141. Основні жанри ліричних творів. Поділ лірики за тематичним принципом

ЛІРИКА - літературний рід, до якого належать твори, що виражають внутрішній світ людини у формі ліричного монологу,

Ліричний образ - суб'єктивний образ-переживання, у якому виражальний бік переважає над зобра­жальним; будь-який емоційно наснажений художній образ у ліричному творі (людини, природи, речі тощо), сповнений почуттями, настроями поета.

Ліричний герой (ліричне «Я») - уявна, умовна особа, думки і почуття якої виражаються в ліричному творі; поетичний образ автора. Ліричний герой не тотожний авторові твору, хоч і є виразником його думок і почуттів; вони співвідносяться як літературний тип та його реальний прототип. Напр., лірич­ний герой «Зів'ялого листя», який через нерозділене кохання закінчує життя самогубством, звичай­но, не тотожний самому І. Франкові, хоча й виражає певні думки й переживання поета.

Ознаки лірики:

1. Суб'єктивність, емоційність, настроєвість.

2. Вираз внутрішнього світу людини у формі схвильованого монологу.

3. Відсутність розвитку дії, сюжетних перипетій (замість зображення події виражаються переживання і роздуми з її приводу).

4. Ліричний герой як виразник авторських думок і почуттів.

5. Часте вживання віршової форми.

Ліричні жанри (різновиди ліричних творів):

Пісня - невеликий ліричний вірш, що виконується співом (народними піснями стали «Пісня про рушник» А, Малишка, «Два кольори» Д. Павличка, «Лебеді материнства» В, Симоненка). Жанрові різновиди народних пісень: історичні («Пісня про Байду», «Ой Морозе, Морозенку», «Роз­лилися круті бережечки», «Зажурилась Україна», «Чи не той то Хміль», «Максим, козак Залізняк» та ін.), календарно-обрядові (колядки, щедрівки, веснянки та ін.), соціально-побутові (кріпацькі, рекрут­ські, чумацькі, наймитські, емігрантські та ін.).

Романс - мелодійний, наспівний ліричний твір переважно інтимного характеру, здебільшого про кохання, який виконується в музичному супроводі («Очи черньїе...», «Ні, мамо, не можна нелюба любить» Є. Гребінки, «Скажи мені правду, мій добрий козаче» 0. Афанасьєва-Чужбинського, «Див­люсь я на небо» М. Петренка).

Ода - ліричний твір урочистого характеру, який прославляє видатну особу чи подію («Ода Сафо» І. Котляревського).

Гімн - ліричний твір, який виражає почуття колективної спільності (бувають гімни національні, дер­жавні, політичні, релігійні, студентські тощо) («Ще не вмерла Україна» П. Чубинського, «Гімн» («Віч­ний революціонер..,»), «Непора..,» І. Франка).

Послання - ліричний твір, у якому ліричний герой звертається зі своїми думками, почуттями, пере­живаннями до певного адресата («До Основ'яненка», «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, «Любіть Україну» В. Сосюри).

Медитація - філософський вірш-роздум над проблемами життя і смерті, над баченим і пережитим («Мені однаково...», «Думи мої, думи мої...», «Чи не покинуть нам, небого...» Т. Шевченка). Поезія в прозі (вірш прозою) - невеликий художній твір, написаний у прозовій формі, але своїм звучанням близький до лірики завдяки емоційній схильованості, яскравій образності, своєрідності ритмічної мови (в українській літературі писали Леся Українка, О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник, Марко Черемшина).

Елегія - ліричний твір сумовитого характеру, у якому виражені настрої журби, смутку, меланхолії («Журба» Л. Глібова).

Ідилія - ліричний твір, який у прикрашеному вигляді малює безтурботне життя простих людей - пастухів, селян, рибалок-на лоні природи («Садок вишневий колохати...» Т. Шевченка, «Орися» П. Куліша).

Епіграма - короткий злободенний сатиричний вірш (переважно на 2-4 рядки), спрямований проти якоїсь особи чи суспільного явища («Умре муж велій в власяніце...» Т. Шевченка — епіграма на рос. шовініста Аскоченського).

Епітафія - надгробний напис; короткий вірш на смерть якоїсь особи.

Панегірик - урочиста промова, спершу виголошувалася на похоронах видатних осіб, а пізніше -на честь живих.

Псалми - пісні релігійного змісту, зібрані у Псалтирі, автор - цар Давид. В українській літературі псалми переспівували Т, Шевченко, І. Франко, Леся Українка.

Види ліричних творів за тематикою:

Філософська лірика - ліричні твори, у яких порушуються найзагальніші, «вічні» проблеми бутті людини та суспільства (життя і смерть, добро і зла, час і вічність тощо) («Всякому місту - звичай права...» Г. Сковороди [це також і сатиричний вірш], «Ісаія. Глава 35» Т. Шевченка, «Ти знаєш, що ти - людина?» В. Симоненка, «Два кольори» Д. Павличка, «Життя іде і все без коректур», «Вже почалось, мабуть, майбутнє» Л. Костенко, «Як добре те, що смерті не боюсь я...» В. Стуса та ін.).

Громадянська (політична) лірика - ліричні твори, у яких ідеться, про сучасні авторові актуальн події суспільно-політичного життя, оспівуються постаті відомих історичних осіб, виявляються думки і переживання поета як громадянина своєї країни, держави, нації («йе ІІЬегіаіе» Г. Сковороди, «Заповіт», «Кавказ» Т. Шевченка, «Гімн» («Вічний революцьйонер»), «Каменярі» І. Франка, «Сто років, я сконала Січ...»В. Стуса та ін.).

Патріотична лірика - різновид громадянської лірики, що виражає патріотичні почуття поета, його любов до Батьківщини («Мені однаково..,» Т. Шевченка, «Не пора, не пора, не пора...» І. Франка,« все-таки до тебе думка лине...»Лесі Українки, «Любіть Україну» В. Сосюри та ін.).

Пейзажна лірика - ліричні твори, що передають роздуми й почуття поета, викликані картинами т явищами природи («Арфами, арфами..,», «Гаї шумлять...» П. Тичини та ін.).

Інтимна лірика - ліричні твори, що виражають переживання поета, пов'язані з його особистим жиі тям (зокрема любовні) («Чого являєшся мені у сні...»та інші поезії зі зб. «Зів'яле листя» І. Франка, «В знаєте, як липа шелестить?..», «О панно Інно...» П. Тичини, «Так ніхто не кохав...» В. Сосюри та ін.).