1.1.2. Види підприємств, які діють в Україні та їх загальні характерні ознаки

Розвиток ринкової економіки України сприяє появі різноманітних форм сучасних підприємств, які функціонують у розвинених країнах.

12

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємствами, виключно важливим є поділ підприємств за певними характерними ознаками (критеріями).

Підприємства, які можуть створюватися і функціонувати в Україні згідно із Законом "Про підприємства" поділяють за такими характерними ознаками (критеріями) (рис. 2).

Залежно від організаційно-правової форми господарювання

X

Залежно від обсягів діяльності та чисельності персоналу

За сферою галузевої діяльності

Рис. 2. Характерні ознаки (критерії), за якими поділяються підприємства

Залежно від організаційно-правової форми господарювання підприємства поділяються на:

1.1. Індивідуальні (одноосібне господарювання),

Індивідуальні підприємства являють собою господарюючі суб'єкти з правами юридичної особи, що створені за рахунок капіталу тільки одного підприємця (або членів однієї сім'ї).

Такі підприємства згідно з діючим законодавством можуть бути створені за такими організаційно-правовими формами (рис. 3).

Індивідуальні підприємства є найбільш простою формою І ефективною організаційно правовою формою організації малого бізнесу, відносно інших (колективних, спільних, акціонерних та Ін.). Не дивлячись на те, що це одна з найбільш простих і розповсюджених форм організації бізнесу одноосібне господарювання має певні переваги і недоліки.

До переваг одноосібного господарювання відносяться (рис. 4).

13

Індивідуальні підприємства, що засновані на особистій власності фізичної особи і виключно на її праці

Сімейне підприємство, що засноване на сімейній власності: з використанням праці членів однієї сім'ї, що проживають спільно

^, ^_^__ .. — .. , ..-., .—_— • — -

—— . -~_ ,—,,-пІ^ *- —— , - ..

Приватне підприємство, що засноване на особистій власності фізичної особи, але з правом найму робочої сили

. .. ....,..._ , ——™ —.. -—, — « ,

Рис. З, Організаційно-правові форми індивідуальних підприємств

Швидкість і простота заснування підприємства

Високий рівень самостійності у прийнятті рішень, свобода і оперативність керівництва

Високий рівень мотивації праці та моральна задоволеність

Швидкість реагування на зміни в попиті споживачів,

оперативна перебудова виробництва на нові технології

і продукції

Дохід повністю залежить від успішної діяльності підприємця

[ Широка можливість зберігати виробничі, комерційні,

інноваційні таємниці

_.. _ ^^

Готовність до комерційного ризику з метою задоволення

ринку в умовах конкуренції та ін.

Рис. 4. Основні переваги індивідуальних підприємств

До недоліків одноосібного господарювання можна віднести: 1) Одноосібний власник підприємства є суб'єктом необмеженої відповідальності. Він, у разі невдалого господарювання, може швидко втратити не лише активи свого підприємства, але і все своє майно, оскільки, як правило, активи І особисте майно виступають гарантією для отримання кредитів; 2) низький рівень конкурентоспроможності;

14

3) високий рівень залежності економічних і фінансових результатів діяльності від різких коливань кон'юнктури окремих товарних ринків; 4) невизначеність строків діяльності і взагалі життєвого циклу: одноосібне господарювання існує лише до тих пір, поки дієздатним є сам підприємець. В разі його, наприклад, серйозного захворювання, смерті, банкрутства підприємство юридичне припиняє свою діяльність. У зв'язку з такою невизначеністю часу Існування банки не бажають надавати кредити, а інші бізнесмени не укладають довгострокові господарські договори з індивідуальним підприємством; 5) обмеженість всіх видів ресурсів для розвитку різних видів діяльності, створення належних умов для праці, відпочинку, підготовки персоналу, підвищення його кваліфікації тощо; 6) великі фізичні і психологічні навантаження на підприємця у зв'язку із необхідністю особисто виконувати усі функції управління підприємством.

З розвитком ринкової економіки в Україні та державної підтримки малого бізнесу, індивідуальні підприємства займуть належне їм місце в задоволенні потреб споживачів у товарах і послугах.

1.2. Колективні підприємства.

Колективні підприємства являють собою господарюючі суб'єкти з правами юридичної особи, ґрунтуються на власності трудового колективу, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Право колективної власності може виникати на таких підставах: 1) добровільного об'єднання майна громадян та юридичних осіб для створення акціонерних товариств, кооперативів, інших господарських товариств та об'єднань; 2) передавання державних підприємств в оренду; 3)перетворення державних підприємств на акціонерні та інші товариства; 4) державних субсидій; 5) пожертвувань організацій та громадян.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств тощо.

1.3. Державні підприємства.

Державні підприємства - це господарюючі суб'єкти з правами юридичної особи, які засновані на загальнодержавній власності.

Об'єктами загальнодержавної власності є майно державних підприємств, а суб'єктом - держава в особі Верховної Ради України.

15

До загальнодержавної власності відноситься майно органів влади й управління: 1) оборонні об'єкти; 2) енергетична система; 3) система транспорту загального користування; 4) система зв'язку та її функції, що мають загальнодержавне значення; 5) кошти республіканського бюджету; 6) республіканські банки; 7) окремі види підприємств і народногосподарських комплексів; 8) страхові, резервні та інші фонди; 9) культурні та історичні цінності; 10) вищі й середні навчальні заклади; 11) та інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України й забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

1.4. Державні комунальні підприємства.

Державне комунальне - це таке підприємство, яке засноване на комунальній власності адміністративно-територіальних одиниць в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

До комунальної державної власності відносяться: 1) власність органів влади й управління; 2) кошти місцевого бюджету; 3) житловий фонд комунальних господарств.

Крім цього, у віданні адміністративно-територіальних органів (краю, області, району) можуть знаходитись підприємства сільського господарства, торгівлі, побутового обслуговування, транспорт, промислові, будівельні та інші підприємства й комплекси, заклади народної освіти, культури, охорони здоров'я й Інше майно.

Відповідно до Закону України "Про підприємства" діяльність державного комунального підприємства базується на поєднанні прав власника майна (держави) та принципів самоуправління трудового

колективу.

Майно, що є державною (комунальною) власністю і закріплено за державним підприємством, належить йому на правах повного господарського ведення. Здійснюючи це право, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном і на свій розсуд може здійснювати стосовно Його будь які дії, що не суперечать Закону.

У своїй економічній діяльності державні (комунальні) підприємства повинні керуватися принципами комерційного розрахунку та самофінансування, забезпечуючи відшкодування поточних та капітальних витрат виключно за рахунок власних коштів та банківських кредитів.

16

Водночас державні (комунальні) підприємства мають право самостійно вирішувати питання матеріального стимулювання.

Виробнича, торговельна та інша діяльність державних (комунальних) підприємств в умовах ринкової економіки підпорядковується потребам споживача.

Державні (комунальні) підприємства (поряд з іншими) в умовах поглиблення міжнародного поділу праці стають головною фігурою зовнішньоекономічної діяльності.

До недавнього часу державні (комунальні) підприємства в Україні функціонували в умовах планової централізованої системи, яка не сприяла розвитку ініціативи, підприємництва, маневрування ресурсами, тобто самостійному господарюванню.

Закон України "Про підприємства" вніс дві суттєві зміни до їхньої діяльності: по-перше, це розширення компетенції підприємства у прийнятті рішень, по-друге, надання більших прав колективу у сфері виробництва, торгівлі та інших видів діяльності.

1.5. Спільні підприємства

Спільне - це таке підприємство, що засноване на базі майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства, відповідно до законодавства Укра'їни, можуть бути юридичні особи та громадяни України, інших республік, інших держав.

На рівні національних економік спільні підприємства виступають, з одного боку, як форма експорту державного, приватного та змішаного підприємницького капіталу, а з іншого - як одна із найбільш ефективних форм його Імпорту.

На мгікрорівні спільні підприємства являють собою одну з найбільш поширених форм їх самостійного входження у зарубіжний ринок або різновид стратегічних альянсів двох чи декількох фірм, що має певні переваги за рахунок синергетичного ефекту від взаємодії різнонацІональних партнерів. Спільні підприємства здатні позитивно впливати на масштаби і темпи ринкової трансформації національних економік приймаючих країн, розвиваючи умови і фактори їх міжнародної" конкурентоспроможності.

1.6. -Підприємство, що засноване на поєній власності громадянина або юридичної особи іншої держави (іноземця).

17

В іноземному підприємстві майно повністю належить іноземному інвестору, тобто єдиним засновнщф Мхвд§с_ником якого с

КУМ

економічний"¹ технї

окремий іноземний громадянин або юридична особа іншої країни. Створення таких підприємств регулюється окремим законодавством України.

1.7. Кооператив.

Кооператив - це добровільне об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської та іншої діяльності.

В економіці України існують два основних типи кооперативів (рис. 5).

Виробничі

Споживчі

Рис. 5. Основні типи кооперативів

Виробничі кооперативи виготовляють товари а також надають послуги підприємствам і громадянам.

Споживчі кооперативи задовольняють потреби своїх членів та інших громадян в торговому та побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативів у житлі, дачах, садових ділянках, гаражах і стоянках для автомобілів, у соціально-культурних послугах.

Всі види кооперативів є самостійними господарюючими суб'єктами з правами юридичної особи і в своїй діяльності повинні керуватися принципами комерційного розрахунку та самофінансування, забезпечуючи відшкодування поточних та капітальних витрат виключно за рахунок власних коштів та банківських кредитів.

1.8. Орендне підприємство.

Орендне підприємство -- це самостійний господарюючий суб'єкт, який здійснює підприємницьку та іншу діяльність на основі строкового платного володіння і користування майном, переданим орендареві за договором.

Оренда майна для здійснення підприємницької діяльності є формою відносин між власником, котрий безпосередньо не веде господарство на даному підприємстві; та юридичне вільним і економічно самостійним суб'єктом - підприємцем, якому власник (орендодавець) передає за орендну плату майно на основі договору в строкове платне володіння і користування. Орендне підприємство здійснює самостійну виробничу торговельну та інші види діяльності, що не заборонені чинним законодавством і зафіксовані в статуті (положенні).

18

Розвиток орендних підприємств є однією із перехідних форм, яка допомагає здійсненню процесу роздержавлення власності і сприяє переходу до різноманітних форм власності та вільного підприємництва в нашій країні.

1.9. Селянське (фермерське) господарство.

Селянське господарство - це форма підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробленням та реалізацією. Членами селянського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, котрі об'єдналися для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

Селянське (фермерське) господарство це самостійний господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи і в своїй діяльності керується принципами комерційного розрахунку та самофінансування.

1.10. Споживче товариство (партнерство).

Споживче товариство - це самостійна організація громадян, які на основі добровільного членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Споживче товариство в своїй діяльності керується принципами комерційного розрахунку та самофінансування.

1.11. Спілка споживчих товариств (партнерів).

Спілка споживчих товариств являє собою об'єднання на добровільних засадах споживчих товариств. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.

1.12. Господарські товариства (партнерства).

Згідно із законом України "Про господарські товариства", господарськими товариствами визнаються підприємства, заклади, організації, що створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

До господарських товариств відносяться (рис. 6).

19

Акціонерні товариства (корпоративні)

Товариства з обмеженою відповідальністю

Товариства з додатковою відповідальністю

При цьому широке освоєння акціонерних форм сприяє утвердженню дійсно справедливого характеру привласнення засобів й результатів виробництва, торгівлі, іншої господарської діяльності, а саме долається відчуженість від власності безпосередніх працівників підприємств.

Акціонерні товариства бувають двох видів (рис. 7).

Відкриті

Повні товариства (з повною відповідальністю)

Закриті

Командитні товариства (змішані)

Рис. 7. Види акціонерних (корпоративних) товариств

Рис. 6. Види господарських товариств

1.13, Акціонерне (корпоративне) товариство

Акціонерне (від слова акція) - цінний папір, що свідчить про внесення певного паю в підприємство і дає власникові право на дивіденди.

Акціонерне (корпоративне) товариство являє собою господарський суб'єкт з правом юридичної особи, створений для здійснення спільної діяльності двома і більше підприємцями, що об'єднали свій капітал.

Акціонерне (корпоративне) товариство має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають, за обов'язками товариства, тільки у межах акцій, що їм належать.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю сплатили акції, несуть відповідальність за обов'язками товариства також у межах неоплаченої суми.

Загальна мінімальна вартість випущених акцій складає статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менший від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства.

В сучасних умовах акціонерна форма підприємництва виступає могутнім засобом побудови нової господарської системи, що базується на недержавних формах суспільної власності.

Відкрите •• це таке акціонерне товариство, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої передплати та купівлі-продажу на фондових біржах або позабіржовому фондовому ринку.

Відкрита підписка на акції при створенні такого акціонерного товариства організується його засновниками, які зобов'язані бути власниками акцій на суму не менше 25 процентів його статутного фонду і строком не менше двох років.

До закритих акціонерних товариств відносяться такі, акції яких розповсюджуються лише між Його засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржах.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване у відкрите завдяки реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери І фондову біржу і внесенням змін до статуту товариства.

1.14. Товариство (партнерство) з обмеженою відповідальністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю - це господарюючий суб'єкт з правом юридичної особи, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів (у цьому і полягає основна особливість товариств цієї форми).

20

21

У./5. Товариство (партнерство) з додатковою відповідальністю.

Воно являє собою товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники цього товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а за недостатністю цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

}. 16. Повне товариство (з повною відповідальністю).

Це товариство, де всі його учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за обов'язками товариства всім своїм майном, тобто в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих коштів. Діяльність повного товариства регулюється засновницьким договором, в якому визначається розмір частки кожного учасника і форма їх участі в діяльності товариства.

1.17. Командитне товариство (змішане).

Воно являє собою товариство, що включає поряд з одним чи більшістю учасників, що відповідають за зобов'язання товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, то вони несуть солідарну відповідальність за борги товариства.

1. 18. Дочірнє підприємство

Дочірнє підприємство являє собою юридичне самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс. Засновником і власником майна дочірнього підприємства є головне (материнське) підприємство (компанія). Головне материнське підприємство постійно здійснює контроль за діяльністю дочірніх підприємств, оскільки володіє контрольним пакетом їх акцій.