Самостiйна позааудиторна робота:

1. Написати формули α-D-глюкопіранози, β-D-фруктофуранози, мальтози, сахарози, лактози, фрагменту крохмалю з точкою розгалуження, фрагменту целюлози.

2. Перечислити всі ферменти, що беруть участь у травленні вуглеводів і вказати зв’язки, які вони гідролізують.

3. Напишіть у рівняннях реакцій процеси глікогенезу та глікогенолізу.

4. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи: „Визначення концентрації глюкози в крові ортотолуїдиновим методом”.

Контрольнi питання:

1. Хімічна будова, властивості і функції основних груп вуглеводів.

2. Травлення вуглеводів їжі, характеристика ферментів.

3. Всмоктування вуглеводів у кишечнику.

4. Порушення процесів травлення і всмоктування вуглеводів.

5. Синтез і розпад глікогену.

6. Регуляція синтезу і розпаду глікогену. Глікогенози: причини і клінічні симптоми.

7. Методи визначення концентрації глюкози та їх використання в медицині та фармації.

8. Вуглеводи та їх похідні як лікарські препарати.

Самостійна аудиторна робота

І. Виконати вправи:

А) Охарактеризувати розщеплення вуглеводів у ШКТ за схемою.

Вуглеводи	Фермент, який каталізує розщеплення	Місце дії фермента	Продукти гідролізу

Б) Дайте відповіді на поставлені запитання.

1. Для характеристики метаболізму глікогену:

а) скласти схему глікогенезу та глікогенолізу;

б) назвіть регуляторні ферменти та гормони які впливають на них.

2. У пацієнтки з постійною гіпоглікемією введення адреналіну істотно не впливає на рівень глюкози. Чим пояснюється такий стан?

ІІ. Виконати лабораторну роботу на тему: «Визначення вмісту глюкози в крові ортотолуїдиновим методом», оформити i захистити протокол.

Принцип методу. Глюкоза при нагріванні з ортотолуїдином в розчині оцтової кислоти дає синьо-зелене забарвлення, інтенсивність якого прямо пропорційна концентрації глюкози і визначається на фотоелектроколориметрі. З ортотолуїдиновим реактивом реагують всі альдогексози, але їх вміст в крові невеликий, тому метод дозволяє визначити одну глюкозу.

Хід роботи. В дві центрифужні пробірки наливають по 0,9 мл 3% р-ну трихлороцтової кислоти, потім в одну з них вносять 0,1 мл крові, взятої з пальця (або сироватки крові), а в другу - 0,1 мл стандартного р-ну глюкози. Вміст пробірок перемішують і центрифугують при 3000 об/хв. Для визначення беруть по 0,5 мл надосадової рідини з кожної пробірки, вносять в звичайні сухі пробірки, добавляють по 4,5 мл ортотолуїдинового реактиву і поміщають пробірки в киплячу водяну баню точно на 8 хв. Необхідно слідкувати, щоб вода в бані безперервно кипіла. Виймають пробірки і охолоджують водопровідною водою до кімнатної температури. Потім вимірюють на фотоелектроколориметрі оптичну густину проб в кюветах на 10 мм проти води при червоному світлофільтрі (620 нм).

Розрахунок. Вміст глюкози в дослідній пробі розраховують по стандартному р-ну глюкози за формулою:

С_ст Е_досл

С_досл = ----------------- ,

Е_ст

де С_досл - концентрація глюкози в крові в пробі, ммоль/л; С_ст - концентрація глюкози в стандартній пробі, мг/100мл; Е_досл - оптична густина проби; Е_ст - оптична густина стандарта глюкози. Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/л) дорівнює 0,0555.

Нормальний вміст глюкози в сироватці крові людини, що визначається ортотолуїдиновим методом, коливається в межах 3,33-5,55 ммоль/л (60-100 мг%).

Клініко-діагностичне значення. Підвищення вмісту глюкози в крові називається гіперглікемією. Фізіологічні гіперглікемії спостерігаються при емоційних стресах, споживанні великої кількості вуглеводів з їжею. Патологічні гіперглікемії найчастіше пов’язані з захворюванням ендокринної системи. Вони зустрічаються при цукровому діабеті, пухлинах кори наднирників та гіпофізу, гіперфункції щитовидної залози, тяжких розладах функції печінки, органічних ураженнях центральної нервової системи.

Гіпоглікемія (зниження рівня глюкози в крові) спостерігається при аденомах острівців підшлункової залози внаслідок підвищеного продукування інсуліну клітинами, недостатній функції щитовидної залози, наднирників, гіпофізу. Крім того, гіпоглікемія може бути викликана голодування, важкою фізичною працею, передозуванням інсуліну при лікуванні, порушенням всмоктування вуглеводів, захворюваннями нирок, які супроводжуються зниженням ниркового порогу для глюкози.