, поведінка яких підпорядкована досягненню визначених цілей і самоорганізуючих систем, що здатні в процесі функціонування видозмінювати свою структуру.

Для багатьох живих систем характерним є наявність різних за рівнем, часто не узгоджених між собою цілей. Суттєвим аспектом розкриття змісту поняття системи є виділення різноманітних типів систем.

Можна виділити абстрактні і матеріальні системи, прості та складні, відкриті та закриті та ін.

Абстрактні системи є продуктом людського мислення; вони також можуть бути поділені на безліч різних типів (особливі системи являють собою поняття, гіпотези, теорії, послідовна зміна наукових теорій і т.п.). До числа абстрактних систем відносяться і наукові знання про системи різних типів, як вони формулюються в загальній теорії систем, спеціальних теоріях. Матеріальні в свою чергу поділяються на системи неорганічної природи (фізичні, геологічні, хімічні та ін.) і живі системи, до яких входять як найпростіші біологічні системи, так і дуже складні біологічні об'єкти типу організму, виду, екосистеми.

Особливий клас матеріальних живих систем створюють соціальні системи, надзвичайно різноманітні за своїми типами і формами (починаючи від найпростіших соціальних об'єднань і до соціально-економічної структури суспільства).

Віднесення тієї чи іншої системи до простої чи складної залежить від її складності, набору взаємозв'язаних цілей, кількості напрямків діяльності та взаємозв' язаних між собою елементів (об'єктів), обсягів виконуваних робіт, рівня розгалуженості структури тощо.

Основними ознаками простих систем є обмежена кількість напрямків діяльності, вузький набір взаємозв'язаних цілей, невелика кількість взаємозв'язаних взаємодіючих між собою елементів (об'єктів), нерозгалужена структура і незначні обсяги виконуваних робіт (рис. 31).

Прикладом простих систем у невиробничій сфері можуть бути малі підприємства в роздрібній торгівлі з чисельністю робітників до 15 осіб.

55

Обмежена кількість напрямків діяльності

Вузький набір взаємозв'язаних

цілей

Слід мати на увазі, що збільшення кількості елементів, що входять до складу системи зумовлює зростання її активності І внутрішніх зв'язків.

Залежно від внутрішньої побудови, складу, співвідношення елементів І характеру взаємодії систем з навколишнім середовищем системи поділяють на відкриті і закриті (замкнуті) (рис. 33).

Невелика кількість взаємозв'язаних і]

взаємодіючих між собою елементів

(об'єктів)

Відкриті

Закриті (замкнуті)

Нерозгалужена структура

робіт І

Незначні обсяги виконуваних

Рис. 31. Основні ознаки простих систем

Складні системи мають велику кількість напрямків діяльності і взаємозв'язаних цілей, широко розгалужену структуру і велику кількість взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою елементів (об'єктів), що забезпечують виконання великих обсягів робіт (рис. 32). ____^_

V

Велика кількість напрямків діяльності та взаємозв'язаних цілей І

Широко розгалужена структура

Велика кількість взаємозв'язаних і

взаємодіючих між собою елементів

(об'єктів)

Великі обсяги виконуваних робіт І

Рис. 32. Основні ознаки складних систем

Прикладом складних систем у невиробничій сфері можуть бути вітчизняні статутні акціонерні торговельні товариства такі, як «Універмаг», «Універсам».

56

Рис. 33. Поділ систем залежно від внутрішньої побудови,

складу співвідношення елементів і характеру взаємодії

з навколишнім середовищем

Основними ознаками відкритих систем є те, що вони активно взаємодіють із зовнішнім середовищем, постійно знаходяться під його впливом і самі здійснюють на нього вплив, використовуючи для цього різноманітні засоби. Енергія, інформація, сировина, матеріали^ капітал - це об'єкти обміну із зовнішнім середовищем через відкриті кордони системи. Така система не може сама себе забезпечити, вона повністю залежить від енергії, інформації, сировини, матеріалів, капіталу, що надходять Із зовнішнього середовища. При цьому умовою життєздатності системи є вигідний обмін системи із зовнішнім середовищем. Крім цього, відкрита система має здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і повинна робити все для того, щоб продовжити своє функціонування.

Керівники в основному займаються системами відкритими, тому що всі підприємства є відкритими соціально-економічними системами.

Виживання будь-якого підприємства залежить від зовнішнього світу. Закриті системи відносно незалежні від зовнішнього середовища, що оточує І мають певні фіксовані обмеження у взаємодії з ним.

Прикладом закритої системи може бути годинник, який працює незалежно від зовнішнього середовища доти, поки в ньому заведена пружина або є інше джерело енергії (елемент живлення).

57

2.2. Підприємство як відкрита система

Виходячи з позицій системної методології, підприємства є відкритими соціально-економічними системами.

Підприємство як соціально-економічна система являє собою відокремлену в результаті суспільного поділу праці частину виробничого чи господарського процесу, здатну самостійно або у взаємодії з іншими системами задовольнити ті чи інші потреби потенційних споживачів за допомогою вироблення цією системою товарів чи послуг. Виникнення тієї чи іншої соціально-економічної системи (підприємства) обумовлено виникненням або формуванням на ринку попиту на продукцію, послуги, що здатні задовольнити вимоги споживачів.

Описати процес функціонування підприємства як відкритої соціально-економічної системи можна так. Вже на першому етапі життєвого циклу (зародження) підприємство отримує із зовнішнього середовища фінансові І трудові ресурси, інформацію, матеріали, сировину та ін. ЦІ компоненти прийнято називати «Входи». У процесі діяльності ці «Входи» перетворюються у продукцію, послуги, нову інформацію. Вони І є виходами підприємства, тобто результатом діяльності системи. Якщо організація управління ефективна, то в процесі перетворення входів утворюється додаткова вартість, за рахунок якої у підприємства створюються можливості збільшувати обсяги виробництва, продажу товарів і послуг, прибуток, підвищувати культуру обслуговування споживачів, належним чином стимулювати працю персоналу і на цій основі підвищувати її продуктивність, завойовувати нові ринки збуту товарів і послуг, розвивати свою матеріально-технічну базу тощо. Схему відображення підприємства як відкритої системи показано на рис. 34.

Підприємства як відкриті соціально-економічні системи мають такі основні характерні особливості, що відрізняють їх від технічних та Інших: 1) адаптованість, тобто здатність пристосовуватися до умов оточуючого середовища, що змінюється; 2) здатність і прагнення до формування цілей всередині системи; 3) здатність протистояти ентропійним тенденціям; 4) здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки залежно від впливу оточуючого середовища та ситуацій, які складаються в процесі досягнення певних цілей; 5) унікальність і непередбаченість поведінки системи в тих чи інших умовах через те, що її основним найбільш активним елементом є люди; 6) нестацІонарність, тобто змінність окремих параметрів

58

системи, стахостичнїсть її поведінки; 7) довговічність (здатність системи протягом великого періоду зберігати результативність та виконувати свою місію; 8) відкритість, що проявляється не тільки в матеріальному, енергетичному обміні, але і в обміні інформацією; 9) цілеспрямованість, що виражається їх здатністю забезпечувати споживачів необхідними товарами та послугами; 10) обмеженість, що виражається граничними можливостями, що визначені наявними ресурсами; 11) поліструктурність, що виражається існуванням в них взаємопереплетених підсистем, де кожний елемент системи одночасно входить в декілька підсистем і функціонує згідно їх вимог; 12) керованість, що виражається допустимістю тимчасової зміни процесу функціонування в бажаному напрямку під впливом управлінських дій. Керованість забезпечується також внутрішніми резервами і розчленуванням системи на відносно незалежні підсистеми, а також шляхом обмеження розмірів системи (рис, 35).

Зовнішнє середовище

З овнішнє середовище

^ _^			—	ч^ ^__^
Матеріали, фінанси, трудові ресурси, інформація таін.				Продукція, послуги, прибуток, інформація, розвиток, освоєння нового ринку, соціальна відповідальність
		Процес перетворення входів (виробництво, тоговельна та інші види ДІЯЛЬНОСТІ
^2И "^

Рис. 34. Процес функціонування підприємства як відкритої системи

59

Існування та функціонування підприємств як відкритих систем зумовлено такими основними закономірностями: 1) цілісність (принципова незведеність якостей системи її елементів і невиводимість із останніх якостей цілого); 2) інтегративність (визначає ступінь єдності та відокремленості системи щодо зовнішнього середовища, а також кількість функціональних зв'язків системи з середовищем; 3) комуні-кативність (визначає загальний процес обміну інформацією між елементами внутрішнього та зовнішнього середовища, системи); 4) ієрархічність (визначає розташування частин, або елементів цілого, у порядку від вищого до нижчого. Ієрархія харакетризується рівнями, число яких тим більше, чим більша система); 5) складність (обумовлена її елементами: персоналом, знаряддями і засобами праці, цілеспрямованістю, полі структурністю, відкритістю, альтернативністю зв'язків та ін.) (рис. 36).

Знання основних закономірностей існування та функціонування підприємств, як відкритих систем, допомагає керівникам визначити вплив кожної із них на процес діяльності, оперативно формувати цілі та завдання, реагувати на зміни факторів зовнішнього середовища, визначати порядок та організацію управління цією системою.

Підприємство як відкрита система функціонує на основі взаємодії елементів, з яких вона складається.

Елемент - це відособлена самостійна частина системи, яка має виконувати відповідну функцію щодо досягнення загальних цілей всієї системи.

У підприємствах як відкритих системах такими неподільними елементами є персонал, машини, обладнання, інформація, фінанси та

ін.

Збільшення кількості елементів, що входять до складу підприємства як відкритих систем, зумовлює зростання її складності і внутрішніх зв'язків у ній.

Елементи підприємства як відкритої системи з'єднані між собою мережею причинне-наслідкових зв'язків. Зв'язок як форма взаємодії є неодмінною умовою існування системи. Перебудова зв'язків всередині системи обумовлює зміну її властивостей. Всі елементи в системі тісно пов'язані у чітко визначеному порядку.

о

са 5

О

У

о

-н

X

м о

Адаптованість

Здатність до цілеутворення

Здатність протистояти ентропійним тенденціям

Здатність змінювати свою структуру і формувати відповідні варіанти поведінки

Унікальність і непередбаченість поведінки

Нестаціонарність

Довговічність

Відкритість

Цілеспрямованість

Обмеженість

Поліструктурність

Керованість

Рис. 35. Основні особливості підприємств як відкритих соціально-економічних систем

60

61

І підсистемами класи-

Таблиця 1

1 Закономірності			ЦІЛІСНІСТЬ
			Інтегративні сть
			Комуні кативність
			ІєрархІчність
			Складність та ін.

Речові

Енергетичні

Інформаційні

Рис. 37. Види зв'язків системи

Зв'язки між елементами, системами фІкують за такими ознаками (табл. 1).

Рис. 36. Основні закономірності, які зумовлюють існування та функціонування підприємств як відкритих систем

Це проявляється в тому, що система як визначена цілісність повинна підпорядковувати властивості і дію своїх складових елементів для досягнення загальної мети. Внутрішня організованість підприємства як відкритої системи визначається його структурою, тобто сукупністю взаємозв'язаних І взаємодіючих елементів.

Для досягнення загальних цілей підприємства як відкритої системи між його елементами постійно підтримуються, за допомогою Інформації, прямі та зворотні зв'язки.

Деякі сукупності елементів підприємства як відкритої системи функціонуючи відносно самостійно і маючи мінімальне число зв'язків з іншими самостійно функціонуючими частинами являють собою підсистеми.

Так, наприклад, підсистемою у великому торговельному підприємстві є його структурні підрозділи (відділи економіки, маркетингу, техніки, персоналу та ін.). Зв'язки підприємства як відкритої системи поєднують елементи у системному процесі. Оскільки зв'язки між елементами і підсистемами підприємства змінюються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, то підприємство відноситься до динамічних систем.

Зв'язки бувають речовими (канали, по яких елементи або система у цілому обмінюються між собою речовинами), енергетичними (канали обміну різного виду механічної, теплової, електричної та іншої енергії) та Інформаційними (відомості про стан об'єкта і навколишнього середовища та ін. (рис. 37).

62

Класифікація зв'язків між елементами, системами і підсистемами

Класифікаційні ознаки	Види зв'язків
Спрямованість	Односторонні, взаємозалежні
Ресурси, що визначають зв'язок	Трудові, матеріальні, фінансові тощо
Тривалість	Короткострокові, довгострокові, періодичні або епізодичні
Циклічність виконання функцій	Планування, організація, мотивація, контроль
Характер формування	Лінійні, функціональні

Виходячи з принципів системного підходу, можна представити кожне підприємство як відкриту систему в єдності двох підсистем: підсистеми, яка управляє (керуюча) і підсистеми, якою керують (керована).

Керуючою системою (суб'єкт) на підприємстві є особа (менеджер) або орган (апарат управління), який здійснює управлінський вплив на керовану підсистему (об'єкт) менеджменту.

До керованої підсистеми (об'єкт) менеджменту відноситься предмет, процес, явище на які спрямований управлінський вплив.

На підприємстві до керованої підсистеми (об'єктів) менеджменту відносяться робочі місця, відділи, бригади, цехи, секції, виробничий, торговельно-технологічний та інші процеси, в центрі яких працівник або трудовий колектив.

Керуюча система (суб'єкт) менеджменту та підсистема, якою керують (об'єкт),знаходиться постійно у взаємному зв'язку, взаємозалежності та взаємодії.

Керуюча система менеджменту підприємства також безперервно взаємодіє із його зовнішнім середовищем (постачальниками всіх видів ресурсів, споживачами продукції та послуг, конкурентами, державними органами влади та ін.).

63

Взаємодію між керуючого системою менеджменту і керованою підсистемою підприємства та їх зовнішнім середовищем показано на рис. 38.

Зовнішнє середовище

Фінансові ресурси

І нформація про зовнішнє сеоедовнще

Інформація про стан

Інформація про

персонал і

матеріальні

ресурси

підприємства

(економічний

та соціальний)

Для переведення системи, якою керують у новий стан або для усунення відхилення її складових елементів від намічених програм та досягнення загальних цілей системи слід за допомогою визначених методів забезпечувати цілеспрямований вплив на основні елементи системи (персонал, технологією, техніку, фінанси тощо).

Для забезпечення ефективної діяльності всієї системи її керуюча система та керована підсистема мають постійно підтримувати прямі І зворотні зв'язки за допомогою обміну інформацією.

Розрив чи тимчасове припинення зв'язків у системі з різних причин завжди призводить до неефективного управління чи Інших негативних наслідків.

Керуюча система залежно від того, яке це підприємство (велике, середнє чи мале) має кілька рівнів управління щодо підпорядкованості. Так, наприклад у великих універсальних акціонерних підприємствах невиробничої сфери (і зокрема торгівлі) можна виділити чотири рівні управління: менеджери товарних відділів (секцій) та їх заступники -> менеджери функціональних відділів апарату управління та їх заступники -> голова правління та його заступники -> загальні збори акціонерів (рис. 39).

Загальні збори акціонерів

Управлінськи й вплив

Персонал

Інформація про продукцію, послуги, прибутки

Інформація про стан

Керована підсистема

Продукція

Послуги

Правління Голова правління та його заступники

Менеджери функціональних

відділів апарату управління та їх

заступники

Матеріальні ресурси

Інформація про збурювання

Менеджери товарних відділів (секцій) та їх заступники

Збурювання зовнішнього середовища

Зовнішнє середовище

Рис. 38. Принципова схема взаємодії між керуючою і керованою підсистемою підприємства та їх зовнішнім середовищем

64

Рис. 39. Склад та рівні управління у підприємствах як відкритих

систем

У малих колективних підприємствах, наприклад роздрібної торгівлі, є всього два рівні управління: керівник підприємства —> загальні збори трудового колективу.

Керуюча система може змінювати свій стан під впливом різноманітних факторів. Найбільш істотними змінними елементами Керуючої системи є функції, структура та інформація (рис. 40).

65

••••

Функції

Структура

Інформація

Рис. 40. Основні змінні керуючої системи підприємства

Керуюча система складається з комплексу взаємозв'язаних

підсистем, за допомогою яких здійснюється процес управління та досягнення цілей всієї системи (рис. 41).

Соціальна	І
Матеріально-технічна	І

Інформаційна

Структури управління (організаційна) І

Технологічна

Фінансово-економічна

Рис. 41. Основні підсистеми керуючої системи

Для того, щоб виконувати поставлені завдання перед підприємством та досягати визначених цілей керуюча система завдяки цілеспрямованого впливу на керовані підсистеми за допомогою економічних, організаційних та соціально-психологічних методів забезпечує процес виробничої, торговельної та інших видів діяльності з метою досягнення визначених цілей всієї системи.

Керуюча система повинна відповідати таким вимогам: 1) подільність; 2) супідрядність; 3) множинність; 4) динамічність; 5) наявність зворотного зв'язку; 6) полікритеріальнІсть; 7) чітка постановка цілей; 8) загальні завдання; 9) часткові завдання.

Подільність - це поділ системи на рівні, ланки, які знаходяться між собою у певних відносинах.

Супідрядність - передбачає підпорядкованість низчих рівнів управління вищим.

66

Множинність - передбачає різницю поведінки або стану окремих підсистем від поведінки або стану системи в цілому.

Динамічність, рухливість ~ здатність сприймати управлінський вплив і переводити всю систему в нове положення чи стан.

Наявність зворотного зв'язку - дозволяє здійснювати постійний контроль за функціонуванням окремих підсистем і системи в

цілому.

ПолікритеріальнІсть - наявність у кожної підсистеми свого критерія ефективності. Наприклад, для відділу маркетингу торговельного підприємства - це оперативний пошук товарних ресурсів, укладання відповідних договорів і своєчасне завезення товарів для їх продажу; для відділу організації - оперативна організація продажу

цих товарів.

Чітка постановка цілей - передбачає визначення загальних (стратегічних) і часткових (тактичних, короткотермінових) задач, що стоять перед даною системою управління.

Загальні завдання - це переведення всієї системи в оптимальний стан, тобто постійне приближення її до верхньої, можливої в даний момент, межі свого розвитку.

Часткові завдання - завдання підтримання керованої підсистеми в стані динамічного розвитку (стійкість, міцність і т.п.) в умовах впливу зовнішнього середовища, яке постійно змінюється.

Наприклад, при затримці завезення товарів у торговельне підприємство, повинні бути знайдені рішення, що не допустять його закриття.