§ 3. Характеристика методів вивчення суспільної думки

Важливе теоретичне й практичне значення має наукова класифікація конкретних методів, які застосовують під час вивчення суспільної думки.

У науковій класифікації як критерій, зазвичай, використовують об'єктивно обґрунтовані принципи й передумови, а не окремі елементи, що характеризують об'єкт. Ось чому в цьому випадку йдеться не про угруповання систематизації конкретних методів, що має своє самостійне значення, а про розкриття тих загальних і специфічних особливостей і ознак, що поєднують їх у логічну залежність і обумовленість. Наукова класифікація конкретних методів дозволяє розкрити подібність, розбіжність і напрями дослідження процесів і явищ, розмежувати ознаки й привести їх у певний порядок.

Критеріями класифікації конкретних методів можуть бути різні сторони й моменти досліджуваного предмета: його сутність як соціально-психологічного явища, характер дослідження, об'єкт, завдання, засоби, особливості функціонування, технічні передумови тощо. Саме це різноманіття ускладнює вибір основного критерію. Якщо, наприклад, виходити з характеру об'єкта, то методи можуть бути загальними, приватними й локальними, а якщо виходити з того, хто проводить дослідження, то слід застосовувати конкретні методи: інтерв'ю, анкетування, спостереження тощо. Саме тому кожен окремо взятий критерій може бути основою класифікації конкретних методів. Але головне полягає в тому, щоб визначити можливість більш цілісного логічного обґрунтування і взаємозв'язку між окремими методами, визначити, наскільки відповідна класифікація дозволяє зафіксувати конкретніше й точніше сутність проблеми в цілому.

Класифікація конкретних методів дозволяє дослідникові використовувати ті з них, які здатні забезпечити потрібну за обсягом і змістом інформацію, головним чином про характер досліджуваного об'єкта, визначити основні групи методів вивчення суспільної думки. До першої групи належать методи аналізу зовнішніх об'єктивних фактів свідомості, тобто дії, поведінки й ставлення людей до процесів, явищ, фактів.

Другу групу складають методи, що вивчають відображення безпосередніх фактів свідомості, тобто ту думку, яка не дістала об'єктивного відображення в діях і поведінці людей.

Методи вивчення відображення об'єктивних фактів свідомості такі: спостереження - масове, стихійне, організоване, відкрите, однократне, багаторазове; вивчення документів - особистих, суспільних; всенародні обговорення - регіональні, колективні, професійно-демографічні; теоретичні конференції - науково-теоретичні, теоретико-практичні, пропагандистські.

Методи вивчення відображення безпосередніх фактів свідомості: спостереження, інтерв'ю - вільне, напіввільне, стандартне, по телефону; анкетування - пряме, непряме.

За своїм характером і сутністю спостереження - складний об'єктивний психологічний процес відображення дійсності. Його складність обумовлюється тим, що процеси і явища спостерігаються в безпосередній і природній обстановці. Крім того, місце й роль дослідника як спостерігача впливає на те, що спостерігається, на підбір і узагальнення інформації. Але в більшості випадків роль дослідника пасивна, оскільки він лише фіксує думку, що проявилася, чи ставлення людей до процесів, фактів і явищ. Використання спостереження як методу дозволяє найширше вивчити суспільні процеси та явища.

Одним із конкретних методів дослідження проблеми є вивчення документів. У соціології існують різні погляди на це поняття. Одні автори звужують, а інші занадто розширюють його зміст. У письмових документах думку виражено в більш визначеній формі. Але значну й суттєву інформацію можна одержати також і з аналізу фотознімків, записів, телевізійних передач тощо. Вони також є документами.

Практика свідчить, що без аналізу змісту досліджуваних документів неможливо розкрити ні думки, що виражена в них, ні специфічних особливостей їх формування й функціонування.

Як конкретний метод, вивчення документів характеризується деякими специфічними особливостями, що визначають і його місце в соціальне-психологічних дослідженнях.

Саме за допомогою документів розкривають і уточнюють деякі характерні риси формування, функціонування, способу, прояву колективної, групової та індивідуальної думки, успішно з'ясовують місце й значення окремих об'єктивних і суб'єктивних факторів формування поведінки, механізм її утворення й зміцнення. Дослідник має можливість вивчати, зіставляти й аналізувати виявлені факти триваліший час, у тих самих чи різних умовах і соціально-демографічних групах.

Під час вивчення функціонуючої думки особливу увагу приділяють її інтенсивності й поширенню. З'ясування цього має важливе практичне значення для правильного управління процесом формування суспільної думки, оскільки його силу обумовлено не лише діапазоном охоплення, навіть не стільки тим, що фактично виявлено його суб'єктом і виразником, скільки політичною і правовою активністю мас, їх реальною участю в розв'язанні конкретних завдань.

Таким шляхом можна точніше з'ясувати, серед яких категорій населення, яким чином формувалася відповідна думка, які її спрямованість і суспільна сила.

Для вивчення відображення безпосередніх фактів свідомості застосовують конкретні методи - інтерв'ювання та анкетування. Характерно, що при використанні цих методів отримана інформація зазвичай надходить у формі словесного чи письмового судження й повідомлення. Вона дозволяє розкрити деякі моменти, пов'язані з внутрішньою мотивацією суб'єкта, з його конкретними вчинками в минулому й сьогоденні, планами, ідеями тощо. Це особливо важливо для аналізу змісту й специфічних особливостей функціонуючого закону, права.

Інтерв'ю та анкетування дозволяють дослідникові розкрити нові сторони проблеми. Порівняно з іншими методами, конкретні методи дозволяють реципієнтам вільніше, точніше й відвертіше висловлювати свою думку й ставлення до запитань. Вони створюють значні можливості для ілюстративності, оперативності й широти охоплення дослідження.

Безсумнівно, ці методи дуже важливі за вивчення проблеми, але вони, на наш погляд, не можуть бути провідними й визначальними. Справа не в тих сторонах і моментах кожного конкретного методу, що деякою мірою обмежують чи розширюють його пізнавальні можливості, зміст, сутність і особливості дослідження. За визначення того чи іншого методу насамперед варто виходити з програми емпіричного соціологічного дослідження, їхнього характеру й джерел інформації, зі складу досліджуваної сукупності людей і особливостей та можливостей кожного конкретного методу. Ці вимоги є обов'язковими і за використання окремих методів соціологічних досліджень.

Як і інші конкретні методи, інтерв'ю та анкетування мають деякі специфічні недоліки, що найяскравіше виявляються за їх самостійного використання. Йдеться про ступінь суб'єктивізму інформації, її ефективність, «престиж», «анонімність», про доцільність цієї інформації і ряд інших передумов, що їх потрібно з'ясувати та уточнити ще на підготовчому етапі.