1.2. Денатурація білків під впливом високої температури.

Принцип методу. Більшість білків випадають в осад і денатурують при температурі вище 50 - 55^оС внаслідок руйнування водневих і гідрофобних зв’язків. Але деякі білки, в складі яких багато дисульфідних зв’язків, стійких при високій температурі, здатні до ренатурації, не втрачають своєї структури і функціональної активності після припинення дії високої температури (ферменти трипсин, рибонуклеаза).

Хід роботи. В пробірку вміщують 1 мл розчину білка, нагрівають і спостерігають за утворенням осаду.

1.3. Розділення альбумінів і глобулінів методом висолювання.

Принцип методу. Зворотне осадження грунтується на дегідратації молекул білка з одночасною нейтралізацією їх зарядів. При додаванні великої кількості води білок повертається до попереднього стану без втрати своїх властивостей. Зворотне осадження білків відбувається під впливом концентрованих розчинів сульфату амонію, солей лужно-земельних металів (висолювання) або спиртом, ацетоном при низьких температурах. В залежності від величини заряду та молекулярної маси, білки осаджуються (висолюються) розчинами солей різної концентрації, що можна використати для розподілу білків.

Хід роботи. В пробірку наливають 2-3 мл сироватки крові, додають рівний об’єм насиченого розчину сульфат амонію і перемішують. В осад випадають глобуліни (50% насичення розчину), які мають відносно велику молекулярну масу і невеликий заряд. Осад відфільтровують. До фільтрату, в якому залишились альбуміни, додають кристалічний сульфат амонію до тих пір, поки сіль перестане розчинятися і тоді випадають в осад альбуміни (100% насичення), які мають відносно невелику молекулярну масу і великий заряд. Осад альбумінів відфільтровують. Фільтрат перевіряють на відсутність білків за допомогою біуретової реакції. Осади альбумінів і глобулінів на фільтрі розчиняють в 3 - 5 мл води, щоб впевнитися, що висолювання носить зворотний характер.

Практичне значення роботи. Осадження білків методом висолювання використовують у фармацевтичній практиці для одержання очищених білкових препаратів, у тім числі ферментів і гормонів. Таке висолювання білків сироватки крові дозволяє розділити їх на альбуміни і глобуліни для визначення альбуміно-глобулінового коефіцієнту, який може змінюватись при різних патологічних станах.

Лiтература.

1. Конспект лекцiй.

2. Биологическая химия /Воронина Л.Н. и др.- Х.:Основа, 1999. – 640 с.

3. Губський Ю.I. Бiологiчна хiмiя. – Київ-Тернопiль: Укрмедкнига, 2000 – 507 с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини: - Тернопіль, Укрмедкнига, 2001.

5. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. – Біохімія людини.Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.

Заняття №3

Тема: Складні білки: хромо-, фосфо-, ліпо-, глікопротеїни.

Структура та функції нуклеїнових кислот. Нуклеопротеїни.

Актуальнiсть теми: Складні білки виконують транспортну, каталітичну, регуляторну, захисну, структурну функції, беруть участь в збереженні і передачі генетичної інформації . Порушення їх структури та функцій лежить в основі розвитку багатьох захворювань. Методи відкриття та аналізу складних білків використовуються у клініко-біохімічній та фармацевтичній практиках.

Нуклеїновi кислоти є структурними компонентами нуклеопротеїнiв, вiдповiдають за збереження, передачу i реалiзацiю генетичноi iнформацii. Крiм того, нуклеотиди – структурнi одиницi нуклеїнових кислот, виконують роль коферментiв i алостеричних регуляторiв, вiдповiдають за акумуляцiю i трансформацiю енергiї. Порушення структури та обмiну нуклеотидiв i нуклеїнових кислот призводить до розвитку патологiчних станiв. У фармацiї використовуються препарати на основi НК i їх структурних одиниць.

Навчальнi цiлi:

Знати: будову, властивості та біологічну роль хромо-, ліпо-, фосфо-, глікопротеїнів і нуклеопротеїнів.

Вмiти: визначати структурні компоненти складних білків.