3,6. Особливості створення окремих видів підприємств
3.6.1. Створення малого підприємства як основної організаційної форми малого бізнесу
Перехід до ринкової економіки потребує якісної зміни організаційної структури господарювання і переходу до формування принципово нових організаційно-правових форм підприємницької діяльності. Як показує світовий досвід, в ринковій економіці найважливіше місце займають малі підприємства, які протистоять монополіям, є економічним фактором стримання зростання цін і насичення ринку товарами та послугами.
Утворення малого бізнесу в нашій країні - це один з головних напрямків в здійсненні процесів роздержавлення і приватизації, важливих для економічного і соціального розвитку.
При створенні підприємства його засновники мають чітко визначити цілі їхньої діяльності, тобто кінцевий стан господарювання, якого підприємство сподівається досягти на певний момент у майбутньому.
117
Згідно з чинним законодавством малі підприємства можуть створюватися: 1) державними, орендними, колективними, спільними підприємствами; 2) громадськими організаціями та їх підприємствами; 3) кооперативами; 4) господарськими товариствами; 5) господарськими асоціаціями, Іншими підприємствами і організаціями, які є юридичними особами; 6) органи, що уповноважені власником управляти його майном; 7) трудовими колективами у випадку викупу майна підприємств; 8) громадянами (у тому числі й іноземними); 9) за рішенням антимонопольного органу в результаті примусового розподілу іншого підприємства.
Малі підприємства можуть створюватися на базі структурних підрозділів, виділених із складу діючого підприємства, або структурних одиниць, виділених із складу об'єднання.
Для створення такого малого підприємства в результаті виділення структурного підрозділу або структурної одиниці необхідно дотриматися таких трьох умов (рис. 70).
Рішення трудового колективу структурного
к
я я і» р.
о
Й
й
я оз о
підрозділу про створення малого підприємства
і його виділення із складу діючого
підприємства (об'єднання)
Згода власника майна структурного підрозділу або уповноваженого ним органу
Забезпечення виконання раніше прийнятих
підприємством, об'єднанням договірних
зобов'язань
Рис. 70. Умови створення малого підприємства в результаті виділення структурного підрозділу або структурної одиниці
Засновником малого підприємства можуть бути один громадянин, члени сім'ї та інші особи, які спільно здійснюють підприємницьку ДІЯЛЬНІСТЬ.
Залежно від того, хто буде створювати мале підприємство, залежить його майбутній організаційно-господарський стан, а також спосіб його створення. Так, якщо мале підприємство створюється одним громадянином (або сім'єю), то воно буде індивідуальним або
118
одним громадянином (або сім'єю), то воно буде індивідуальним або ттиватним тобто з правом найму робочої сили (або сімейне) підприємство. І зовсім інший випадок, коли мале підприємство створюється двома або декількома громадянами. Таке підприємство уже може бути створено або як кооператив, або як повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, або як акціонерне товариство з усіма витікаючими звідси особливостями створення такого підприємства і відповідною специфікою фінансово-господарської діяльності. Якщо мале підприємство створюється спільно громадянином і підприємством, то вони обидва є засновниками, а якщо групою громадян -то кожний з них є засновником.
Слід мати на увазі те, що чинним законодавством не передбачено обмежень ні для громадян, ні для юридичних осіб по кількості засновуваних ними малих підприємств, а також обмежень по кількості засновників одного малого підприємства. Крім цього, відсутні будь-які обов'язкові вимоги про відповідність числа засновників розмірам статутного фонду підприємства. Зафіксований тільки мінімальний розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерного товариства - відповідно до суми, еквівалентної 625 і 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення названих товариств.
Важливим етапом створення нового малого підприємства є укладання установчого договору, який повинен містити обов'язково такі відомостТ(рйс.'7Т]7
Відомості |
|
|
Учасники договору та дата і місце його укладення |
|
|||
Предмет договору |
|||
|
|||
Зобов'язання |
|||
|
|||
|
Юридична адреса підприємства |
||
|
|||
Порядок розв'язання суперечок |
|||
|
|||
Розмір статутного фонду та порядок його формування |
|||
|
|||
|
|||
Права і відповідальність |
Рис. 71. Основні відомості, які повинні міститися в установчому
договорі малого підприємства
119
Обов'язковою умовою створення малого підприємства є розробка його статуту. Він є основним юридичним документом, що визначає діяльність створеного малого підприємства. У статуті дається повна характеристика всіх сторін його функціонування, вид, назва: 1) засновник (засновники) підприємства та його юридична адреса, товарний (торговий) знак; 2) правова основа діяльності; 3) перелік майна І засобів; 4) предмет і цілі діяльності; 5) взаємовідносини з бюджетом; 6) створення і розподіл доходів; 7) управління підприємством; 8) реорганізація І припинення діяльності малого підприємства тощо.
Якщо мале підприємство створюється у формі акціонерного товариства то згідно із законом «Про господарські товариства» передбачено обов'язкові умови до змісту засновницьких документів.
Причому, одні з них є значущими І для акціонерного товариства, і для товариства з обмеженою відповідальністю. Так до таких умов належать відомості про: 1) вид товариства (акціонерне або товариство з обмеженою відповідальністю, повне або командитне товариство); 2) предмет і цілі діяльності; 3) склад засновників та учасників; 4) найменування та місцезнаходження; 5) розмір і порядок створення статутного фонду; 6) порядок розподілу доходів І відшкодування збитків; 7) склад і компетенція органів управління товариством і порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів; 8) порядок внесення змін у засновницькі документи а також порядок ліквідації товариства.
У статуті малого підприємства, що створюється у формі акціонерного товариства необхідно також вказати відомості про категорію акцій, що випускаються товариством (звичайні і привіле-гійовані), їх номінальна вартість, кількість акцій, придбаних засновниками, наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій.
У засновницьких документах товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, що є загальними для обох видів товариств, необхідно вказувати відомості про розмір часток кожного з учасників; розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
Зміни вартості майна, внесеного у якості вкладу, а також додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частіш у статутному фонді, вказаної у засновницьких документах товариства з обмеженою відповідальністю, якщо Інше не передбачено засновницькими документами. Як засвідчує досвід створення і діяльності малих акціонерних товариств, відсутність вказаних вище відомостей у
120
засновницьких документах суттєво знижує їх якість і послаблює їх регулюючу силу при практичному застосуванні, тому що не потримано вимог чинного законодавства.
Крім цього, у засновницьких документах обох видів товариств, доцільно визначити порядок участі акціонерів (учасників) в управлінні товариством, порядок і способи внесення вкладів (оплати акцій), відповідальність за їх невчасне внесення, порядок оцінки частки учасника у випадках, коли майно їм передається у користування, порядок розподілу прибутку товариства по підсумках роботи, а також майна при ліквідації товариства, розмір статутного фонду, розмір резервного фонду, і щорічні відрахування в нього.
Якщо у засновницьких документах товариства не вказано строк його діяльності, товариство вважається створеним на невизначний
термін.
Поряд з цим у статуті малого підприємства у формі акціонерного товариства необхідно також вирішити питання, пов'язані з відчуженням акцій, випуском привілегійованих акцій і правами їх власників, скликанням позачергових зборів акціонерів, складом спостережної ради, способом доведення рішень про зміни статутного фонду.
Для реєстрації малих підприємств встановлено звичайний для всіх підприємств строк - не більше п'яти робочих днів з моменту подання необхідних документів.
Після державної реєстрації мале підприємство у встановленому законодавством порядку відкриває розрахунковий рахунок у банківському закладі, а також вирішує питання про виготовлення штампів по завчасно підготовлених ескізах.
На печатках і штампах повинен значитися ідентифікаційний код підприємства.
Розрахунковий рахунок підприємства відкривається в банку за місцем реєстрації підприємства або в будь-якому банку України за погодженням сторін.
Кожне підприємство може відкрити тільки один рахунок. Для відкриття розрахункового рахунку підприємство подає банку такі документи:
1. Заяву у відділення банку про відкриття розрахункового рахунку. Заяву підписує керівник і головний бухгалтер підприємства. Якщо у штаті немає головного бухгалтера або іншої особи, що виконує його обов'язки, заява підписується тільки керівником.
121
Копія свідоцтва (рішення) про державну реєстрацію підпри ємства, завірену нотаріальним органом.
Нотаріально завірену копію рішення засновника про ство рення малого підприємства, або засновницького договору - для підприємств у формі господарського товариства.
Один примірник належним чином затвердженого і зареєстро ваного статуту підприємства.
Після відповідної відмітки банку на оригіналі статуту, на якому стоять відмітки податкової інспекції і статистичного управління, цей примірник повертається підприємству; картку із зразками підписів і відтиску печатки.
Зразки своїх підписів на картці ставлять особи, які мають право першого і другого підписів по рахунку. Право першого підпису завжди належить керівнику підприємства, якому відкривається рахунок, а також посадовим особам, уповноваженим на це керівником.
Право першого підпису не може бути надано головному бухгалтеру та іншим особам, що мають право другого підпису. Право другого підпису належить головному бухгалтеру, а в разі його відсутності, за рішенням керівника, - особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку і складення звітності.
Картка із зразками підписів і відтиску печатки повинна бути засвідчена керівником підприємства - засновником або нотаріально.
3.6.2. Створення орендного підприємства
Створення орендних підприємств здійснюється шляхом укладення орендарем (орендарями) договору оренди з орендодавцем (орендодавцями) на строкове платне володіння І користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та Іншої діяльності. Створення підприємств на основі орендних відносин розвиваються нині в усіх галузях народного господарства України, найбільший розвиток вони одержали у будівництві, побутовому, торговельному обслуговуванні та ін.
Найперспективнішою формою оренди, яка широко застосовується особливо в країнах з високо розвиненою економікою, є лізинг.
Лізинг - це договір на право користування майном за певну плату на основі орендних відносин. Розрізняють фінансовий лізинг (оренду), при якому майно після повної його оплати передається у
122
власність користувача (орендаря) і оперативний лізинг (оренду), при якому майно після встановленого періоду його використання передається першопочатковому власнику (орендодавцю). У свою чергу, в складі оперативного лізингу виділяють середньостроковий (хайринг) і короткостроковий (рейтинг) його види.
В умовах становлення ринкових відносин оренда є ефективним засобом оздоровлення економіки, прискорення процесів роздержавлення майна та розвитку підприємств різних організаційно-правових форм. Оренда, як принципово нова форма організації господарських відносин, створює умови для управління діяльністю орендних колективів переважно економічними методами.
Орендні підприємства можуть створюватися як на базі орендованого майна державних підприємств, так і на базі орендованого майна фізичної особи, яка бажає здати в оренду своє майно. Тобто суб'єктами орендних відносин виступають орендодавці і орендатори.
Об'єктами оренди з боку держави є:
цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць);
нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
інше окреме Індивідуально визначене майно державних підприємств.
Перелік державних підприємств та майнових комплексів, які можуть бути об'єктами оренди визначаються законодавчими актами України.
Орендодавцями державного майна можуть виступати;
фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підпри ємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є за гальнодержавною власністю;
органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Респуб ліки Крим та місцевими Радами народних депутатів управляти майном, яке перебуває відповідно у власності Автономної Республіки Крим або у комунальній власності;
державні підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна.
Орендарями підприємства можуть бути: господарські товариства, створені членами трудового колективу державного підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав,
123
Для створення орендного підприємства, на базі державного майна, фізичні або юридичні особи направляють відповідному орендодавцю заяву, проект договору оренди майна, а також Інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України.
У разі надходження заяви від орендатора про оренду цілісного майнового комплексу орендодавець у п'ятиденний термін після дати реєстрації заяви зобов'язаний надіслати копії проекту договору до органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном.
Цей орган зобов'язаний протягом п'ятнадцяти днів після надходження надіслати орендодавцеві висновки щодо можливості оренди та умов договору оренди.
Згідно з чинним законодавством в договорі на оренду повинно бути відображено: 1) найменування орендодавця, його юридична адреса; 2) об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); 3) мета оренди; 4) термін, на який укладається договір оренди; 5) орендна плата з урахуванням її індексації; 6) порядок використання амортизаційних відрахувань; 7) відновлення орендованого майна та умови його повернення; 8) умови викупу майна; 9) виконання зобов'язань; 10) відповідальність сторін; 11) страхування орендарем узятого ним в оренду майна.
За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання тексту договору.
Слід мати на увазі, що згідно з чинним законодавством припинення договору оренди в односторонньому порядку не допускається.
Договір оренди припиняється тільки в таких випадках: 1) закінчення строку, на який було укладено; 2) приватизація об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); 3) банкрутство орендаря; 4) загибель об'єкта оренди.
Крім цього договір може бути розірвано за погодженням сторін.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.
124
На підставі підписаного орендодавцем і орендарем договору про оренду, орендар розробляє проект статуту (положення) про орендне підприємство і подає на загальні збори (конференцію) орендарів для обговорення і затвердження.
В статуті орендного підприємства повинні міститися такі відомості: 1) найменування підприємства та його юридична адреса; 2) найменування орендодавця і орендатора; 3) юридичний статус; 4) об'єкт оренди(склад і вартість майна); 5) предмет і цілі діяльності; 6) статутний фонд і порядок його утворення; 7) порядок розподілу прибутків та покриття витрат (збитків); 8) органи управління та їх основні права, обов'язки та відповідальність; 9) облік та звітність; 10) порядок внесення зміни до статуту; 11) припинення діяльності.
До статуту, за рішенням вищого органу управління (загальних зборів орендарів) можуть вноситися інші питання та порядок їх вирішення.
Орендне підприємство вважається створеним після затвердження статуту загальними зборами (конференцією) орендарів і реєстрації його в установленому порядку в органах державної місцевої влади.