122. Культурно-історична школа в літературознавстві, її основні положення. Представники культурно-історичної школи в українському літературознавстві.

XIX століття виявилося надзвичайно плідним для роз витку європейської теорії літератури. У цей час інтенсивно розвиваються міжнаціональні зв'язки, поширюється куль турний обмін, формується кілька наукових напрямів і шкіл, діяльність яких знаходить своїх прихильників і впродовж XX століття.

Культуно-історична школа. Родоначальником цього напряму був Іпполіт Тен (1828—1893 pp.) — французький мистецтвознавець, історик. Головні його праці «Історія англійської літератури» (1863—1865 pp.) та «Філософія мистецтва» (1865—1869 pp.) написані на основі позитивістського підходу до осмислення явищ літератури. Фундато ром позитивізму був французький філософ Оґюст Конт (1798—1857 pp.), який оголосив усю попередню філософію недосконалою. Людство, на його думку, повинне ставити перед собою лише такі проблеми, розв'язання яких має безумовний характер. Від мистецтва він вимагав вірності фактові. Позитивізм синтезував наукові знання в різних галузях на засадах соціології. 

Свою діяльність І. Тен спрямував на пошуки спільно го знаменника для пояснення явищ літератури, які досі здавалися залежними від випадковостей і суб'єктивних поглядів письменників. Цей спільний знаменник фран цузький учений прагнув знайти в інших галузях науки. Так, скориставшись працею Ч. Дарвіна «Про походження видів», І. Тен вніс до літературознавства метод аналогій, закон причинності та ідею закономірного розвитку певних явищ. Він вимагав від літературознавців об'єктивності й точності висновків: треба зрозуміти природу творчості, а не влаштовувати суд над письменником. Функція дослідника буде вичерпаною тільки тоді, коли він визначить причини, що викликали певні факти, віддзеркалені в художньому творі. Літературознавець має уникати як позитивної, так і негативної оцінки викладеного матеріалу. 

Позитивним моментом культурно-історичної школи І. Тена є той факт, що мистецтво тут розглядається у прямій залежності від суспільства. Зміна суспільних відносин спричинює певні зміни в художній творчості. Однак є сталі риси, які змінюються досить повільно. І. Тен називає їх расовими. Це — національні особливості, ментальність нації. 

Послідовниками І. Тена були Ф. Брюнетьєр, Г. Лансон (Франція), В. Шерер, Г. Гетнер (Німеччина), Ф. де Санктіс (Італія), О. Пипін, М. Тихонравов (Росія). Одним із перших головні засади культурно-історичної школи на україн ському ґрунті застосував М. Костомаров («Обзор сочинений писанных на малороссийском языке», 1843 р.). У XX столітті методологію культурно-історичної школи активно викори стовували В. Л. Паррінгтон (США), Р. Менендес Підаль (Франція), П. Сакулін (СРСР).

Культ.-істор. школа – група вчених, які досліджували твори в культ.-істр. аспекті, у зв*язку з середовищем, що породило їх. Виникла в Європі сер. 19 ст. Поштовх напрямку дав Гердер, який вважав, що поняття література – це не всі худ. твори, написані мовою даного народу, а тільки ті, які відображають його історичний розвиток. Основоположник напряму - Іполіт Тен, який створив філософію мистецтва, ядро його методології є трилогія: «Раса», «Середовище», «Момент». «Раса» - національні особливості народу, які відбиті у літературі Півн народи – спокійні, під. – більш темпераментні, у 19 ст. французи роблять революцію, німці – хочуть удосконалити суспільство. Але ці всі риси є змінними. «Середовище» - Це клімат, природа, історія. Психологія та поведінка залежать від умов та середовища існування. «Момент» - це певний історичний ракурс, момент, відрізок часу в якому ми живемо. В Моменті поєднується раса і середовище.

В Україні традиції цієї школи знайшли своє втілення в працях М. Дашкевича проф. Київського університету, Він вважав, що великий вплив на народ мають суспільні обставини, зв'язок з дійсністю. Ми не можепо ототожнювати картини письменника в творі з реальною дійсністю. Важливе значення має особистісний підхід письменника, на його внутрішнє життя та переживання. Але не тільки життя впливає на письменника, а й навпаки. Пркл. Вплив Шекспіра на літературу. М. Дашкевич «українській літературі характерним є билини», які походять з Київщини. Їх мотиви збереглися лише в піснях. М.Петров - осон. праця «Нариси укр.. літ-ри 19ст.». Викладав в Московському універс. Він вважав.що укр. літ-ра є не самостійною, а наслідувальною.

Філософська основа напрямку– ПОЗИТИВІЗМ. За Культ.-іст. Школою: художній твір – це фіксація духу народу в різні історичні моменти його життя; Розгляд детермінізму твору - причинно-наслідковості: твір як наслідок, причина: раса (національність, менталітет), середовище (природа, клімат,соц. обставини), момент (досягнення рівня культури, традиція). Расі Тен надавав найбільшого значення, момент – витвір взаємодії раси і середовища, - це час, що його історично перетинають народ і поет, які, у свою чергу, впливають на наступний щабель розвитку. На поч.20 ст. культ.-істор. Школа перестала існувати.

С. Єфремов – виступав проти модернізму в літ-рі. М. Драгоманов – мав великий вплив на Франка. Праці: «Історичні пісні укр. нороду», «Політичні пісні укр. народу». Його світогляд був суперечливим «Укр. суп думка і літ. Мають іти в Європу лише з Рос.», «крраїна має бути у складі Рос. Федерації». М Сумцов – проф. Харк універс. Досліджував роль хліба, зерна в укр. Народних обрядах та традиціях. 3 стадії: Зерном можна посипати молодих, гостей, покійника. Каша: кутя, коливо (покійника). Хліб: коровай, зустріч гостей. Образ отруєння сестри-брата, як ці сюжети мандрували з нар творчості.