§ 2. Соціологія права в сучасних умовах розвитку України

Для сучасного українського правознавства, основним постулатом якого є визнання того, що здійснення права відбувається в соціальному контексті, і того, що розуміння права можливе лише в

контексті соціального, право трактується не як статичний набір норм, а як процес, як соціальна дія людей. Воно «живе» в судах, адміністративних та інших органах, реалізуючись у ході здійснення, застосування і створення соціальних норм з юридичною силою дії, які забезпечуються правовою санкцією політичне організованого суспільства. Соціальні норми не функціонують автоматично, їх дієвість залежить від використання та інтерпретації людьми. Класичний, в особі О. Конта, Е. Дюркгейма, М. Вебера і П. Сорокіна, та новітній (Т. Парсонс, Р. Мертон, Н. Луман) соціологізм свого часу привабив правознавців і філософів полемікою з аналітичними настановами попередньої філософії права, критикою теорії суспільного договору, яка поєднувалася з визнанням звичаєвого права як історично висхідного порядку; розумінням права як функції координації суспільства, доповнюючи взаємодію економічних і політичних сил, які впливають на формування права, а також впливом духовних сил - моралі, релігії.

Під впливом соціологізму сьогодні все менше зусиль концентрується на проблемі визначення сутності права. Право вже не розглядають як автономну сферу норм і абстрактних уявлень про належне, а розуміють як інтегровану частину соціокультурної реальності. Щоправда, дискусії з цієї проблеми тривають і єдиного погляду до цього часу ще не вироблено. Відмінності в розумінні сутності права виявляються як у національному аспекті (англосаксонський реалізм вважає правом судове рішення щодо кожного конкретного випадку, яке надалі стає прецедентом; скандинавський позитивізм розглядає право інституційно орієнтованою дією), так і залежно від належності до тієї чи іншої філософської школи (екзистенціалісти стверджують, що право безпосередньо пов'язане з мінливими умовами людського існування; неотомісти правом вважають справедливе рішення суду, яке є адекватним соціальній ситуації).

Сьогодні перед вітчизняною соціологією права стоять конкретні теоретико-практичні завдання, найголовнішими з-поміж яких виділяють:

1) дослідження права як важливого елемента соціальної системи, виявлення його взаємодії з іншими соціальними структурами.

Перед соціологією права постає двоєдине завдання: а) виявити специфіку та закономірності виникнення потреби в правовому регулюванні і б) як можливе здійснення функцій права;

2) обґрунтування зв'язку між правом і суспільством, вивчення соціальних функцій права та комплексних трансформацій юридичних норм у поведінку людей;

3) проблема міждисциплінарного статусу соціології права (соціологія права спирається одночасно і на соціологію, і на теорію права). Проблема демаркації соціології права пов'язана з такими науками, як теорія права, філософія права та політологія права, які сьогодні переживають «друге народження». Хоча в реальному процесі пізнання правових явищ практично неможливо досягти чіткого розмежування цих взаємопов'язаних наук, все ж таки спостерігається їх інтеграція та взаємопроникність.

Сучасний стан розвитку національного правознавства тісно пов'язаний з процесом інтенсифікації та розширення досліджень із соціології права. Ще сто років тому американський соціолог Л. Уорт зазначав: «Кожний законодавець повинен бути соціологом».

Література до теми З

1. Безродный С. Ф., Ковальчук Т. К., Масний О. С. Світова класична думка про державу і право. - К., 1999.

2. ДепенчукЛ. Богдан Кістяківський. - К., 1995.

3. Дністрянський С. С. Звичаєве право і соціальні зв'язки // Часопис правнича і економічна. - Львів, 1902.

4. Дністрянський С. С. Погляд на теорії права та держави. - Львів, 1925.

5. Дністрянський С. С. Соціальні форми права // Записки соціально-економічного відділу ВУАН, 1924.

6. Жоль К. К. Философия и социология права: Учеб. пособие. - К., 2000.

7. Захарченко М. В., Погорілий О. І. Історія соціології від античності до початку XX ст. - К., 1993.

8. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. - М., 1995.

9. Кистяковский Б. А. В защиту права // Вехи. - М., 1909.

10. Кистяковский Б. А. Право как социальное явление // Социс. -1990. - № 3.

11. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. - М., 1916.

12. Кистяковский Б. А. Философия и социология права. - СПб., 1998.

13. Марчук В. П. «Свободное право» в буржуазной юриспруденции. Критика концепций Е. Эрлиха. - К., 1997.

14. Марчук В. П. Євген Ерліх: сторінки життя і творчості // Ерлі-ховський збірник. - Чернівці, 1994.

15. Марчук В. П., Прозорова Н. С., Хірсін В. В. Критика сучасних теорій права. - К., 1981. - С. 18.

16. Менелис Б. Н. «Школа свободного права» и ее место в буржуазно-юридической науке // Вестник Коммунистической академии. - 1928. - Книга XXVIII (4). - С. 199-232.

17. Муромцев С. А. Определение и основное разделение права. - М., 1879. - С. 14,164

18. Піча В. М. Соціологія: Загальний курс. - К., 2000.

19. Погорілий О. І. Соціологічна думка XX століття. - К., 1996.

20. Ручка А. О., Ганчер В. В. Очерки истории социологической мысли. - К., 1992.

21. Ручка А. О., Ганчер В. В. Курс історії теоретичної соціології. - К., 1995.

22. Социология: наука об обществе: Учеб. пособие. - Харьков, 1996.

23. Соціологічна думка України: Навч. посібник / М. В. Захарчен-ко, В. Ф. Бурлачук, М. О. Молчанов та ін. - К., 1996.

24. Соціологія: Матеріали до лекційного курсу. - К., 1996.

25. Фатеев А. Русский методолог теории права. - Харьков: Типография и Литография - М. Зильберберг и С-вья, 1917. - С. 30.

26. Шаповал М. Ю. Загальна соціологія. - К., 1996.

27. Шулъженко Ф. П., Наум М. Ю. Історія вчень про державу і право. - К., 1997.

28. Erlich Е. Grundlegung der Soziologie des Rechts. - Munchen, 1913.

ТЕМА 4

Соціологія законодавства