Лiтература.

1. Конспект лекцiй.

2. Биологическая химия /Воронина Л.Н. и др.- Х.:Основа, 1999. – 640 с.

3. Губський Ю.I. Бiологiчна хiмiя. – Київ-Тернопiль: Укрмедкнига, 2000 – 507 с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини.

5. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. – Біохімія людини.Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с

Заняття №6 Заняття №7

Тема: Медична ензимологія. Методи визначення активності ферментів.

Актуальнiсть теми: Знання медичної ензимології, що розглядає роль ферментів у розвитку хвороб, їх діагностиці і лікуванні та методи кількісного визначення активності ферментів, необхідні для практичної фармації зокрема фармакотерапії, фарманалізу, синтезу фармпрепаратів тощо.

Навчальнi цiлi:

Знати: причини виникнення ензимопатологій, використання ферментів з діагностичною та лікувальною метою; методи кількісного аналізу ферментних фармпрепаратів.

Вмiти: визначати активність ферментів з клініко-діагностичною метою та для контролю якості ферментативних препаратів.

Самостiйна позааудиторна робота:

1. Навести приклади з ензимопатології, ензимодіагностики і ензимотерапії.

2. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи.

Контрольнi питання:

1. Ензимопатології, ензимопатії.

2. Ензимодіагностика.

3. Розподіл ферментів у організмі. Органоспецифічні ферменти. Ізоферменти.

4. Ензимотерапія. Ферменти, як фармпрепарати.

5. Коферменти та інгібітори ферментів як лікарські середники.

6. Імобілізовані ферменти, використання у медичній і фармацевтичній практиці.

7. Методи кількісного визначення активності ферментів. Одиниці активності.

Самостiйна аудиторна робота.

1. Назвіть специфічні ферменти для: печінки, міокарду, шлунку, підшлункової залози.

2. Дайте відповіді на запитання:

• У хворого після опіків залишились колоїдні рубці. Який ферментативний препарат застосовується для їх розсмоктування? А)стрептоліаза, б)галактозидаза, в)нігедаза, г)гіалуронідаза(лідаза), д)аспарагіназа.

• У хворого діагностований гострий панкреатит. Визначення якого з перерахованих ферментів в крові може бути діагностичним критерієм? А)ЛДГ, б)альдолази, в)амілази, г)креатинкінази, д)аланінамінопептидази.

3. Назвіть відомі вам ферментативні лікарські препарати та їх використання.

4. Виконати лабораторну роботу, оформити i захистити протокол.

Визначення активності амілази (діастази) сечі методом Вольгемута.

Принцип методу: Метод грунтується на визначення мінімальної кількості ферменту, яка здатна розщепити певну кількість субстрату. Умовно за одиницю активності амілази сечі приймають кількість мілілітрів 0,1% розчину крохмалю, яку може розщепити 1 мл нерозведеної сечі при температурі 45С за 15 хвилин. В нормі дорівнює 16-64 одиниць.

Хід роботи: У 8 пробірок наливають по1 мл 0,85 % хлористого натрію. У першу пробірку додають 1 мл сечі, перемішують і переносять 1 мл суміші у другу пробірку. Так само перемішують вміст другої пробірки і переносять 1 мл суміші у третю пробірку і так далі. Отримують ряд розведень, де концентрація ферменту в кожній наступній пробірці в 2 рази менша, ніж у попередній. З останньої пробірки 1 мл суміші виливають для зрівняння об’ємів.

Далі у кожну пробірку наливають по 2 мл розчину крохмалю, добре перемішують і ставлять на 15 хв. у водяну баню при температурі 45С. Після цього пробірки охолоджують проточною водою і в кожній проробляють реакцію з йодом. Відмічають останню пробірку з жовтим забарвленням, де гідроліз крохмалю пройшов повністю і розраховують активність амілази сечі.

Наприклад: 1/8 мл сечі розщепила 2 мл 0,1 % розчину крохмалю

1 мл сечі ----------------- “Х”

Активність амілази Х = (128) / 1= 16 мл 0,1% розчину крохмалю.

Отже, Д (діастаза) 45/ 15 хв = 16 од.

Клініко-діагностичне значення. Визначення активності -амілази сечі широко використовєтся в клінічній практиці з метою діагностики захворювань підшлункової залози. При гострих панкреатитах амілазна активність сечі і сироватки крові зростає в 10-30 разів, особливо в першу добу, потім поступово повертається до норми. При нирковій недостатності амілаза в сечі відсутня.