§ 1. Історичні передумови виникнення юридичної соціології. Зародження соціології права

§ 2. Елементи соціології права в концепціях о. Конто. Соціологія права е. Дюркгейма, м. Вебера, є. Ерліха та інших

§ 3. Теорія правового плюралізму л. Петражицького. П. Сорокін

§1. Історичні передумови виникнення юридичної соціології. Зародження соціології права

У сучасній науковій літературі історію юридичної соціології оглянуто поверхово. Досі не розв'язано питання про час виникнення цієї наукової дисципліни, відсутня визнана періодизація її становлення і розвитку. Не встановлено наукову спадщину, тобто яких саме вчених-правознавців, соціологів та представників інших наук слід віднести до її історії.

Можна погодитися з думкою Ж. Карбоньє, що юридична соціологія не могла передувати виникненню соціології як науки, з'явитися до того, поки О. Контом та іншими її класиками не було сформульовано вихідні положення соціології.

Часом виникнення юридичної соціології вважають кінець XIX - початок XX ст. її основоположниками є Е. Дюркгейм, М. Вебер та Є. Ерліх - дуже різні і навіть конкуруючі в науковому плані дослідники, концепції яких дозволяють говорити про юридичну соціологію як про новий напрям наукового знання.

Історичні й наукові передумови виникнення та подальшого розвитку юридичної соціології по суті ті самі, що й передумови виникнення й розвитку соціологічної науки. Особливості полягають лише у впливі на становлення юридичної соціології правової, філософсько-правової, політико-правової і соціологічної думки.

Історичні джерела соціології права, як і соціології в цілому, пов'язані з глибокими економічними, політичними та соціальними змінами, що відбувалися в Європі та Америці в Новий час, особливо з історичним впливом американської і Великої французької революцій, що позначили рубіж трансформації цивілізації на началах визнання прав людини, економічної волі, політичної демократії. В ідейно-філософському плані ці зміни було проголошено філософією освіти у ліберальних і природно-правових теоріях; у конституційно-правовому плані вони відобразилися в американській Конституції (1787), Біллі про права (1789) та французькій Декларації прав людини і громадянина (1789).

Промислова революція змінила економіку, технологію, економічний уклад життя країн Європи та Америки. Завдяки їй відбувся перехід від мануфактури до промислового, індустріального виробництва. Розпочавшись в Англії у 60-х роках XVIII ст., вона поширилася на північні райони Франції і Бельгії у 20-х роках XIX ст. У Росію індустріалізація прийшла лише в останній чверті XIX ст.

Промислове виробництво призвело до створення акціонерних компаній, підприємств з іншими формами правового об'єднання і зміни правових форм економічної діяльності. Розвивалися патентне право, спрямоване на стимулювання нових технологічних розробок і використання технічних інновацій, договірне право. Істотно змінилося комерційне право, у якому відобразилися широкі масштаби торгівлі, її нові форми (роздрібна та оптова, а також міжнародна), з'явилися нові аспекти транспортного права.

Промислове суспільство створило нові соціальні групи і класи. Підприємницький клас відкинув станові привілеї дворянства, проголосивши рівність людей перед законом і в прагненні до успіху в умовах вільної конкуренції. Соціальний статус людини визначало не її походження, а досягнення, соціальне визнаний внесок, забезпечений активністю, здібностями, талантом.

Разом з економічними та соціальними змінами відбулися значні зміни в культурній сфері.

Складовою частиною процесів модернізації суспільства стали зміни в галузі права, що охопили різні його сторони. Наприклад, змінилися його ціннісні орієнтири, основними стали права людини і їх юридичні гарантії; чітко позначилися взаємозалежність «еволюції» права із суспільними потребами, соціальними змінами, а також потреба правового забезпечення суспільних, групових, індивідуальних інтересів; складне, динамічне, секуляризоване індустріальне суспільство зажадало виключення прямого насильства, сваволі та привілеїв як соціальних механізмів, що регулюють відносини в суспільстві. Право стало фактором, який витісняє насильство, привілеї зі сфери суспільних відносин («Consensus facit nuptias» - згода, в країні діє право), та інтегровано увійшло в «тканину» сучасного індустріального та постіндустріального суспільства, ставши необхідною функціональною стороною соціальних відносин.

Усі ці соціокультурно-правові зміни повинні були відобразитися в соціальній і соціологічній теоріях, інакше із соціологічних моделей суспільства випадав би один із найважливіших сегментів суспільної системи.