148. Літературознавчі школи хх століття: феноменологія, герменевтика, структуралізм

Феноменологія. Літературознавство бере у дужки художній твір, намагання знайти приховання себе і світу. Текст – це вияв свідомості автора. Феноменологи зводять текст до раннього світу. Авторське «я» залишається глибинним світом літератури. Уява і фантазія творять особливий світ – несуть частку свідомості автора у свідомість читача. Автор дає дише ту свідомість, яка в ньому є на той момент.Феноменологи наголошують на постійному відчитуванню цитат твору, що залежить від свідомості читача, від часу прочитання. Феноменологи ніби реконструюють зміст худ. твору.

Герменевтика – учення про розуміння і тлумачення тексту. Аналітична герменевтика – пояснює літературну пам*ятку як таку. Синтетична – досл. Пам*ятку як міс між історією і філологією, охоплюючи ін. пам*ятки. Суч.герменевтика ставить питання про те, що слід бачити поза текстом: авторську особу,епоху, культ. Традицію. Дає принципи інтерпитації, спрямовує критика на цілісне сприйняття тексту в суч. Культ житті. Герменевтика намаг.зрозуміти частину через ціле.

Структуралізм – викор структурно-семіотичний метод у дослідженні явищ загальнолюдської культури. Свою увагу зосереджує на об*єкті, на його структурно-семантичній єдності, на вияві усіх текстових відношень між елементами художнього цілого. Можна розділити зміст і форму. Філософлька основа – праця Ф.де Соссюра. Суть творчості – література як особлива мова, яка звязана з мисленням та уявою. Головне – стабільний текст, за межею якого нічого немає. Ієрархічність різних рівнів і наявність бінарних опозицій.

149. Місце текстології серед літературознавчих дисциплін, основні завдання текстології

Текстологія (від лат. textum — тканина, зв'язок і грец. уоі, — слово) — допоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням і тлумаченням художніх текстів, щоб донести їх до читача в первісному, задуманому автором вигляді. Особливо неоціненною є її роль при підготовці наукових видань, зокрема для відновлення про пусків, зроблених цензурою чи письменником з певних ідеологічних мотивів. Важлива робота ведеться сучасними текстологами, щоб подати в первісному вигляді художні твори Т. Шевченка, П. Куліша, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, В. Симоненка, В. Стуса. Інколи текстологи допомагають встановити авторство того або іншого твору чи вирішити питання про канонічну редакцію (якщо їх є кілька).

Текстологічне вивчення письменницьких рукописів, особливо тих змін і поправок, які автор вніс до своїх творів, допомагає проникнути в його художні секрети, з'ясувати еволюцію художньої свідомості. Зокрема, деталь не вивчення рукописної спадщини Олеся Гончара дає можливість простежити складні динамічні зв'язки між чуттєво-образним і логічно-раціональним у художній творчості видатного майстра літератури XX століття, які увиразнюють неповторність його творчої особистості.Історія текстології як науки почалася десь з 19ст. Цьому ми завдячуємо таким вченим як Карл Лахман, Леопольд фон Ганке. Філологічна критика, критика тексту, практична філологія – так колись назв. Текстологія. 1867 – поч текстології, рік появи критичного видання Міллера.

Першим письменником, над яким проводилася текстологічна робота був Шекспір.

Сьогодні існує окремо текстологія фольклору, античних текстів, нових текстів і навіть текстів-перекладів.

З текстологією тісно пов*язана палеографія(вивч.давні пис.пам*ятки), джерелознавство(вивч. Вплив на худ.тексти), історіографі(позалітературні обставини виникнення літературного твору), герменевтика (тлумачення тексту).

  Завдання текстології: з*ясувати авторство тексту,

• з*яс. походження тексту,

• з*яс. Автентичність тексту,

• час і місце виникнення тексту.

Текстологія надає перевагу історичному вивченню тексту, враховує всі зміни тексту літературного твору, вивчає текст у єдності з його супроводом (епіграмами, ілюстраціями), встановлює зв*язки тексту з літературними, культуриними, іс торичними зв*язками. Якщо тексти дуже довгі, то вони можуть мати кілька редакцій. Тоді завданням текстології є з*ясувати, хто дописував втрачені ісця, незакінчені тексти.